Одним з регіонів, де «перші двадцять» освоїлися як риба у воді, став Близький Схід. Ось вже третину століття, з перервами, Міг-21 ВПС різних арабських держав борються з літаками ізраїльської авіації, іноді відволікаючись на участь у різних всередині арабських «розборках».
Хрещення вогнем «перші двадцять» тут пройшли в першій половині шістдесятих років, в ході серії бойових зіткнень на ізраїльсько-сирійському кордоні, об’єднаних під загальною назвою «війна за воду». У той час ізраїльтяни вели роботу по спорудженню іригаційного каналу, що зв’язує прикордонну річку Йордан з південними районами країни. Сирійці, розуміючи всю життєву важливість даної споруди для ворожого сусіда, не зупинялися ні перед чим для зриву будівництва. Тому вздовж кордону неодноразово спалахували бої за участю артилерії, танків, авіації, обидві сторони засилали в розташування один одного диверсантів.
Один з інцидентів
Спалахнув 13 листопада, почавшись із звичайної артилерійської перестрілки, яка розрослася до таких масштабів, що ізраїльтяни змушені були кинути на придушення вогню противника авіацію. В три години пополудні з сирійським позиціях бомбами і напалмовыми баками послідовно пройшлися «Вотуры», «Містери» і «Супер-містери», що прикривають «Міражами». Сирійці вирішили перешкодити діям авіації противника, і незабаром над полем бою з’явилася трійка Міг-21. Підсумки зустрічі неясні: араби стверджують, що їх льотчикам вдалося збити «Міраж», ізраїльтяни ж, не визнавши втрати, заявили, що вони пошкодили одну Мить. Згідно з деякими даними, сирійці, не помітивши присутності «Міражів», бою не прийняли і пішли. Як би там не було, але близькосхідний дебют Міг-21 відбувся.
Вдруге «перші двадцять» зіткнулися з противником майже через три роки, 14 липня 1966 р. В той день четвірка «Містерів» (за іншими даними — «Вотуров») завдала удару відплати за сирійським позиціях у відповідь на вчинений напередодні рейд противника на ізраїльську територію. Вилетіла по тривозі четвірка Міг-21 перехопила нападників і збила один літак на виході ізраїльтян з атаки. На допомогу прийшла четвірка «Міражів» і в повітряному бою над Тивериадским озером капітан В. Агмон збив одну Мить, льотчик якого вдало катапультувався. Сирійці ж, зі свого боку, заявили про знищення двох «Міражів». Природно, ізраїльтяни цього не підтвердили, хоча цілком імовірно, що згадані машини отримали пошкодження.
Наступне зіткнення сталося 15 серпня того ж року, і знову постріли лунали навколо Тиверіадського озера. Згідно з даними спостерігачів ООН, ізраїльський патрульний катер обстріляв сирійські позиції і сам потрапив під вогонь у відповідь, наскочивши при цьому на мілину. Намагаючись його добити, над озером з’явилася четвірка Міг-17, прикривалося парою Міг-21. У справу втрутилися два «Міражу» і швидко розправилися з одним з «семнадцатых», відправивши його на дно водойми. Потім почалося переслідування «двадцять перше», один з яких розбився на своїй території.
Ізраїльська версія дещо відрізняється від ООН-івської: брали участь три «Міражу», нічого не говориться про «семнадцатых», один з Міг-21 був збитий вогнем катерников, інший — льотчиками «Міражів». Через годину знову «заговорила» артилерія, а в повітрі знову зустрілися «Міражі» і Міги. Цього разу сторони ні перемог, ні втрат не мали. Між тим гармати гриміли вже по всій лінії кордону, а в небі стався черговий повітряний бій: четвірка «Міражів» схопилася з четвіркою ж Міг-21, збивши одного з них. Літак впав знову на сирійській території. Через деякий час стався ще один бій, і сирійці недорахувалися ще трьох Міг-21. У всіх випадках, як повідомляла преса, сирійські льотчики зі збитих машин не встигали застосувати зброю, і всі вони загинули. Ізраїльтяни все здобули перемоги, ведучи вогонь з гармат.
Одним словом, араби зазнали серйозної поразки в повітрі, а командування ВПС Ізраїлю змогло напередодні вирішальних подій влаштувати своїм льотчикам «генеральну репетицію» і перевірити боєздатність одного зі своїх головних супротивників. Генерал Е. Вейцман мав усі підстави бути задоволеним своїми підлеглими.
Перш ніж зануритися в бурхливі події червня 1967 р., знову повернемося в літо 1966р. 16 серпня відбулася подія, яка, як можна вважати, стало заключним акордом в операції, підготовленої МОССАД (ізраїльська розвідслужба): в Ізраїль на Міг-21 перелетів іракський льотчик Манір Радфа. Дезертир не став потім ховатися по країнах світу, а отримавши 300 тис. доларів, залишився жити в Ізраїлі під охороною спецслужб. Літак був перефарбований в ізраїльські кольору і отримав розпізнавальні знаки ВПС країни. На нього було завдано бортовий номер 007: мався на увазі Джеймс Бонд, знаменитий агент 007. Так ізраїльтяни віддали належне заслугам своїх «бійців невидимого фронту».
Не гірше «Міражу»
Безцінне надбання не залишалося лише як натурного експоната: літак був всебічно вивчено і облетан ізраїльськими льотчиками-випробувачами, а також багатьма стройовими льотчиками.
На ньому було проведено ряд навчальних повітряних боїв із літаками різних типів, які перебували на озброєнні ВПС Ізраїлю, що дало неоціненні результати при підготовці до майбутніх боїв. Міг-21 отримав ізраїльтян досить високу оцінку, була відзначена його більш висока, у порівнянні з «Міраж-Ш», тяг озброєність, що забезпечувало йому кращі розгінні характеристики. На одностайну думку ізраїльтян, Міг-21 був, принаймні, не гірше «Міражу». У пресі зазначалося, що ізраїльські льотчики в ході випробувальних польотів розганяли літак до швидкості 1,7 М, хоча Міг-21 спокійно міг досягати 2 М: ізраїльтяни боялися втратити машину на більш високих швидкісних режимах.
Пізніше літак був наданий на час американцям для вивчення. Ті не забарилися скористатися наданою можливістю. У теперішній же час Міг-21 знаходиться в музеї ВПС Ізраїлю.
Іракці відразу ж по дипломатичних каналах зажадали у ізраїльтян повернути літак, але ті відмовили, мотивуючи це тим, що Багдад з першого дня створення єврейської держави не визнав його і знаходиться в стані війни з ним.
Гіркота пігулки ускладнилася тим, що СРСР вирішив після даного інциденту призупинити поставки озброєння в Ірак: ясна річ, коли техніка губиться в боях, але якщо вже секретний літак «на блюдечку з блакитною облямівкою» підноситься ймовірного супротивника. Спочатку, товариші іракці, займіться наведенням належного порядку у своїх рядах!
Поставки були відновлені лише в наступному році.