Бої за Червоний Жовтень | Історичний документ

2 жовтня бої за Червоний Жовтень досягли найвищої напруги. Противник кинув проти нас по вулицях Бібліотечної та Карусельних за десятки танків і багато піхоти. Триматися проти такої маси важко. Але треба. Добре допомогли нам бронебойщики і кілька 76-міліметрових гармат.

Противник настільки близько сходився з нами, що з кулемета вже було неможливо завдавати істотної шкоди. То і справа в хід йшли штик і граната.

Піхоти залишилося чоловік 200. Це означає: за п’ять днів боїв тільки цей 883-й полк, який ми підтримуємо, втратив більше двох тисяч чоловік. Щоб допомогти піхоті більш відчутно, за день змінили позицій п’ятнадцять, часто займали позицію навіть попереду її, щоб з флангу, кинджальним вогнем разити ворога.

Власне, як такий передової лінії вже не було, бій йшов ділянками: за великий будинок, за схил яру, а то й просто за купу руїн. Шкоди противнику нанесли величезний, але і самі до ночі опинилися майже біля залізної дороги, що йде на захід від заводу. Вночі нас змінили гвардійці 39-ї дивізії. А ми зайняли позицію на краю яру. Перед нами не то площа, не то великий пустир. Два розрахунку нашого взводу праворуч від мене, зліва в овочесховищі розрахунок одного В. Караваєва.

Ніч пройшла спокійніше попередніх. По черзі зуміли поспати години за півтори. Німці теж були виснажені, але вартові, мабуть хлебнув шнапсу, до ранку награвали на губних гармошках. Я раніше думав, що губна гармошка— дитяча іграшка, а виявилося — справжній музичний інструмент. Здорово вони вміють грати на ній…

Години в три ночі будить мене Микола Няшин і пропонує на німців ближче подивитися. Погодився. Поповзли. До німців рукою подати. Повземо тихо, кожен цегла ощупываем. Інші з дороги прибираємо. Впаде, нашумит, всполошит фашистів раніше часу — назад не повернешся.

Подползаем. Бачимо, сидять шість чоловік і все на гармошках награють, цілий концерт задають, і зрідка з ракетниці в нашу сторону пострілюють. Прислухаємося: немає нікого поруч? Начебто немає. Готуємо по три гранати. Чотири поспіль кидаємо. Микола зривається з місця — і туди, де сиділи німці. Через кілька секунд повертається. Кидаємо за останньою гранаті, більше для остраху, і бігом до своїх.

Повернулися. Запитую Миколу, навіщо він бігав. Показує гармошку. Таких я не бачив. Сантиметрів сорок завдовжки, і ладів у неї більше півсотні. Ось дивак. З-за цієї іграшки могли вбити.

Бої за Червоний Жовтень | Історичний документ

А сам зуби шкірить. Усміхається на весь рот. Задоволений. Німці, звичайно, після нашого набігу сполошилися.

Відкрили відчайдушну стрілянину. Заробили міномети, і навіть гармати вдарили, але снаряди полетіли кудись за Волгу. Незабаром стало тихо. Заспокоїлися.

Вранці почалося дужче. Мабуть, німці отримали підкріплення. Сп’яну прут прямо на кулемети. Б’ємо тільки довгими чергами, а інший раз гашетку не відпускаєш, поки стрічка не скінчиться, — інакше не можна.

Замок щільно до стовбура не доходить, і при закінченні черзі рветься гільза, і частина її залишається в патроннику. Витягти її звідти неймовірно важко. А німець не чекає. В такий момент переходимо на гранати. Добре, що у нас їх необмежену кількість. Хороша в обороні граната Ф-1, великої шкоди завдає ворогові.

На початку однієї з чергових атак обірвало гільзу. Діставати обривок колись. Вирішив спробувати новий спосіб. Відкриваю кришку короба, з силою штовхаю рукоятку вперед і повільно відводжу назад. Дивлюся, на пулі чергового патрона обривок гільзи. Швидко дістаю цей патрон, передергиваю стрічку — і кулемет заробив.

Відбили атаку пішов за сусіднім розрахунками. Питаю, чи є обриви гільз. Є, кажуть. Замучилися. Пояснив хлопцям, як новим способом швидко усувати таку затримку. Швидко все засвоїли. Справа нехитра. За такий спосіб вилучення гільз в тилу не один наряд відхопив або навіть на «губі» насидівся, а тут він нас всіх добре виручав.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь