«Вже давно якось пронісся Деказевиллю слух, що до нас прибувають на роботи донські козаки — врангелівці — атаманцы і лейб-козаки. А так як ніхто точно не знав, наскільки вірний слух, то, побрюзжав для різноманітності за адресою прибувають (а врангелівці тут у співвітчизників в досить невеликому пошані), про них скоро перестали говорити.
Але минуло три-чотири тижні, і слух повторився — всі закутки заводу облетіла сенсаційна новина: «Приїхали!..» Скоро зі станції з’явилася своєрідна, дуже незграбна — подоба наших кавказьких арб, французька віз з багажем приїхали, а за нею — тридцять молодих, здорових, рослих козаків.
У своїх козацьких широких синіх штанях, тільки тепер без лампас, в модних, з тупими носками і з високими халявами, чоботях, в захисних сорочках толстовського крою, в захисних — набакир — кашкетах, з під яких вже не виглядає, як раніше, намасленные кільця чубов і якими давнину так пишалися степовики донці. Атаманський полк. Не багато їх!..
«Потрібно зарекомендувати себе, показати французам, що значить — козаки». А козаки худобинка така, що витримає. Побоюватися, що вони розбіжаться, не доводиться, далеко не підеш без копійки: усі перевезені на полковій рахунок.
А при 16-франкове заробіток, при сімнадцять, вісімнадцять, завдяки кліматичним умовам, робочих днях в місяць, при відрахуванні 5 фр. 20 сайт, на день за стіл і квартиру і, крім того, на погашення боргу полку, — далеко не розженешся. І мимоволі запитуєш: де ж ті гроші, що козаки здобували протягом трьох років в Сербії?
Невже ж їх залишилося лише на пару незмінних синіх штанів і чобіт і захисної сорочки? Куди ж все йшло, іль козак так дешево коштував у продажу?!
Сказати, то козаки пропивають гроші, було б незаслуженої брехнею. Тоді чому інші козаки, ті ж донці, яких в Деказевилле чи не більше, ніж прибулих, вільні від повинності, живуть у всю козацьку широчінь, виряджені, взуті і мають в кишені гроші?.. Дивишся і не розумієш, що це: біла армія або біле рабство. Біле рабство в XX столітті, на очах культурної Європи!
