Полонені німецькі солдати і офіцери 9-ї танкової дивізії, захоплені в ніч на 1 жовтня бійцями 53-ї дивізії, показали, що піхотні дивізії гітлерівців зосереджені на південь від міста Лиховки. Танкові дивізії — 9-я і «Велика Німеччина» — отримали наказ спільно з піхотними дивізіями вранці нанести по нашим військам контрудар і ліквідувати плацдарм.
Частини нашого корпусу вночі провели перегрупування, зміцнили позиції. Були перенесені на нові місця і спостережні пункти.
Генерал Шумілов по телефону рекомендував звернути особливу увагу на правий фланг. Закінчуючи розмову, він сказав:
— З сьогоднішнього дня вас будуть підтримувати винищувачі. А штурмовиків і бомбардувальників вистачить роботи в місцях зосередження ворожих військ. Для організації взаємодії до вас прибуде представник авіасполучення.
Тільки я поклав трубку, над лісом, закривали від нас Лиховку, показалися німецькі бомбардувальники, супроводжувані винищувачами. Розбившись на групи, вони почали бомбити паші бойові порядки, переправу, тили. І тут з боку Нового Орлика з’явилися наші літаки — бомбардувальники, штурмовики, винищувачі. Червонозоряні яструбки зав’язали бій з ворогом і відразу підбили під захоплені крики наших бійців кілька літаків, які дымящими головешками кинулися до землі. А бомбардувальники і штурмовики почали прасувати район зосередження ворожих військ південніше Попова і штурмувати скупчення танків схід Лиховки. В повітрі стояв гуркіт вибухів, натужний гул моторів.
Після п’ятнадцятихвилинної артпідготовки німці почали атаку по всьому фронту. Як ми і припускали, головний удар гітлерівці завдали по висоті 177,0, курганам + 1,5 і західній частині села Бородаевки. Цим ударом вони мали намір потіснити 53-й та 81-ої дивізії і осідлати дорогу Попово — Тарасівка. На цьому напрямку оборону 53-ї дивізії атакували два полки піхоти і 45 танків. З півдня-заходу на оборону 81-ї та 72-ї гвардійських дивізій також тиснули два піхотних полку і 45 танків.
Бій йшов за кожен метр землі. Частини корпусу раз піднімалися в контратаки проти залишилися в наші ряди гітлерівців.
Натиск німців підтримувала авіація, яка, незважаючи на великі втрати, наполегливо бомбила порядки корпусу. Але ні відчайдушні, на межі психічних, атаки, ні бомбові удари не принесли ворогові бажаних результатів. Гвардійці корпусу не поступилися своїх позицій.
В цей день наш 25-й гвардійський корпус був посилений артилерійським, мінометним і танковим полицями. В смузі оборони корпусу вела вогонь армійська артилерійська бригада.
Коли всі атаки ворога були відбиті, я ввечері доповів командувачу підсумки дня. Вони були наступними:
По-перше, гітлерівці, зосередивши навпроти села Тарасівки потужний кулак, мали намір скинути з плацдарму частини 46-го і 1-го механізованого корпусів, потім, завдавши удару по правому флангу нашого корпусу, перерізати тили дивізій, осідлати дорогу Кременчук Верхньодніпровськ і вийти до місця переправи армії. Для досягнення цих цілей противник підтягнув до лісу захід від Попова і південніше Лиховки танкові резерви.
По-друге, вороже командування, переслідуючи свої цілі, сьогодні вранці прагнуло контратаками зупинити наше просування до міста Лиховке, відкинути корпус з дороги Попово — Тарасівка, бо 25-й корпус представляв загрозу для правого флангу ворожої ударного угруповання.
Вислухавши мою доповідь, М. С. Шумілов сказав:
— З вашими висновками, я згоден. За ніч укріпить західну частину Бородаевки і дороги, що ведуть до села з заходу і південного заходу, розмістіть там танки і протитанковий дивізіон п’ятдесят третьої дивізії. Вранці будете діяти по обстановці.
Трохи помовчавши, він додав:
— На мій командно-спостережний пункт прибув Іван Степанович Конєв. Він пильно стежить за бойовими діями корпусу. Плацдармові, займаному вами, він надає велике значення. Тримайтеся міцно!
Вранці німці ввели в дію добірні авіаційні з’єднання. Бомбардувальники в основному бомбили оборону 53-й і сусідній з нею 15-ї дивізій. Цей же район гітлерівці піддали десятиминутному артналету. Ще не встигла осісти піднята вибухами пил, показалися німецькі танки і бронетранспортери з піхотою. Попереду йшли «тигри» і «пантери», їх підтримували самохідні гармати.
В районі висоти 177,0 і південніше її оборону 53-ї дивізії ворог атакував силами піхотної дивізії і 80 танків.
Одночасно в напрямку Тарасівки два піхотних полку і 40 танків тиснули на позиції 15-ї гвардійської дивізії, а в стику між 81-й і 72-й гвардійськими дивізіями наступали два полки піхоти і 50 танків.
Бій розгоралося годину від години. Ворог кидав усе нові й нові резерви, прагнув у що б то не стало прорватися до річки, а потім із тилу обійти корпус. Ворожа авіація безперервно штурмувала наші бойові порядки, атаки супроводжувались щільним артилерійським вогнем.
Гвардійці по всьому фронту стримували шалений натиск ворога. У цих складних умовах наші офіцери ще раз продемонстрували непохитну бойову виучку, самовладання і мужність, тактичне мислення. У вирішальні моменти вони брали автомати і захоплювали бійців за собою в атаку. У бойових порядках полків, батальйонів діяли офіцери зв’язку, працівники политотделов.