День 4 червня 1919 року був сонячний, за повідомленням сухопутних частин англійці з’явилися в затоці і навіть обстріляли правий фланг нашої позиції. Начальник ДОТ С. Н.Дмитрієв наказав начальнику 1-го дивізіону есмінців Л. Н.Ростовцеву вийти в Копорскій затоку на розвідку. Найімовірніше, поява англійських кораблів було розраховане на те, щоб, як і в попередні дні, змусити вийти в затоку кілька есмінців, яку чекала ціла група човнів в засідці.
О 16 годині з Кронштадта в затоку вийшли есмінці «Азард» і «Гавриїл». Ще при слідуванні до місця пошуку була виявлена підводний човен. Головним йшов «Гавриїл», при виході за наші мінні загородження на борту оголошена бойова тривога. Старший артилерист есмінця Ст. Петров наказав зарядити гармати ныряющими снарядами, на марс був посланий досвідчений сигнальник Т. Ситов, спостереження посилено.
О 16.30 помічені щогли і труби великих кораблів. Після проходу Шепелевского маяка, 16.58 кораблі пішли протичовновим зигзагом. Ще через дві хвилини помічена на дальності близько 80 кабельтових підводний човен, яка не поринала 8 хвилин, як би принаджуючи до себе.
Есмінці продовжували слідувати по затоці, 17.15 «Азард» доніс, що по кормі виявлена ще одна човен. Кораблі явно входили в розташування групи субмарин, за деякими даними їх було 3. Помітивши непізнаний есмінець, головний «Гавриїл» почав його переслідувати до 17.33, але, переконавшись, що погоня не принесе успіху, повернув назад, і обидва корабля, вважаючи розвідку проведеної, почали відхід. В цей час командир L 55, якому, мабуть із-за досвідченості, відвели роль ударної сили, виходив в атаку.
На човнах типу L останньої, третьої серії (L 50 — L 74) всі шість торпедних апаратів перебували в носі. Англійські підводники на досвіді світової війни переконалися в ефективності залпової стрільби, тому Чапман наказав готувати торпеди саме до залпу.
У 17.33, підпустивши есмінці на дистанцію близько 5 кабельтових, тобто в упор, L 55 провела атаку.
Торпед випущено, мабуть, 3, — три торпеди другого залпу виявлені в апаратах човна, а важко припустити, що в бойовій обстановці один з апаратів залишався незарядженим. Однак наші моряки побачили тільки 2 торпеди, хоча в деяких джерелах говориться про три, напевно, третя торпеда мала якісь несправності і потонула або різко пішла в бік відразу після пострілу.
Сильно полегшена човен пішла на спливання, здалася не тільки рубка, але і носова частина, ось де, мабуть, позначилася відсутність «сплаванности» збірного екіпажу, який не впорався з керуванням. Як згадував комісар есмінця «Азард» Винник, «…немає сумнівів, що схибив рульової підводного човна». Завдяки тому, що спостереження велося дуже уважно, торпеди помітили відразу, і залишився час для прийняття відповідних заходів. Командир «Гавриїла» Севастьянов зробив точний маневр, поклавши кермо вліво, і торпеди пройшли впритул — одна метрах у двох перед носом, друга за кормою, недалеко від носа другого есмінця.
Морське око не змінив очевидцю, човен зреагувала на горизонтальні рулі, покладені на «термінове занурення», і стала некерована, так як весь розрахунок центрального поста постраждав від розриву снаряда, провалилася на глибину, там носової кермо зачепився за минреп англійської ж міни протичовнового загородження і притягнув її до корпусу. Ці міни, поставлені англійцями на глибині 25 метрів, були однією з причин, чому англійські човни воліли триматися ближче до поверхні.
Вибух був такої сили, що з лінкора «Петропавловськ», що стоїть в 15 км. від місця бою, у Червоної Гірки, бачили вогонь і стовп води. Комісар лінкора Разін подумав у той момент, що це вибухнув один з наших міноносців. Пошкодження корпусу L 55 від вибуху виявилися такими, що човен враз наповнилася водою, благо перебирання не були задраєні, і екіпаж з 42 чоловік загинув одразу. Глибина в місці вибуху становила 32 метри.
Наші кораблі, не зменшуючи ходу, продовжували йти, причому «Азард» пройшов поруч з місцем загибелі та в повітрі відчули сильний запах нафтовий. Через кілька хвилин зліва позначилися силуети трьох есмінців, йдуть на зближення повним ходом. Наші кораблі ще більш збільшили хід, щоб утруднити противнику прицілювання. О 17.45 англійські кораблі відкрили вогонь з дистанції 85-90 кабельтових, «Гавриїл» і «Азард» стали відповідати. Перестрілка дуже жваво тривала 16 хвилин, а потім припинилася. Наші кораблі вже отримали наказ начальника ДОТ — повертатися, тому не стали переслідувати отвернувших англійців. Два есмінця на відході підійшли до місця загибелі човна, обігнули його з півночі і пішли, з’єднавшись з третім кораблем. Артилерійська дуель не дала ніяких результатів.
Командир «Азарда» Н.Н.Несвіцьких міг відчувати себе іменинником подвійно — в цей день виповнилося рівно три роки з дня спуску корабля на воду, і подарунок до ювілею вийшов відмінний.
У 19 годин загін підійшов до борту «Петропавловська», і начдив доповів про виконання завдання і потоплення човна, у відповідь пролунало гучне «Ура!». Пізніше комісар есмінця попросив комісара лінкора знайти для моряків табачку. З лінкора відповіли сигналом — “Команда просить прийняти в подарунок махорку”, а комендор П. Богів за винахідливість і точну стрільбу отримав особливу і велику на ті часи нагороду — сотню цигарок.
Кілька днів тому в районі бою есмінці знаходили плаваючі плями соляра. Тим не менш, як серед екіпажу «Азарда», так і у штабі флоту, були сумніви в тому, чи дійсно потоплена субмарина. Однак через кілька днів усім сумнівам прийшов кінець. Адміралтейство видало заяву про втрати підводного човна. Після цього, як кажуть, всі крапки над «і» були розставлені.