Крім того, що башкири давні сусіди росіян, вони цікаві своєю етнічною історією, оскільки формувалися на шляхах переміщень різних народів і, відповідно ввібрали в себе різноманітні культурні та господарські риси.
Крім того, не можна забувати про те значному місці, яке займають башкири в нашій країні – адже це четвертий за чисельністю народ в Росії (півтора мільйона чоловік в даний час).
Етнонім «башкорт» або «башкурт» має різні трактування, але найбільш переконливим його значенням здається «головний вовк». Вовк, як тотемна тварина, присутня у багатьох кочових народів.
Мабуть точкою відліку для створення башкирського етносу можна вважати приблизно VIII ст. н. е.., коли розвалюється величезна, але досить пухке політичне утворення – Великий тюркський каганат. Він став тим котлом, де варилися, з’єднуючись і розсипаючись, різні племена, але звичайно переважно тюркського кореня.
Втім, окремі башкирські вчені говорять про більш давнє походження башкирів. Так згадується у праці античного географа Птолемея (II ст. н. е.) народ Пасиртай, який проживав у басейні Дону, ототожнюється ними, хоча і ймовірно, з етнонімом башкурт. Все-таки в цьому припущенні проглядається зрозуміле бажання удревніть історію свого народу.
Більш впевнено можна говорити про появу башкир на історичній арені у VIII-IX ст., коли про них повідомляють арабські мандрівники. Хоча, безумовно, процес формування башкирської народності почав формуватися раніше – за різними даними – з середини I тис. н. е.
Треба сказати, що в етнічному плані башкири являють собою народ, що утворився в результаті сплаву з численних народностей. В район свого нинішнього розселення – від Волги до Південного Уралу предки башкирів прийшли з середньоазіатських степів. Висунення предків башкирів до Уралу і Волги йде мабуть у складі інших тюркських етносів, що виділилися з Тюркського каганату – хазар, печенігів.
У башкирському фольклорі чимало пересічних сюжетів з казахами, узбеками та іншими тюркськими народами. Але вже там, в Середній Азії тюркське ядро було розбавлено іранськими племенами. А в Приураллі до тюркського компоненту додався фінно-угорський. Проте щодо значущості останнього в башкирському етносі йдуть безперервні суперечки.
Всьому виною етнонім «башкорт». Середньовічні арабські, перські, монгольські джерела часто використовували назву «башгирд» щодо угорців. Це і створило уявлення про спорідненість башкирів і угорського народу. Однак більшість сучасних дослідників вважає, що хоча угорські племена і вплинули на формування башкирського етносу, але не змінили його основний тюркської сутності.
Влаштувавшись в Заволжя і Приураллі, башкири до XIII століття виявилися під впливом Волзької Болгарії, населення якої було їм спорідненим. До речі, саме від Волзької Болгарії башкири починають приймати іслам. А в XIII ст. монголи в ході Великого Західного походу підкорили собі народи Волги і Уралу не тільки збагатили своїм етнічним впливом башкирів, але і, включивши їх землі до складу Золотої Орди, сприяли припливу сюди численних представників інших тюркських племен.
Можна сказати, що Золота Орда стала тим новим етнічним казаном, у якому остаточно склалася башкирська народність. Вона ж зробила іслам для башкирів основним віросповіданням. Надалі, після входження території башкирів в російське держава ісламський фактор тільки посилився, проникаючи у всі сфери життя. Це був ефективний спосіб консолідації народу і протистояння російської колонізації.
Башкири опинилися в складі Росії в XVI столітті під час приєднання залишків Золотої Орди: Казанського ханства, Ногайської орди, Сибірського ханства. В принципі спочатку відносини між росіянами і башкирами було порівняно мирними, але згодом серйозно погіршилися в умовах, коли башкири відчули пригнічення на національному, релігійному і соціальному ґрунті. Це проявилося в період Селянської війни Омеляна Пугачова, в якій башкири взяли живу участь, а їх вождь Салават Юлаєв стає одним з вірних сподвижників Петра Федоровича».
Разом з тим, башкири були народом, мали певні привілеї, близькі козацтву, оскільки в силу військової підготовки, хоробрості формували іррегулярні частини у складі російської армії. Одним з найбільш відомих їхніх діянь на цьому терені стає участь башкирських полків у Вітчизняній війні 1812 року. Їх бойові якості довели башкирські юрти на березі Сени біля стін Парижа в 1814 р.
Та етнічна строкатість, з якої з’явилися башкири, не зникла повністю. Зберігаються географічно відокремлені різні антропологічні типи башкирів, що розрізняються в основному ступенем монголоидности. Причому цікаво, що чоловічі гени в основному відповідають походженням від тюркських народів, а жіночі – мають велику домішку фінно-угорського походження.
Ця строкатість позначилася й на мові башкирів. Він відноситься до кипчакської підгрупи тюркської групи алтайської мовної сім’ї і має велику схожість з іншими мовами цієї групи від середньоазіатських до поволзьких, але в той же час в ньому є сліди стародавнього впливу іранських мов, що дісталися від контактів зі скіфами, присутні фінно-угорське вплив, придбане вже в Приураллі, монгольська – отримане в складі Золотої Орди, арабське вплив, проникшее завдяки утвердженню ісламу і пізніше досить значний вплив російської мови.
Основним заняттям башкирів практично до новітнього часу було кочове і напівкочове скотарство, чому дуже сприяли географічні умови їх проживання. Наявність сусідніх степових і гірських районів було дуже зручним для перекочевок в зимовий час в степу, а в літній – у гори.
Але крім кочового скотарства башкири могли похвалитися ще деякими промислами. Зокрема велику популярність, прославили башкирів, отримали видобуток і виробництво меду. Причому до цього дня в деяких районах Башкортостану мед видобувається шляхом бортництва – від диких лісових бджіл. Взагалі в Росії Башкирія стоїть на першому місці по виробництву меду. Звідси, до речі, і одна з версій назви «башкорт», яка переводить його значення як «господар бджіл»
Незважаючи на всі складнощі башкирської історії варто зазначити, що постійний контакт з різними народами виробили у башкирів терпимість по відношенню до інших національностей, релігій, що є умовою мирного існування багатонаціонального російської держави.