Коли в середині минулого Століття на планеті вирувала Друга світова війна, на полях битв були зруйновані важливі культурні пам’ятки в Європі і Азії. У 1942 році нацистські літаки Люфтваффе під час бомбардування Мальти зрівняли з землею Королівський оперний театр у Валетті. А в 1945 році американці повністю знищили Хіросіму, скинувши на неї першу атомну бомбу. Щоб культурні об’єкти не стали цілями знищення, була створена в 1954 році Гаазька конвенція про захист культурних цінностей у випадках збройних конфліктів.
Заходи по їх охороні були посилені в 1977 році. Для цього було підписано кілька додаткових протоколів до Женевської конвенції 1949 року. У статті 53 забороняється «проводити будь-які акти ворожості, спрямовані проти історичних пам’яток, творів мистецтва та місць відправлення культу, які становлять культурну та духовну спадщину народу».
Тих, хто порушив ці угоди, вважають військовими злочинцями. Але перестали здійснювати такі злочини різні військові освіти? В останні десятиліття відбулося кілька воєн і терористичних актів, які були спрямовані саме на руйнування культурних об’єктів у Східній Європі, Близькому Сході і Західній Африці.
1991 рік – місто-пам’ятник Дубровник
Старовинний хорватська місто дубровник з’явився в VII столітті на березі Адріатичного моря. У ньому проживали слов’яни і римляни. У XIX столітті його вважали «Перлиною Адріатики». У 1979 році старовинна міська частина була оголошена ЮНЕСКО об’єктом всесвітньої спадщини. Але в 1991 – 1992 роках його майже знищили під час обстрілів. У 2005 році відбувся Міжнародний трибунал з колишньої Югославії. Їм був винесений вирок Павлу Стругару за військові злочини до 8-ми років позбавлення волі. Вирок включав і знищення пам’яток у Дубровнику.