14 річний партизан | Історичний документ

Пам’ятає Іван Никифорович Стасевич, як фашисти зігнали жителів села Медведня і поставили до стіни. Перед строєм односельців розгулював чепуристий німецький офіцер і щось говорив на своєму жорсткому мовою. З усього, що говорив перекладач, різало слух одне слово: смерть.

За приховування і надання допомоги пораненим червоноармійцям, за зв’язок з партизанами, за несданное зброю. Але не збирався Ваня віддавати свій наган, який він надійно заховав у дуплі старого трухлявого дерева.

«Пальнути б зараз з нього в фашистюгу за дядька Максима Лобана і двоюрідного братика, яких спалили німці. А що, якщо у нас знайдуть пораненого червоноармійця?» — думає Івась, і від цієї думки йому стає холодно.

— Нічого, нічого, буде і на нашій вулиці свято, — говорив Микола Кривицький, коли Ваня прийшов в потаємне місце відвідати його і розповісти, що робиться в селі.

Крім нагана у Вані та його друзів були заховані ще й гвинтівки. Про це знав тільки партизанський розвідник Аркадій Куклицкий.

— Знадобиться, — говорив він хлопцям, — збирайте більше, скоро заберемо.

— Аркадій, візьми в загін, — просив його Ваня. Але той зупиняв:

— І тут справи знайдуться. Треба провести наших товаришів, так… Сам розумієш.

Глухими стежками, маловідомими доріжками вивів Ваня партизан до потрібного місця, а на зворотному шляху примітив збитий літак. Вибравши зручний момент, він обстежив його і став нетерпляче чекати Аркадія.

— Кулемет є, — гаряче шепотів він другові.

— Ну?

— Цілісінький. Я хотів його зняти, та знаєш, він який важкий.

Шарять, нервово мацають місцевість ворожі прожектора. Припали, злилися з землею партизани. Потім коротка, тривожна темрява. І Ваня робить черговий кидок до літака. Спритні руки селянського хлопчини зав’язують мотузку. Метр за метром тягне він кулемет до лісу.

— Ну й молодець ти, Іване, — хвалили його дорослі, — з-під носа у німчури потягнув. Справжній партизан з тебе вийде.

Ще не одну послугу надасть партизанам хлопчисько, перш ніж потрапить в загін.

Ось він з козубом в руках йде в розвідку.

— Хальт! Ихь шиссе! (Стій! Стріляю!) — крикнув німецький вартовий.

— Чого хальт-то? — ображеним тоном запитав Ваня.

— Ком гер! (Іди сюди!) — наказав вартовий. — Вас іст да? (Що там?) — він вказав очима на кошик.

— Яйки і шпек, — відповідає хлопчик, дивлячись на німця ясними блакитними очима.

— Кляйдер ап! Шнель! Шнель! (Роздягайся! Швидше, швидше!).

— Мабуть, Іван, душа в п’ятах була? — питали його потім в загоні.

— Не, — відповідав він, а сам і тепер ніби відчував дотик холодного металу.

14 річний партизан | Історичний документ

А в жовтні 1943 року загін імені Кірова, який входив у бригаду імені Фрунзе, був зарахований новий партизан Іван Стасевич, 1929 року народження, білорус, освіта чотири класи, піонер. Став провідником.

print
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter. Дякуємо!
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: