Зламавши опір противника, відбивши чотири ворожі контратаки, частини 313-ой Петрозаводської дивізії 13 липня 1944 року з боями оволоділи районним центром містом Суоярви, населеними пунктами Вааранкюля, Турханваара. У суперника було захоплено два склади з боєприпасами і склад з продовольством.
Мужність і відвагу виявив у боях за Суоярви помічник командира взводу роти автоматників 1070-го стрілецького полку казах Турумбетов Алмат Баранкулович. 12 липня по сигналу Турумбетов першим піднявся в атаку, увірвався в траншеї ворога в рукопашній сутичці, що зав’язалася знищив 5 фашистських солдатів, захопив ручний кулемет «Лахті».
Протягом доби взвод відбив три ворожі контратаки, завдавши противнику значних втрат. Батьківщина високо оцінила ратні подвиги старшого сержанта Турумбетова, нагородивши його орденами Червоної Зірки і Вітчизняної війни 2-го ступеня.
Геройський подвиг здійснив у боях на північ Суоярви командир взводу розвідки 1072-го стрілецького полку лейтенант Чорненький Петро Федорович, з Вінницької області України.
Перебуваючи в розвідці попереду настає полку, він з шістьма розвідниками потрапив у ворожу засідку, перевершувала за чисельністю групу більш ніж у десять разів.
Лейтенант і його бойові товариші вступили в нерівний бій. Фіни намагалися захопити наших бійців у полон. Розвідники відкрили по фашистах влучний вогонь з автоматів, знищивши в перші ж хвилини бою більше десятка ворожих солдатів. Фіни відійшли в ліс.
Але через 30 хвилин, прочесавши мінометним вогнем узлісся, де перебували наші розвідники, фіни, ведучи вогонь на ходу, кинувся на групу сміливців.
Підпустивши ворожих солдатів на близьку відстань, Чорненький і його товариші кинули одночасно чотирнадцять гранат, знищивши більше двадцяти ворожих солдатів.
У цьому бою був поранений і командир групи лейтенант Чорненький. Але він не покинув поле бою, а ще дужче бився з ворогом. П’ять годин ці сміливці вели бій з переважаючими силами противника, відбили чотири ворожі атаки.
Шість воїнів на чолі зі своїм хоробрим лейтенантом, перемогли, знищивши і поранивши 42 фашистських солдата. Поранені, вони протрималися до підходу передового батальйону полку, який остаточно вибив фінів, з узлісся.
Лейтенант Чорненький вдруге був; важко поранений у бою, але продовжував командувати групою.
За героїзм і мужність, проявлені в бою 12 липня 1944 року, 24-річний лейтенант П. Ф. Чорненький був нагороджений орденом Леніна.
Відважно бився молодший лейтенант А. М. Шахмартов. В боях за Суоярви в тилу противника, він прийняв на себе командування ротою, яка відобразила сім ворожих атак, знищивши більше 50 фашистів. Сам Шахмартов в рукопашній сутичці і гранатами знищив 8 гітлерівців. За мужність і відвагу уряд нагородило героя орденом Олександра Невського.
Після оволодіння містом Суоярви полки дивізії продовжували розвивати наступ у важких умовах лісисто-болотистій місцевості та бездоріжжя, з боями просувалися на захід, до державної кордоні Радянського Союзу.