Андропов Юрій Володимирович (15.06.1914 р. – 9.02.1984 р.) – радянський політичний, а також державний діяч, який був Генеральним секретарем ЦК КПРС (1982р. – 1984р.), Головою Президії Верховної Ради СРСР (1983 р.—1984р.), Головою КДБ СРСР (1967 р.—1982р.).
Народився Юрій Володимирович Андропов 15.06.1914 р. в Ставропольському краї на станції Нагутська. Батько його був залізничником, але помер від висипного тифу, коли Юркові було всього п’ять. Мама Юрія Андропова, яка працювала вчителькою музики, також рано пішла з життя, тому хлопчик виховувався в сім’ї вітчима.
У місті Моздоку Юрій Андропов навчався з 1923 по 1931 в залізничній фабрично-заводській школі-семирічці, а працювати він почав з шістнадцяти років, влаштувавшись вантажником. У 1931 працював помічником кіномеханіка, потім працював робітником на телеграфі. З вісімнадцяти років Юрій Андропов працював на різних судах Волзького пароплавства.
У 1936р. Андропов закінчив навчання у Губернському технікумі водного транспорту. У цей період він почав займатися комсомольською роботою, і був обраний секретарем комсомольської організації технікуму, а також комсоргом Рыбинской судноверфі.
У 1937 році Андропов був обраний секретарем, а роком пізніше – першим секретарем обкому ВЛКСМ Ярославля. В члени ВКП(б)/КПРС він вступив у 1939 році.
У 1940 році Юрій Андропов був направлений на роботу в Карелію. У Петрозаводську Юрій Володимирович познайомився з Тетяною Пилипівною Лебедєвої, одружився з нею, а в серпні 1941 року у Юрія Андропова народився син.
Під час війни активно брав участь в організації там партизанського руху, продовжуючи очолювати на незайнятої фашистами частині республіки комсомольську організацію.
Коли в 1944 році Карелія була звільнена від фашистів, Андропов перейшов на партійну роботу. З 1947р. був 2-м секретарем ЦК компартії Карелії.
Після війни навчався заочно в Карело-Фінському університеті, на факультеті історії та філології, закінчив вищу партійну школу.
З 1953р. Андропов працював у Міністерстві закордонних справ. У 1954-1957 був послом СРСР в Угорщині, брав активну участь у придушенні повстання, спрямованого проти комуністичного режиму в цій державі.
У 1967 році став головою КДБ і був обраний кандидатом у члени Політбюро. Особливу увагу Юрій Андропов приділяв контролю роботи органів держбезпеки соціалістичних країн, рішуче виступаючи проти тих держав соцтабору, які бажали проводити незалежну від Радянського Союзу зовнішню, а також внутрішню політику.
У 1974 Андропову було присвоєно звання Героя Соціалістичної праці.
У 1982 Андропов керівництво КДБ залишив і був обраний секретарем ЦК. Після смерті Брежнєва в кінці 1982р. Юрія Андропова обрали Ген. Секретарем ЦК КПРС, а роком опісля він став також Головою Президії Верховної Ради СРСР.
В кінці 1983 у Юрія Андропова різко погіршилося здоров’я.
9.02.1984 р. Юрій Володимирович Андропов помер.
Основні досягнення Андропова
- Юрій Володимирович Андропов пробув на посаді Ген. Секретаря ЦК КПРС всього лише півтора року. Прийшовши до влади, він зробив спробу подолати соціально-економічну кризу за допомогою введення жорсткої дисципліни, як на робочих місцях, так і серед працівників партійного апарату. Період правління Андропова у широких мас населення асоціюється з серйозним посиленням дисципліни на робочих місцях, а також з масовими перевірками документів, проведеними в магазинах, на вулицях, а також у кінотеатрах. Метою таких перевірок було виявлення осіб, які перебувають у робочий час поза своїх робочих місць. Одночасно з цим, Андропов активно боровся і проти численних привілеїв людей, які працювали в державному і партійному апаратах, при цьому він сам відмовився від значної частини цих привілеїв, подавай приклад іншим. Політика Андропова викликала підтримку у тих людей, які відчували після брежнєвської епохи ностальгію за «твердою рукою».
- Разом з тим Андропов не був реформатором у повному розумінні цього слова. Усвідомлюючи, що окостеневшая радянська система потребує суттєвого вдосконалення, зробити це він збирався, не руйнуючи держави, а також його централізованої політики. Андропов намагався ліквідувати помилки брежнєвської епохи, навівши порядок в управлінні, ліквідувавши казнокрадство, протекціонізм і корупцію і закрутивши гайки в країні. Однак, оскільки економічна, а також політична системи в державі залишилися незмінними, вжиті заходи призвели, фактично, лише до посилення ідеологічного контролю, а також репресій проти інакомислячих. До того ж, розпочаті Андроповим реформи не були продовжені такими радянським лідером, оскільки наступником його став Костянтин Устинович Черненко – представник консервативного крила комуністів.
Важливі дати біографії Андропова
- 15.06.1914 р. – народився в Ставропольському краї в сім’ї залізничника.
- 1923-1931 – навчання в залізничній фабрично-заводській школі-семирічці.
- 1931 – робота помічником кіномеханіка, потім робітником на телеграфі.
- 1932 – початок роботи матросом на різних суднах Волзького пароплавства.
- 1936 – закінчення Рибинський технікум водного транспорту. Початок комсомольської роботи, обрання секретарем комсомольської організації технікуму, комсоргом Рыбинской судноверфі.
- 1939 – стає членом ВКП(б)/КПРС.
- 1940 – направлення на роботу в Карелію.
- 1941 – Одруження на Тетяні Пилипівні Лебедєвої, народження сина.
- 1941-1944 – участь в організації партизанського руху в Карелії.
- 1944 – перехід на партійну роботу.
- 1947 – призначення 2-м секретарем ЦК компартії Карелії.
- 1953 – початок роботи в Міністерстві закордонних справ.
- 1954-1957 – робота послом СРСР в Угорщині.
- 1967 – призначення головою КДБ, обрання кандидатом у члени Політбюро.
- 1974 – присвоєння звання Героя Соціалістичної праці.
- 1982 – обрання Генеральним Секретарем ЦК КПРС.
- 1983 — обрання Головою Президії Верховної Ради СРСР.
- 9.02.1984 р. — Юрій Володимирович Андропов помер.
Цікаві факти з життя Андропова
- Сам Юрій Володимирович Андропов стверджував, що народився він роком пізніше дати, зазначеної в його паспорті, а зайвий рік приписав собі для вступу на навчання до технікуму.
- При Андропові в СРСР почали масово випускати ліцензійні грамплатівки західних популярних виконавців тих музичних жанрів (сінті-поп, диско, рок), які раніше вважались ідеологічно неприйнятними. Зроблено це було з метою боротьби зі спекуляцією грамплатівками, а також магнітними записами. Сам Андропов цінував творчість Володимира Висоцького і любив пісні.
- Заходи, вжиті для посилення робочої дисципліни при Андропові, населенню часом здавалися занадто жорсткими. Приміром, у Ленінграді у великих універмагах, кінотеатрах, а також інших місцях підвищеного скупчення людей проводилися міліцейські облави, під час яких перевірялися тотально документи присутніх людей, щоб виявити прогульників роботи. Причому, ці перевірки проводилися часом настільки ретельно і жорстко, що в списки прогульників деколи потрапляли навіть школярі, які втекли з уроків в кіно. Через кілька днів директора шкіл отримували з силових органів офіційні листи, в яких вказувалися прізвища спійманих прогульників.
Джерело: http://intell.in.ua/