Хто такий Блазень? – відомі блазні

У середньовіччі багаті вельможі і монархи тримали в будинку спеціального людини, аналога сучасного клоуна, в обов’язки якого входить розганяти тугу, смішити господаря і гостей. Таких людей називали блазнями. Блазню втім дозволялося більше, ніж кому-небудь, під виглядом жарту він міг говорити про те, що іншим було не дозволено. Блазні сприймалися як люди, що залишилися з божої волі недорозвиненими дітьми. Не тільки люди c акторськими здібностями, але і люди c психічними захворюваннями часто заробляли блазнюванням засоби до існування.

Блазень – фігура суперечлива, з одного боку, він може відкрито говорити те, що не сміють інші, a з іншого, він всього лише дурачек при хазяйському будинку. Саме тому в стандартній колоді гральних карт існує джокер (Joker – англ. “жартівник”). Це карти c зображенням блазня, які в більшості ігор стандартною колодою можуть замінити в комбінації будь-яку іншу карту за бажанням гравця. a в картах Таро блазень – карта старших арканов, якій в залежності від системи присаивают або 0 (в англійській традиції), або 22 (у французькій).

Традиційно блазень зображується в ковпаку c бубонцями. Три довгих кінця ковпака символізують ослячі вуха і хвіст — атрибути карнавальних костюмів під час римських сатурналій і «ослячих процесій» раннього середньовіччя. В руках у блазня часто була брязкальце: паличка c прив’язаним до неї бичачим міхуром, в яку насипався горох. Ця приналежність була у блазнів ще co часів Стародавнього Риму.

У Росії блазні прикрашали себе також горохової соломою, звідки і пішла назва «блазень гороховий» Часом жарти c монархами обходилися блазням занадто дорого. Княжий син осип Цвях славився в народі солоним дотепністю, за що отримав своє прізвисько і посаду придворного блазня Івана Грозного. він носив ковпак c ослячими вухами і срібними дзвіночками. Коли цар із заміського палацу в’їжджав в Москву в супроводі трьохсот стрільців, попереду на величезному бику і в золотих шатах їхав блазень осип Цвях. згідно з легендою,

Грозний розсердився на свого блазня за те, що той засумнівався в спорідненості царя c римськими імператорами, і занурив особою в киплячі щі. a коли блазень вирвався і спробував втекти, самодержець наздогнав його і зарізав ножем. 14 листопада 1710 року пройшла весілля царського карлика-блазня Якима Волкова і карлицы цариці Параски Федорівни. Ця потішна весілля ставила своєю метою “розвести” в Росії породу карликів. До речі Яким Вовків, за визнанням самого Петра, врятував його під час стрілецького бунту, вчасно попередивши про небезпеку.

Відомі придворні блазні Петра Великого Іван Олександрович Балакірєв, який увійшов в історію безліччю розказаних нібито їм анекдотів, і Ян д’акоста, якому за політичні й богословські суперечки Петро завітав острів у Фінській затоці і титул «самоїдської Короля». При Імператриці ганні Іоанівні одних почесних блазнів було шестеро, причому іноземні відзначалися особливим орденом Бенедетто, у вигляді значка в петлиці. З них найбільш популярними були так званий Кульковский і італієць Педрилло. Саме Педрилло ввійшов у фольклор в образі прекрасно всім відомого Петрушки.

Хотілося б нагадати o ще одній людині, надевшем при ганні Іоанівні блазнівський ковпак, але вже не по своїй волі. Князь Михайло Олексійович Голіцин в покарання за таємне одруження італійці і зміну віри був розжалуваний, незважаючи на вік, пажі і призначений придворним блазнем на прізвисько Квасник. Цариця звеліла побудувати Крижаної будинок, де відсвяткувала шутовскую весілля нещасного князя і вертушки, килимчики, Буженіновой…

Після застілля сторожі було велено не випускати молодят з крижаних покоїв, поки вони не виконають подружній обов’язок. Король Тонга Тауфа’ахау Тупоу IV — перший в новітній історії монарх, офіційно найняв блазня на королівську службу. Блазнем став хтось Джесс Богдонофф, покликаний на цю посаду в 1999 році. зберегти посаду йому, однак, не вдалося, так як у 2001 «блазень» був викритий у серйозних фінансових розкрадання (паралельно Богдонофф обіймав посаду фінансового радника короля) і змушений був покинути королівство.