Важко сьогодні зустріти людину, яка б не знала, що таке телевізор. Телевізор вже давно не є предметом розкоші, він є практично в кожному будинку,
ним користуються від мала до велика. У сучасному світі існує безліч видів телевізорів, які відрізняються між собою за параметрами, характеристиками, видами екрану і т. д. Однак, далеко не кожен знає історію виникнення телевізора і хто вважається першим його винахідником. Втім, поява телевізора — це заслуга багатьох вчених. Завдяки їх винаходів і досліджень питання передачі зображення на відстань за допомогою технічних засобів до кінця 19-го століття вирішувалося досить успішно. Початок було покладено англійцем Смітом, який відкрив у 1873 році явище фотоефекту. Герц та інші вчені продовжили дослідження в цьому напрямку. Російським вченим А. Р. Столєтова на початку 1888 року був створений «електричний очей», що стало прообразом фотоелементів. В 1884 році був створений диск Ніпкова, а в 1907 році Дікманн демонструє телевізор, розміром 3 см на 3 см з екраном в 20 пікселів. Не можна обійти увагою відомого російського вченого Б. Розінга, винайшов систему «катодного телескопии», воспроизводившей зображення електронно-променевою трубкою. Ці та ряд інших винаходів стали основоположними в історії виникнення телебачення.
Творцем електронного телебачення вважається В. К. Зворикін, творець електронної передавальної трубки — іконоскопа. У 1936 році Зворикін, учень і послідовник відомого вченого Розінга, створює у себе в лабораторії перший електронний телевізор, трохи пізніше він став першим творцем телевізора для населення. В. К. Зворикін народився 17 липня 1889 року в Муромі в сім’ї купця Козьми Олексійовича Зворикіна. Щодо дати народження цього видатного вченого є різночитання і неточності. Так, в Центральному архіві Санкт-Петербурга збереглася копія його метрики, де вказаний інший рік народження — 1888-й. Два брата купця були відомими російськими вченими, його старший син, Микола, теж віддав перевагу науці. Тому, Кузьма Олексійович мріяв згодом передати свою справу Володимиру, який вже в дитинстві проявив себе неймовірно енергійним, здатним і «рукатим» юнаків. Як тільки в місті з’явилася мода на електричні дзвінки, він тут же змайстрував і обладнав ними вхідні двері в будинках родичів і знайомих. Він успішно відремонтував сигнальну систему на пароплаві, який належав компанії батька.
У 1906 році Володимир успішно закінчив реальне училище в рідному Муромі і вступив за наполяганням батька Технологічний інститут Санкт-Петербурга, по закінченню якого в 1912 році став дипломованим інженером-технологом. В інституті у житті Володимира відбувається подія, що зіграло величезну для нього роль надалі. У 1910 році він займається дослідницькою роботою в лабораторії під керівництвом Розінга, 
який захоплено працює над завданням передачі зображення на відстань (електронним телебаченням). За рекомендацією професора Зворикін відправляється стажуватися в 1912 році в Колеж де Франс. Тут він слухає лекції знаменитого Поля Ланжевена і вивчає під його керівництвом властивості рентгенівського випромінювання. У першу світову війну рядовий Зворикін майже рік командує радіостанцією, яку сам же і змонтував. В результаті перенапруження його відправили на реабілітацію до Петрограда, де незабаром йому присвоїли офіцерське звання і направили в якості викладача в Офіцерську електротехнічну школу. У 1916 році його призначили военпредом на завод РОБТиТ, який займається випуском радіостанції для флоту і армії. Тут відбулося його знайомство з підприємцем і відомим вченим-радіоелектронщиком С. М. Айзенштейном. Після революції Зворикін розуміє, що мрії про створення лабораторії, де він зміг би реалізувати безліч своїх інженерних задумів та ідей в галузі електронного телебачення, про що була рання домовленість з Айзенштейном, вже не здійсняться. Зворикін домагається переведення на роботу в Сибір. Він сподівається, що найбагатші підприємці Сибіру, зацікавлені в розвитку виробництва, створення своїх мереж радіостанцій, налагодженні міжнародних торгових зв’язків, допоможуть у здійсненні його планів. Рятуючись від арешту, Зворикін з величезними труднощами в липні 1918 року добирається до Омська, де був відряджений Тимчасовим Сибірським урядом в Англію, Швецію, Данію та Норвегію.
Діставшись до Архангельська, Зворикін познайомився з послом США в Росії Д. Р. Френсісом і отримав візу в США. У 1920 році разом з дружиною Зворикін приїжджає в Піттсбург, де працює в компанії «Вестінгауз електрик». З 1923 року він винаходить і конструює передають (іконоскоп) і прийомні, які відтворюють зображення (кінескоп) электроннолучевые телевізійні трубки. В кінці 1920-х Зворикін знайомиться з великим підприємцем, президентом 
RCA (Радиокорпорация Америки), вихідцем з Росії Д. Сарновым, який чудово розбирався в питаннях електротехніки. Він підтримав ідеї Зворикіна в області створення телевізійних систем і досліджень, вклав у цей проект величезні кошти. У 1931 р. Зворикін створює серійну трубку, яка має мозаїчний фотокатод, він вирішив найважливіший питання передачі кольору, заклав основні принципи сучасного кольорового телебачення. У 1932 році на «Емпайр стейт білдінг» в Нью-Йорку встановили телестанцію, заводи корпорації приступили до випуску перших телевізорів. Сьогодні покупець приділяє велику увагу характеристикам, функціональним особливостям продукції. Якісні, багатофункціональні телевізори інтернет-магазину palladium.ua зроблять ваш відпочинок приємним і комфортним. Пориньте у світ дивовижного і прекрасного. Зворикін пишався своїм винаходом, яке несло людям інформацію, знання, культуру, давало можливість посидіти біля блакитного екрана всією родиною. Одночасно він усвідомлював, що телебачення несе в собі і небезпеку, воно здатне «промити мізки всьому людству». Протягом довгого і плідного життя цей великий чоловік зробив чимало винаходів, його ім’я було занесено в 1977 році в Національну Палату Слави винахідників Сполучених Штатів Америки.
