Варто проводити новорічний корпоратив?


Варто проводити новорічний корпоратив?Справи в економіці йдуть не дуже — на цьому сходяться всі. Оргвисновки розрізняються. Багато з цієї причини скасовують традиційні новорічні корпоративи. Інші заперечують: навпаки, свято зараз особливо потрібний. Хто ж правий: бенкет під час чуми — чи бенкет вчасно?

Занепад великої епохи корпоративів почався з суб’єктивних причин, політичним. На самому верху публічно було заявлено: негоже державним корпораціям і природним монополіям влаштовувати карнавали з павичами, коли народ живе так важко. Паралельно першим особам корпорацій приватно дали зрозуміти сказане по телевізору — не просто так, за виконанням будуть стежити.

Свята вже на носі, так що контракти з фірмами по організації концертів і розваг розривали поспішно. Зірки шоу-бізнесу раптово опинилися без третину або навіть половину свого річного доходу.

Хоча зміни торкнулися незначного числа підприємств, захитався весь звичай новорічних корпоративів. Адже малі і особливо середні підприємства влаштовували свої свята багато в чому з міркувань престижу: дивіться, ми майже зовсім як великі! А якщо гіганти більше не святкують…

Природно, виникло настрій підстьобнула економічна ситуація. Спад продажів, ефективна боротьба держави з «обналічкою» поставили дуже багато фірм па грань виживання. А ті, у кого справи в цьому році йшли непогано, абсолютно не впевнені, що успішним буде і наступний рік. Значить, краще накопичити жирок, щоб не проклинати у важкі дні легковажність, що змусило витратити купу грошей на оленів зі Снігуронькою. Щодня адже згадуємо жарт із старого Квну : «Купиш шматок ковбаси, а він каже тобі людським голосом: «Не їж мене, я тобі буду в нагоді…»

Ми вже виросли

Деякі з бізнесменів і керівників називають зовсім іншу причину відмови від новорічного корпоративу: рік від року інтерес до нього серед співробітників знижується.

Ось одна з думок:

Корпоративу не буде по причині зниження популярності даних заходів. Заявляється одна кількість, приходить 60%. Пояснення прогульників: захворів (75%), бабуся змусила картоплю копати, мотоцикл зламався і т. д.

Колись корпоративи стали неймовірно популярні як символ нової, вільної життя. Вони так контрастували з занудними і скромними заходами на підприємствах радянської пори. Люди взагалі насолоджувалися можливістю працювати заради виразної мети, займатися улюбленою справою, самостійно, без вказівки зверху приймати рішення. Присягаючи на вірність ідеалам капіталізму, свіжоспечені бізнесмени з числа інженерів одночасно намагалися збудувати соціалізм в межах окремо взятої фірми — адже вони зросли на Стругацьких, на щастя для всіх!».

Це був чарівний період, коли люди жили роботою і на роботі. Колектив сприймали як свій рід, родину, адже з колегами часто було більше взаєморозуміння і душевної близькості, ніж з родичами і друзями, застряглими в минулому. Тому вільний час проводили разом, з легкістю витрачаючи разом зароблені гроші. Новорічний корпоратив був лише частиною цього процесу. Новий рік взагалі якийсь час вважали за інерцією суто сімейним святом. Галасливі вечірки почали влаштовувати лише в 1993-1994 роках. З вищенаведеного опису попятно, що змінилося за двадцять років — все. Сама атмосфера в офісах. Племена перетворилися назад в колективи — виросли настільки, що душевні стосунки між колегами стали неможливі. Головне, битва за особистий успіх в жорстких умовах розвіяла відчуття братерства. Там оселилася неприязнь: колег ненавидять за підсиджування і підстави, начальників через тупі розпорядження і чванство. Начальники, переживши кілька зрад з боку підлеглих, теж якось зачерствіли душею.

У кращому випадку сусіди по офісу є для нас «просто нормальними людьми». Вікна в офісах більше не горять у вихідні або в десять вечора. Ніхто вже не йде натовпом після роботи «смикнути пива» або в сауну. Почасти тому, що за новими правилами офісної гри будь-яке необережне слово або розкутий танець під час таких посиденьок згодом може відправити під укіс вашу кар’єру (необхідно знати, як вести себе на корпоративі).

Новорічні корпоративи осягає доля всіх корпоративних розваг та досугов. Ми виросли з них, як колись виросли з новорічних ялинок в найближчому ДК.

Понти — це важливо!

Але є причини провести корпоратив саме зараз. У цьому зв’язку пригадується одна історія далекого вже 1998 року. До того моменту один з видавничих будинків за кілька років своєї історії ніколи не влаштовував корпоративних заходів навіть для своїх співробітників. І раптом таким же похмурим осіннім днем, як стоять зараз, гендиректор зібрав своїх підлеглих і сказав: «Давайте влаштуємо день народження нашого підприємства. І клієнтів покличемо». Від заперечень про необхідність економити він відмахнувся: «Гроші — дурниця, я можу залучити стільки кредитів, скільки потрібно. Треба підбадьорити людей, що вони зажурилися. Треба показати, що життя продовжується, що ми не збираємося вмирати, і взагалі ніякого кінця світу немає». Сьогодні устоялося презирливе ставлення до понтів. Ті, у кого немає грошей для ірраціональних витрат, будучи у більшості, зуміли зробити загальноприйнятим думка, ніби ірраціональні витрати абсурдні. Тим більше, що реальність часто підтверджує цю думку. Який сенс купувати «бентлі», якщо він стоїть у заторі поруч з «мерседесами»?

Але давайте згадаємо, звідки взялася традиція поптов. Навіщо імператори давнину покривали золотом звернені до моря даху? Адже їм нема чого було освоювати бюджети.

Це робилося в першу чергу для ворогів. Щоб бачили: раз ми можемо витрачати гроші на таку дурницю, значить, у нас грошей багато, вистачить на інтенсивну і тривалу війну. Так що краще до нас не потикатися. З нами краще дружити.

Інша справа, що стала для нас звичайною благополучного життя подібні демонстрації величі і багатства, за великим рахунком, втратили сенс — звідси і іронічне відношення до них. Однак те, що зараз навколо нас — вже не «звичайне життя».

В серцях і умах акторів економіки оселилися страх і недовіру. Всі чекають падіння і смерті один одного. І було б помилкою думати, що це вас не стосується, раз ви не туроператор і не уральський банк. Психологія людей така, що проти страху раціональні доводи безсилі. Скільки б ви не розповідали про те, як стійко ваше підприємство, вашим словам ніхто слухати не буде. Їх просто не почують: факти і аргументи — це так нудно! А якщо вас і почують, вам не повірять. Переконують тільки понти. До яких можна віднести і галасливий, розкішний новорічний свято. «Стратегія непрямого дії, безумовно, застосовна й у сфері піару. В умовах тотальної недовіри люди вірять «витоків», непрямим деталей. Зніміть для святкування п’ятизірковий готель, покличте Стінга. Фотографії з’являться на сторінках ваших співробітників в соцмережах — і ваші контрагенти, клієнти обов’язково це помітять!

Надихаючи людей

Все вище сказане повністю відноситься і до самим співробітникам. Нема чого довго пояснювати, що важко мотивувати персонал і очікувати продуктивної роботи від людей, якщо вони вважають, що працюють на потопаючому кораблі. Наївно вважати, що відчуття прірви за спиною мобілізує. Ця модель працювала в 90-х, але не зараз. Сучасні працівники, відчувши прірву за спиною, йдуть в декрет, влаштовуються охоронцями у «Газпром» або їдуть в Гоа. Всім потрібно відчуття стійкості.

І, знову-таки, на людей краще всього діє не райдужний звіт керівництва і навіть не чотирнадцята зарплата, а свято. З грою в «фанти» і снігуроньками.

В кінці кінців, ви всі так втомилися за цей рік від авралів, розносів, неприємних новин і взаємних претензій. Треба вже здригнутися, посміхнутися один одному, щоб не тягнути негатив на рік наступаючий.

Автор: Анна Мурьгина

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам