Член Ради Федерації від Республіки
Дагестан. В минулому – депутат
Державної Думи РФ четвертого
скликання, член фракції “Єдина Росія”
(до квітня 2007 року – член фракції ЛДПР).
Власник компанії “Нафта-Москва”. За
даними ЗМІ – один з найбагатших людей
Росії.
Коротка біографія.
Сулейман Керімов Абусаідовіч
народився
12 березня 1966 в Дербенті (Дагестан). У 1983 році
закінчив середню школу (із золотою медаллю) і
вступив на будівельний факультет
Дагестанського політехнічного інституту. Після першого курсу був
покликаний в армію (відстрочка для студентів денних відділень вузів тоді
була скасована). У 1984-1986 рр. служив в ракетних військах
стратегічного призначення. Отримав звання старшого сержанта, був
начальником розрахунку РВСН. В армії багато займався спортом – став
чемпіоном дивізії з гирьового спорту.
Повернувшись з армії в 1986 році, Керімов перевівся на економічний
факультет Дагестанського державного університету (ДДУ). Під час
навчання був заступником голови профкому університету. У 1989
році закінчив вуз, отримав диплом за спеціальністю “Бухгалтерський облік
і аналіз господарської діяльності”, та поступив на роботу на завод
“Ельтав” Міністерства електронної промисловості – одне з кращих
підприємств оборонної галузі. Працював на заводі до 1995 року, пройшовши
шлях від рядового економіста до помічника генерального директора з
економічних питань.
У 1995 році, завдяки сформованому колі знайомств серед
московських бізнесменів і чиновників, Керімов отримав пропозицію
стати заступником генерального директора компанії “Союз-фінанс”. Ця
московська компанія працювала в сфері вітчизняного авіаційного
бізнесу, сировинних галузях і в банківському секторі. Керімов пропозицію
прийняв.
У квітні 1997 року Керімов став науковим співробітником Міжнародного
інституту корпорацій (Москва), а в лютому 1999 року був призначений віце-
президентом цієї некомерційної організації.
Саме в 1990-е Керімов, за відомостями ЗМІ, заробив початковий
капітал. У жовтні 1998 року Керімов за 50 мільйонів доларів придбав
55 відсотків акцій інвесткомпанії
ВАТ “Нафта-Москва”
(торгувала
нафтою і нафтопродуктами, була створена на базі об’єднання
“Союзнефтеэкспорт”) у її керівництва, за рік збільшив свою частку в
компанії до 100 відсотків] і так став власником компанії.
У грудні 1999 року Керімов був звільнений з посади віце-президента
Міжнародного інституту корпорацій в зв’язку з обранням депутатом
Державної Думи Федеральних зборів Російської Федерації
(пройшов до Думи третього скликання по загальнофедеральних списком від Блоку
Жириновського).
Ставши депутатом, Карімов не відійшов від справ. За словами його знайомих, він
як і раніше повністю контролював свою компанію, причому
джерелом капіталів Керімова стала скупка активів. У той період, за
відомостями ЗМІ, склався “м’який” (без афілійованих структур)
бізнес-альянс між Керімовим і Романом Абрамовичем, а пізніше
встановилися ділові стосунки з власником “Базового елемента”
Олегом Дерипаскою (за деякими даними, альянс існував і до
листопада 2006 року).
У 2000 році “Нафта-Москва” купила компанію “Варьеганнефтегаз”. В
2001 році Керімов разом зі структурами Абрамовича і Дерипаски
отримав частку в бізнесі Андрія Андрєєва, складався більш ніж з
сотні компаній: Автобанку (до 2006 року увійшов до корпорації “Уралсиб”),
“Ингосстраха”, СК “Ингосстрах-Росія” (тепер “Росія”), банку
“Ингосстрах-Союз” (нині “Союз”), “Носта” та інших. В той же час
компанія Керімова, колишня колись одним з найбільших
нафтотрейдерів в Росії, все далі відходила від своєї первісної
діяльності і в 2002 році практично згорнула нефтеторговлю.
7 грудня 2003 року
Сулейман Керімов
був знову обраний
депутатом Держдуми. В Думу четвертого скликання він пройшов по
загальнофедеральних списку від ЛДПР. Депутат був призначений заступником
голови комітету ГД по фізичній культурі та спорту, а також
включено до складу комітету з безпеки.
В кінці 2003-го і 2004 року “Нафта” почала скуповувати землі в
Підмосков’ї на Новоризькому шосе. На цих землях планувалося
звести 2,7 мільйона квадратних метрів елітного житла і
розважальних комплексів. Вартість проекту оцінювалася в 3
мільярди доларів. Проект отримав назву приватний місто “Рублево-
Архангельське”. До 2006 року він обіймав вже 430 гектарів землі.
У листопаді 2005 року Міжнародна федерація об’єднаних стилів
боротьби (FILA) вручила Керімову одну з найпрестижніших нагород –
“Золотий Орден”. Президент FILA Рафаель Мартінетті висловив бажання
особисто вручити нагороду депутату, щоб “висловити подяку і
повагу людині, який підтримує боротьбу в Росії і в усьому
світі” (до 2005 року “Нафта-Москва” стала генеральним спонсором
національної збірної Росії з вільної боротьби).
В кінці 2005 року “Нафта” за 900 мільйонів доларів купила
“Поліметал”, другу золотодобувну компанію Росії, і
запланувала розмістити близько 25 відсотків її акцій на біржі. В
лютому 2006 року Керімов вирішив зробити з “Нафта-Москва”
повноцінну інвестиційну компанію, перетворивши її у провідний фонд
прямих інвестицій.
До 2006 року “Нафтуся”, за офіційними даними, належали понад 6
відсотків акцій Ощадбанку (близько 1,6 мільярда доларів у поточних
цінах) і більше 4 відсотків акцій “Газпрому” (10,4 мільярда доларів),
оператори кабельного телебачення в Москві і Петербурзі – “Мостелесеть”
(“Нафта” володіє 59 відсотками акцій підприємства) та “Національні
кабельні мережі”, майже 20 відсотків акцій Бін-банку, два відсотка акцій
ВАТ МГТС і 91 відсоток акцій Краснопресненського цукрорафінадного
заводу (у серпні 2006 року акції заводу, скуплені “Нафта” у двох
конкуруючих компаній, були продані групі “ПІК” (за даними ЗМІ,
Керімов заробив на перепродажі). Крім того, компанія володіла 50
відсотками акцій мережі супермаркетів “Меркадо”.
До того часу операції з перепродажу, в тому числі і на ринку
нерухомості, стали “коником” Керімова. У квітні 2006 року його “Нафта”
стала співвласником Мосстройэкономбанка, якому належить
“Смоленський пасаж”, в червні отримала контроль над СВК “Розвиток”,
об’єднує три будівельні фірми, а в липні сповістила мера
Москви про те, що володіє 17 відсотками акцій холдингу “Моспромстрой”.
Жодне з цих придбань не залишилося біля “Нафти”: “Розвиток”
перекупив “Базовий елемент” Дерипаски, “Моспромстрой” і
Мосстройэкономбанк – група “БІН”.
У травні 2006 року Керімов очолив Опікунську раду Федерації
спортивної боротьби Росії. За словами президента федерації Михайла
Маміашвілі, рішення про створення Опікунської ради та
призначення його керівника було прийнято тому, що для ефективного
виконання завдань, які стоять перед Федерацією спортивної боротьби Росії завдань
вирішальне значення набуло довгострокову взаємодію з
державними органами управління спортом і великими
національними бізнес-структурами.
Незабаром після цього в пресі з’явилася інформація про те, що футбольний
клуб “Динамо” може бути куплений Керімовим, так як власник цього
клубу та компанії Fedcominvest Олексій Федоричев мав намір
повністю відмовитися від свого спортивного бізнесу в Росії.
Інформація грунтувалася на тому, що Керімов вже не раз намагався
увійти у футбольний бізнес. У 2004 році представники “Нафта-Москва”
вели переговори з приводу купівлі контрольного пакету акцій
італійської “Роми” (угода не відбулася), трохи пізніше Керімов майже
уклав угоду з урядом Московської області про
фінансування футбольного клубу “Сатурн” (угода на суму 60
мільйонів доларів зірвалася в останній момент). В 2005 році
компанія “Нафта-Москва” стала одним із спонсорів Російського
футбольного союзу.
У липні Керімов разом з Дерипаскою і Абрамовичем придбав пакет
акцій державної компанії “Роснефть” (компанії, в кінці
2004 року купила колишню “дочку” НК “ЮКОС” – “Юганскнефтегаз”). А в
серпні 2006 року в пресі з’явилися повідомлення про те, що “Нафта-
Москва мала намір викупити борги НК “ЮКОС” (1 серпня
Арбітражний суд Москви визнав “ЮКОС” банкрутом, і з того моменту
будь-який сторонній інвестор міг, розплатившись з кредиторами “ЮКОСа”,
фактично отримати контроль над його активами). Стверджувалося, що
Керімов вів переговори про таку можливість з президентом “ЮКОСа”
Стівеном Тіді. Пізніше прес-служба “Нафти” офіційно спростувала ці
повідомлення.
В середині листопада 2006 року журналістам стало відомо, що Керімов
вирішив зайнятися готельним бізнесом в Москві. 21 листопада 2006 року
компанія “Нафта” і уряд Москви оголосили про створення ВАТ
“Об’єднана готельна компанія” (статутний капітал – 2 мільярди
доларів), куди були передані знаходяться на балансі міста акції
більше 20 готелів (у тому числі “Балчуг”, “Метрополь”, “Національ” і
“Редіссон-Слов’янська”). Передбачалося, що участь у проекті зробить
“Нафту” одним з лідерів московського готельного ринку.
У списку найбагатших людей світу, складеному журналом Forbes
2006 році, Керімов зайняв 72-е місце. Його статки, за даними журналу,
досягло 7,1 мільярда доларів. Крім того, за даними ЗМІ, ще в
серпні 2005 року Керімов увійшов до числа 50 найбагатших росіян, у
яких є власні літаки, – він придбав лайнер BBJ (бізнес-
варіант Boeing 737-700, коштує приблизно 50 мільйонів доларів).
25 листопада 2006 року Керімов потрапив в автокатастрофу. За даними газети
Nice Matin, автомобіль, в якому депутат разом із супутницею їхав по
Англійській набережній в Ніцці, врізався у дерево і загорівся. Керімов
з важкими опіками був доставлений в спеціалізовану лікарню de la
Timone в Марселі. За словами очевидців аварії, він зумів сам вибратися
з машини і намагався збити полум’я зі свого одягу. Супутниця
бізнесмена, телеведуча каналу СТС Тіна Канделакі, за даними
журналістів, постраждала менше. Вона була доставлена в лікарню Saint-
Roch і в той же день виписалася.
Джерела, близькі до Керімова, заявили журналістам, що його життя
нічого не загрожує. У той же час співробітник в керівництві лікарні de
la Timone повідомив “Ведомостям”, що Керімов підключений до апарату
штучного дихання і перебуває в штучній комі.
Прогнозувати стан пацієнта лікар не став, сказавши лише, що
Керімов “стабільний і знаходиться під спостереженням медиків”. Повідомлялося
також, що крім опіків депутат отримав ще й черепно-мозкову
травму. Що стосується супутниці Керімова, то, за словами Олександра
Роднянського, президента компанії “CTC Media” (компанії, в якій
працює Канделакі), 26 листопада вона вже була в Москві.
Спочатку слідство припускало, що Керімов, який сидів за кермом
автомобіля, не впорався з керуванням, коли пішов на обгін.
Поліцейські схилялися до цієї версії тому, що обмеження швидкості
на набережній становило 50 миль на годину, тобто близько 70 кілометрів на
годину. За версією поліції, в результаті маневру Керімова автомобіль –
Ferrari Enzo вартістю 675 тисяч євро, – вдарився об тротуар, потім його
відкинуло на дерево, і удар прийшовся в бензобак.
Канделакі деякий час не підтверджувала свою участь у дорожньому
подію, наполягаючи на тому, що в Ніцці взагалі не була, а
перебувала вдома, в Москві, так як захворіла свинкою. Пізніше
телеведуча зізналася, що перебувала разом з Керімовим в його
машині, і додала, що про свинку розповіла лише для того, щоб
приховати свої стосунки з депутатом. Канделакі повідомила журналістам,
що на дорогу перед машиною Карімова раптово вискочив якийсь
осіб. Щоб не збити його, депутат різко вивернув кермо, і це стало
причиною аварії.
5 грудня 2006 року бельгійська газета RTL з посиланням на представника
міністерства оборони Бельгії оголосила, що Керімов був перевезений в
військовий госпіталь імені Королеви Астрід в Брюсселі. За інформацією
видання, Керімов був перевезений до Бельгії на прохання професора Жана-
Луї Венсена з госпіталю Erasme, який навіть попросив міністра
оборони Бельгії Андре Флао виділити “як виняток” спеціально
обладнаний літак і бригаду бельгійських військових лікарів для
транспортування “одного пацієнта”. Крім того, професор пообіцяв, що
всі витрати, пов’язані з транспортуванням, “будуть повністю
відшкодовані пацієнтом або його близькими”.
24 січня 2007 року стало відомо, що Керімов повернувся в Москву і
приступив до роботи. Як повідомив інформаційному агентству “Інтерфакс”
джерело, близьке до керівництва ВАТ “ГНК” (колишня “Нафта-Москва”),
якою володіє Керімов, бізнесмен “практично повністю
відновився після аварії” і “працює у щоденному режимі і в
повному обсязі”.
6 квітня 2007 року стало відомо, що Керімов написав заяву про
вихід з фракції ЛДПР. Як заявив представник комітету Держдуми з
регламентом, Керімов ніяк не обґрунтував своє рішення. За даними
комітету з регламенту, яких-небудь додаткових заяв про
вступ в іншу думську фракцію Керімов не писав. В той же день
стало відомо, що фракцію (а заодно і партію ЛДПР) покинув депутат
Олег Малишкін, який балотувався в 2004 році від ЛДПР в президенти
Росії. Парламентарій сказав журналістам, що має намір надалі
залишатися незалежним депутатом. Віце-спікер Держдуми, лідер
ліберал-демократів Володимир Жириновський, коментуючи відхід
Керімова, заявив журналістам, що причиною його виходу з фракції
стало грубе порушення партійної дисципліни. За словами Жириновського,
депутат не брав належної участі у виборчих кампаніях в
своєму регіоні.
12 квітня 2007 року ЗМІ повідомили про те, що Керімов написав ще одне
заява – на цей раз про вступ у фракцію “Єдиної Росії”
(розгляд його було призначено на 17 квітня).
19 квітня 2007 року в російської версії журналу Forbes був опублікований
рейтинг найбагатших громадян Росії. Список ста найбагатших
росіян очолив губернатор Чукотки Роман Абрамович, статки до
весни 2007 року досягло 19,2 мільярда доларів. Керімов з 12,8
мільярда доларів посів сьоме місце.
11 травня 2007 року стало відомо, що президія фракції “Єдина Росія”
вирішив прийняти депутата до складу фракції. Формально питання про прийняття
Керімова повинен був обговорюватися ще на засіданні підгруп фракцій,
але фактично питання вже можна було вважати вирішеною.
У грудні 2007 року Керімов був обраний представником народного
зборів Дагестану в Раді Федерації. Його кандидатуру підтримали
всі 56 депутатів, присутніх на засіданні республіканського
парламенту. Обрати Керімова запропонував спікер дагестанського
парламенту Магомед Сулейманов. За його словами, Керімов – достатньо
відомий політик, “що надає підтримку Дагестану, особливо
спортсменам республіки”. 20 лютого 2008 року Керімов став сенатором:
Рада Федерації підтвердив його повноваження як представника
Народного зібрання Дагестану.
У червні 2008 року газета “Комерсант” повідомила про те, що структури,
підконтрольні Керімову, продали їм належали великі пакети
акцій “Газпрому” і Ощадбанку. Вартість акцій на початок року
становила 15,37 і 5,4 мільярда доларів, відповідно. Газета також
повідомила, що структури Керімова “продали або ведуть переговори про
продажу” інших російських активів бізнесмена – фірми “Метроном АГ”,
оператора мережі супермаркетів “Меркадо” (продана X5 Retail Group восени
2007 року за 200 мільйонів доларів), “Національних телекомунікацій”
(набувачем називалася Національна медіагрупа, основним
акціонером якої був банк “Росія” Юрія Ковальчука) та частки в
компанії “Поліметал” (як набувачів згадувалися
засновник групи ІСТ Олександр Несис, а також російський фінансист
Олександр Мамут і структури чеського фонду PPF). Крім цього, за
даними джерел “Комерсанта”, Керімов збирався продати і
будується елітне селище “Рублево-Архангельське”. Після реалізації
земельних, телекомунікаційних, металургійних і інших активів,
за відомостями видання, у бізнесмена практично не повинно залишитися
інвестицій в Росії. Також повідомлялося, що кошти, звільнені
в результаті продажу російських активів, Керімов буде вкладати в
зарубіжні фінансові інститути (за даними газети, на той момент він
вже придбав близько 3 відсотків акцій Deutsche Bank, а також папери
Morgan Stanley, Credit Suisse, UBS).
Однак у лютому 2009 року були опубліковані відомості про
придбання Керімова в Росії. Повідомлялося, що його “Нафта-Москва”
стала власником 75 відсотків “Главстрой СПб” – компанії, яка в
Петербурзі володіє девелоперськими проектами корпорації “Главстрой”
(будівельного підрозділу “Базела” Дерипаски). Близьке до компанії
Керімова джерело газети “Комерсант”, який повідомив про купівлю,
підтверджував, що “Нафта-Москва” “зацікавлена в консолідації” всіх
часткою ТОВ “Главстрой СПб”, чий портфель проектів оцінювався в 6
мільйонів квадратних метрів різної нерухомості. У тому ж місяці
стало відомо, що уряд Москви запропонувало “Нафта-Москва”
контрольний пакет ВАТ “Декмос”, який займався будівництвом
готелі “Москва”. Тим не менш “Нафта-Москва” отримала частковий
контроль над ВАТ “Декмос” тільки в січні 2010 року, коли вона
придбала 50 відсотків акцій Konk Select Partners – компанії, якій
належав 51 відсоток акцій ВАТ “Декмос”.
У березні 2009 року “Комерсант” розповів про те, що власник холдингу
“Інтеррос” Володимир Потанін продає структурам Керімова 22 відсотки
акцій ВАТ “Полюс Золото”. Сума угоди не повідомлялася, однак газета
наводила дані про вартість акцій “Полюси” виходячи з котирувань по
ринку на дату операції – 22 відсотки коштували 1,42 мільярда доларів.
Аналітики сходилися на думці, що Керімов придбав ці активи”
певний строк для подальшого перепродажу”. У червні керівництво
Федеральної антимонопольної служби (ФАС) повідомило, що купівля
пакету акцій компанії “Полюс Золото” компанією була Керімова
схвалена урядовою комісією з іноземним інвестиціям. В
липні 2009 року, коли “Полюс Золото” розкрило структуру власності,
стало відомо, що Керімов – бенефіціар 36,88 відсотка акцій компанії:
повідомлялося, що цей пакет він контролює через Wandle Holdings Limited.
Незважаючи на те, що 24,59 відсотка акцій з цього пакету було продано за
операції РЕПО (різновид кредиту, операція з продажу цінних паперів з
обов’язковою подальшою зворотною купівлею паперів того ж випуску в
те ж кількості через визначений строк за заздалегідь встановленою,
більш високою ціною – прим.ред), право голосу за нього Керімов зберіг.
З ким був укладений договір РЕПО і коли бізнесмен має право
повернути собі ці акції, не повідомлялося. У лютому 2010 року “Полюс
Золото”, якою Керімов фактично володів разом з Михайлом
Прохоровим, придбала 11,4 відсотка акцій ВАТ “РБК Інформаційні
системи” – головної компанії медіахолдингу РБК.
Надалі Керімов продовжив скуповувати російські девелоперські
компанії. Так, у квітні 2009 року один з найбільших девелоперів країни –
група компаній ПІК – офіційно визнала, що “Нафта-Москва”
отримала 25 відсотків її акцій і подала клопотання в ФАС на купівлю
ще 20 відсотків Піку. У травні того ж року джерело газети “Ведомости”
повідомляв, що “Нафта Ко” Керімова стала співвласником московського
“Воєнторгу”, і кілька її представників увійшли до складу ради
директорів ЗАТ “Торговий дім ‘ЦВУМ'”, якому належить
“Воєнторг”. У серпні фінансовий директор “Нафта Ко” підтвердив
інформацію про те, що “Нафта Ко” належить майже 100 відсотків ЗАТ
“Торговий дім “ЦВУМ” (“Воєнторг”). При цьому він додав, що угода
була закрита ще восени 2008 року. Сума її не називалася, проте
джерело “Ведомостей” повідомляв, що універмаг обійшовся компанії
Керімова приблизно в 300 мільйонів доларів – з умовою, що та увійде
в проект тільки після закінчення реконструкції “Військторгу”.
Сулейман Керімов – молодша дитина в родині. У нього є брат, лікар за
професії, і сестра, викладач російської мови та літератури.
Батьки та інші родичі Керімова проживають в Москві. Дружина
підприємця Фіруза Керімова – дочка функціонера КПРС;
деякими відомостями, саме шлюбу з нею Керімов багато в чому зобов’язаний
своєї ранньої кар’єрою. За різними даними, у Сулеймана і Фирузы
двоє чи троє дітей. В якості дружини Керімова також помилково
вказувалася естрадна співачка Наталя Ветлицька, яка згідно
деякими джерелами має від нього дочку. У 2008 році повідомлялося, що
ще одне захоплення Керімова, дизайнер Катя Гоміашвілі, чекала від нього
дочка.
За матеріалами:
Вікіпедія
,
ru.wikipedia.org
Матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел