Шарль де Голль — великий державний і політичний діяч Франції, засновник і перший президент П’ятої республіки.
Він народився 22 листопада 1890 року у Франції в місті Лілль в аристократичній родині. Дітям з дитинства розповідали історію знаменитого роду, такі поняття, як нація і Батьківщина цінувалися в сім’ї понад усе. Отримавши початкову освіту в єзуїтському коледжі, Шарль надходить у військове училище, після закінчення якого був зарахований в 1912 році лейтенантом в піхотний полк. Він хоробро б’ється в роки Першої світової війни, отримав звання капітана. В бою під Верденом в 1916 році був поранений, потрапив у полон. Кілька разів він намагався бігти з полону, але спроби виявилися безуспішними, він був звільнений після кінця війни в 1918 році. Повернувшись на батьківщину, де Голль надходить в паризьку військову школу, яку успішно закінчив у 1924 році.
У 20-30-ті роки він пише книги, присвячені військовим проблемам, і викладає у військово-навчальних закладах. Так, видана в 1932 році книга «На вістрі шпаги» присвячена питань військового будівництва, а в книзі «За професійну армію» порушується питання переходу армії на професійний принцип формування. Він одним з перших передбачив вирішальну роль у майбутній війні танкових військ. Завдяки своїм працям він набуває популярності в середовищі політиків і військових. У 1937 році в званні полковника він командує танковим корпусом в Меці, а в 1939 році — танковими частинами однієї з загальновійськових армій. Будучи командиром дивізії, бере участь у боях при Лаоне у травні 1940 року, в червні 1940 року йому було присвоєно звання бригадного генерала.
У червні 1940 року армія зазнає нищівної поразки від гітлерівських військ, уряд Франції капітулює. Де Голль намагався перешкоджати переговорів про капітуляцію, вимагав продовжувати боротьбу. Після капітуляції він відлітає в Лондон і 18 червня 1940 року звертається звідти по радіо до своїх співвітчизників. Він закликає французів об’єднатися навколо нього, приєднатися до створеного ним в еміграції руху «Вільна Франція» в ім’я майбутнього Франції, в ім’я її свободи і величі. Де Голль оголошує себе лідером Опору, об’єднує навколо себе всіх патріотів, метою яких є звільнення Франції від гітлерівських загарбників. У вересні 1941 року він створює і очолює Французький національний комітет, тимчасово виконував функції державної влади. Під юрисдикцією ФКНО відроджуються французькі збройні сили, які беруть участь у бойових діях на різних фронтах.
Після звільнення Франції Де Голль повернувся в Париж і очолив уряд Французької республіки. Під його керівництвом уряд провів ряд соціально-економічних реформ, були відновлені демократичні свободи. Його стараннями Франція брала участь у процесі переговорів про повоєнному врегулюванні нарівні з такими великими державами, як СРСР,
Великобританія і США, а також стала постійним членом ради Безпеки ООН. У січні 1946 року він пішов з посади прем’єр-міністра через розбіжності у політичних поглядах з лівими партіями. У тому ж році у Франції встановлюють Четверту республіку, де влада в країні належить Національним зборам, а не президентові, як пропонував де Голль. В результаті Алжирського кризи Кабінет міністрів і Президент Франції пішли у відставку, де Голль повернувся в політику. Він представляє програму свого уряду Національним зборам, пропонує проект нової конституції, що збільшує права президента і зменшує права парламенту.
З офіційним прийняттям нової конституції 4 жовтня 1958 року у Франції була встановлена П’ята республіка. Де Голль обраний першим президентом Франції в грудні 1958 року. Його першочергове завдання — врегулювання «алжирської проблеми». Незважаючи на серйозні протидії де Голль заявив про право Алжиру на самовизначення. Незважаючи на кілька замахів на його життя, він продовжує дотримувався своєї позиції і в квітні 1962 року Алжир остаточно отримав незалежність. 
Припинення виснажливої війни в Алжирі позбавило країну від необхідності військової та фінансової підтримки з боку США. Де Голль виводить країну з НАТО, створює національні сили ядерного стримування, війська США залишають Францію. Він вибудовує збалансовані відносини з двома наймогутнішими державами — СРСР і США, першим із західних лідерів визнає післявоєнні кордони Польщі. В економічній політиці де Голль приділяв величезну увагу економічному зростанню і розвитку високотехнічних галузей. До кінця його правління Франція займала одне з провідних місць у світовій політиці та економіці, стала незалежною великою державою. У 1965 році де Голль був повторно обраний президентом країни. Хвилювання студентів у травні 1968 року і не схвалений французами проект про новому адміністративному поділі і реформу Сенату стали важливими причинами, за якими де Голль у квітні 1969 року склав повноваження президента. Останні свої дні він провів у заміському маєтку в селі в Бургундії. Помер де Голль 9 листопада 1970 року, не доживши до свого 80-річчя 13 днів.
