Саладін — правитель Єгипту і Сирії, видатний полководець, захищав Святу землю від європейців, святий, який втілив в собі найвищі ідеали і чесноти ісламської віри. Салах 
ад-Дін Юсуф Ібн Айюб Саладін народився в Тікріті в 1138 році. Салах ад-Дін перекладається з арабської як «Честь Віри». Батько Саладіна Айюб і дядько Ширку перебували на службі у мосульських атабека Зенги, обидва були хоробрими воєначальниками. У 1139 році Зенга відправив Айюба управляти Баальбеком. Після смерті Зенги в 1146 році Айюб перебрався в Дамаск, який завдяки його впливу переходить в 1154 році під владу Нур-ад-Діна, сина Зенги. Останній призначив Айюба керуючим Дамаска — знаменитого центру мусульманської культури і ісламської науки. Тут Саладін здобув прекрасну освіту, але, подорослішавши, вирішив стати військовим.
Саладін став одним з найкращих вояків в армії Нур-ад-Діна. У 1164 році в Єгипет був відправлений Ширку, поруч з ним в якості молодшого офіцера був його племінник Саладін. В результаті успішних військових і політичних дій Ширку й Саладіна армії хрестоносців і їх союзників — візантійців пішли з Єгипту. Ширку стає візиром у Фатимідських халіфів, зберігаючи при цьому вірність Нур-ад-Діну, здійснюючи від його імені владу над завойованими землями. У 1169 році Ширку скинув останнього халіфа династії Фатимідів, відібравши у них таким чином владу над Єгиптом. У травні 1169 року дядько помер і владу над Єгиптом перейшла в руки Саладіна. Втім, щодо останнього фатимідів халіфа аль-Адида, Саладін виявляв великий такт аж до самої смерті того в 1171 році. Володіючи величезною владою, Саладін почав триматися цілком незалежно щодо Нур-ад-Діна. Щоб втихомирити Саладіна, султан почав готувати проти нього похід, однак, несподівано помер у 1174 році.
Настав період сирійських завоювань. Ставши на чолі чудово навчену регулярної армії, Саладін увійшов в Сирію. Юний малоздатний наступник Нур-ад-Діна був усунутий, а Саладін прийняв титул султана. Після скоєного перевороту в 1174 році він створив династії Айюбідів. На всі ключові пости Саладін поставив родичів або близьких друзів. Він посилив війська, поліпшив флот. В склад регулярної армії увійшли кінні лучники і списоносці, що багато в чому сприяло його військовим успіхам. Наступне десятиліття пройшло в боротьбі за приєднання до його державі прилеглих земель. В 1174 році були взяті Хамс, Хама і Дамаск, в 1175 році — Баальбек і Халеб. 1176 рік ознаменувався розгромом війська Сейфеддіна Мосульських у Халмы та договором про мир з сирійськими ассасинамі. З 1182 по 1185 роки триває облога Мосула, в результаті чого атабек Мосула Иззеддин визнав верховенство Саладіна і в 1186 році приніс йому васальну клятву вірності.
За 12 років Саладін створив цілу імперію, куди увійшли Єгипет, Сирія та ряд невеликих месопотамських держав. Тепер основним завданням Саладіна було вигнання хрестоносців з Палестини. В 1187 році Саладін повів у Палестину своє двадцятитисячне військо. 4 липня відбулася битва при Хаттине, в якому Саладін здобув беззаперечну перемогу над армією єрусалимців і триполийцев. Продовжуючи наступ, Саладін оволодів значною частиною Палестини, містами Акра, Ашкелон і 2 жовтня 1187 року взяв Єрусалим. Він вигнав з Єрусалиму християн, які жили тут з 1099 року, і встановив владу мусульман. Однак великим стратегічним прорахунком Саладіна виявився той факт, що він не зумів опанувати Тиром — могутнім оплотом християн, де вони змогли дочекатися нових підкріплень з Європи.
У червні 1189 року хрестоносці почали облогу Акри. З прибуттям військ англійського короля Річарда I, якого згодом назвуть Річард Левине Серце, розпочався третій Хрестовий похід. 8 червня 1191 року англійські війська прибули під Акру, вони відігнали війська Саладіна, які поспішали на допомогу обложеному місту. 12 липня місто капітулювало. Війська Річарда продовжили свій наступ на Аскелон і здобули беззаперечну перемогу при Арсуфе, де втратили лише 700 чоловік, в той час, як Саладін втратив в 10 разів більше — сім тисяч. Наступні 1191 і 1192 роки Річард I прагнув переслідувати Саладіна, однак той успішно уникав відкритих зіткнень, а при відступі використовував тактику випаленої землі — знищував запаси продовольства, кормів для коней, а також отруював колодязі.
Річард зрозумів марність своїх спроб осадити Єрусалим, бо це може призвести до загибелі всього війська. 2 вересня 1192 року він укладає з Саладіном перемир’я на три роки. Згідно з домовленістю, Єрусалим залишився за Саладіном, що стало, безсумнівно, тріумфом Саладіна. Після цього Річард поїхав в Європу, а Саладін вирішив повернутися в Дамаск. Тут він несподівано захворів і 4 березня 1193 року помер, що стало величезним горем для всього мусульманського світу.
