Професія журналіста овіяна ореолом авантюрної романтики, обліплена сотнями міфів і вже давно заробила собі неоднозначну репутацію. У свідомості обивателя журналіст знаходиться десь між бандитом з великої дороги і лицарем на білому коні. Багато недолюблюють кореспондентів і вважають їх стерв’ятниками, роблять сенсації на чужих бідах… Але коли всі варіанти вичерпані, коли перед носом закрилися всі двері вищих інстанцій — до кого ми звертаємося? Телебачення, сайти, газети — ось куди ми пишемо і дзвонимо, коли писати і дзвонити більше нікуди.
Але звідки таке різне сприйняття представників однієї і тієї ж професії? Тут, як ніде, важлива особистість людини. Журналістика подібна зменшеної копії суспільства, в ній зустрічаються всі типажі — від продажних негідників до святих мрійників. Але, що б не твердили злостивці, професія журналіста була і залишається благородною, покликаної формувати громадську думку, виховувати соціум і витягувати на світ божий людські пороки.
Тому сьогодні ми розповімо вам, як стати журналістом, які для цього потрібні навички і риси характеру, до чого потрібно бути готовим.
Плюси і мінуси професії журналіста
У будь-якій професії є свої переваги і недоліки. Наскільки привабливі перші і неприйнятні другі — це індивідуальні особливості конкретної людини. Знайшовши підходящий для себе баланс, він зможе стати успішним в обраній спеціальності.
Переваги:
Недоліки:
Емоційне вигорання. Занадто велика емоційна навантаження часом призводить до того, що люди втрачають чутливість. Є чимало журналістів, яким глибоко начхати на людське горе, вони радіють, дізнавшись про вибух або повінь, тому що катастрофи обіцяють гарні сюжети для новин. Побачене і почуте в процесі роботи може призвести до алкоголізму, до нічних кошмарів, депресій. Це відбувається не з усіма, і не завжди — така біда трапляється з тими, хто надто глибоко брав до серця чужі проблеми і не був готовий до цього вантажу. Тому на самому початку кар’єри потрібно розуміти, що будуть важкі ситуації, будуть сльози і безсоння. Єдине, що може зробити для свого порятунку журналіст — це старатися забути про все одразу, як тільки стаття здана в друк.Кому підійде професія журналіста?
Щоб стати журналістом, потрібно вміти добре писати (або говорити, якщо це теле-радіо-журналістика), володіти більшим словниковим запасом, високим рівнем освіти в різних сферах людського життя. Журналіст повинен знати закони — це в першу чергу. А ще потрібно вміти швидко міркувати і постійно вчитися новому.
Для журналістики підходять люди з живим темпераментом, мобільні, здатні швидко робити термінову роботу, тому що девіз кожного редактора: «Зробіть мені це вчора!»
Потрібно мати творче мислення, позитивну самооцінку, дещицю нахабства і великий запас впертості. Тому що девіз кожного редактора: «Дістань мені це де хочеш!»
Але при цьому потрібно не забувати про гідність, делікатності, ввічливості. З багатьма людьми доведеться працювати не один раз. Щоб вони захотіли співпрацювати на постійній основі, потрібно завоювати їх довіру.
Крім того, ця професія вимагає скрупульозності і занудства. Будь-якому журналісту хоча б раз влітало за те, що він переплутав назви чи не уточнив подробиць. Тому кореспонденти часом задають питання, які здаються апофеозом ідіотизму. Щось на кшталт: «А ви, коли завоювали свою золоту олімпійську медаль, були в червоному або синьому трико?»
Журналіст повинен володіти талантом дипломата, хитрістю стратега, пунктуальністю короля, завжди виконувати обіцянки, бути у всіх питаннях точним, як швейцарські годинники, вміти знаходити контакт навіть з самим нетовариською людиною. Журналіст — це в першу чергу репутація, і її треба вміти створити.
Можливість кар’єрного росту
Все залежить від бажання і завзяття. Якщо багато працювати і старатися, то можна опинитися на центральному телеканалі або стати автором для відомого сайту. Чекати, поки всі припливе саме — прямий шлях в маленьку газетку маленького містечка, де нічого не відбувається. Перед журналістом відкриті величезні можливості. Всі редактори газет і журналів — це журналісти. Багато власники телеканалів і газет — теж журналісти, які вирішили відкрити свою справу. Слава — незмінний супутник професіоналів, особливо телеведучих. Так що, якщо мріяли про всенародної популярності, це непоганий шлях.
Яке потрібно освіта?
На даному етапі розвитку журналістики спеціальна освіта не потрібна. Багато працюють журналісти вчилися на вчителів, інженерів, математиків, ядерних фізиків і взагалі кого завгодно. В першу чергу редактор попросить надати (якщо є) попередні публікації (відео-сюжети, аудіозаписи), потім дасть здобувачеві завдання і подивиться, як він впорається. Важливо, що для офіційного працевлаштування знадобиться диплом про вищу освіту. Будь-якому.
Що потрібно врахувати?
Журналісти повинні вміти фотографувати, бо профі фотограф — це занадто дороге задоволення для багатьох видань. Стандартний набір кореспондента складається з блокнота, ручки, візиток (своїх і чужих), телефону, диктофону та фотоапарата.
Залежно від специфіки видання, доведеться знайомитися і з тонкощами роботи інших членів колективу — наприклад, газетні журналісти знають базу верстки, інтернет-кореспонденти розбираються в адмініструванні сайтів, тележурналісти непогано обізнані в технічних тонкощах операторської роботи. Журналіст — це спеціальність, яка включає в себе знання про багатьох інших професіях, і через кілька років роботи людина розуміє, що потихеньку перетворюється в ходячу енциклопедію.
***
Професія журналіста — ця робота для неординарних людей, здатних поєднувати в собі безліч якостей, часто протилежних. Творчі, але відповідальні, мрійники, реально сприймають світ, холоднокровні і пристрасні, відважні й обережні. Журналіст — не просто робота, це покликання та життєвий шлях. Тому що один раз піймавши чоловіка в свої мережі, журналістика його ні за що не відпустить — надто вже вона захоплююча і незабутня, незважаючи на всі свої складності.
