Професія журналіста: робота для цинічного романтика

Професія журналіста овіяна ореолом авантюрної романтики, обліплена сотнями міфів і вже давно заробила собі неоднозначну репутацію. У свідомості обивателя журналіст знаходиться десь між бандитом з великої дороги і лицарем на білому коні. Багато недолюблюють кореспондентів і вважають їх стерв’ятниками, роблять сенсації на чужих бідах… Але коли всі варіанти вичерпані, коли перед носом закрилися всі двері вищих інстанцій — до кого ми звертаємося? Телебачення, сайти, газети — ось куди ми пишемо і дзвонимо, коли писати і дзвонити більше нікуди.

Але звідки таке різне сприйняття представників однієї і тієї ж професії? Тут, як ніде, важлива особистість людини. Журналістика подібна зменшеної копії суспільства, в ній зустрічаються всі типажі — від продажних негідників до святих мрійників. Але, що б не твердили злостивці, професія журналіста була і залишається благородною, покликаної формувати громадську думку, виховувати соціум і витягувати на світ божий людські пороки.

Тому сьогодні ми розповімо вам, як стати журналістом, які для цього потрібні навички і риси характеру, до чого потрібно бути готовим.

Плюси і мінуси професії журналіста

У будь-якій професії є свої переваги і недоліки. Наскільки привабливі перші і неприйнятні другі — це індивідуальні особливості конкретної людини. Знайшовши підходящий для себе баланс, він зможе стати успішним в обраній спеціальності.

Переваги:

Ця робота важлива для суспільства. Журналіст відіграє величезну роль у житті соціального організму — він доносить до людей інформацію. Дуже часто результат справи залежить виключно від того, дізнається про нього громадськість чи ні. Більше того, журналісти — це літописці сучасної історії країн. Відомості про всіх що відбуваються в світі події зберігаються в фото і відео-репортажах, статтях, новинних сюжетах. Будь-яка людина може освіжити в пам’яті ці події, звернувшись до архівів ЗМІ, викладених в інтернет.

Ця професія дуже цікава. Працюючи журналістом, де ви не тільки побуваєте, чого тільки не побачите. Всі виставки і театральні прем’єри, міжнародні фестивалі і візити іноземних гостей — журналіст завжди у першому ряду. І все це — свіже, справжнє, не з екранів телевізорів, а прямо тут і зараз.

Хороша можливість для реалізації творчого потенціалу. Професія журналіста не терпить людей з відсутністю фантазії. Адже потрібно не просто написати, а написати цікаво, придумати яскравий заголовок, скласти помітну врізку. Журналістика стоїть в одному ряду з живописом, поезією і музикою — це дійсно справжнє мистецтво.

Ніякої рутини. Ви ніколи не знаєте, куди вас занесе вітер новин. Теми для статей до одуру різноманітні — сьогодні ви можете писати про виставку кішок, а завтра розслідувати стрілянину в центрі міста. І скільки б років ви не працювали, журналістика завжди знайде новий сюрприз, щоб піднести його вам.

Нові знайомства. У журналіста сотні знайомих. Причому самих різних — від байкерів до священиків. І серед них чимало неординарних особистостей.

Недоліки:

Професія журналіста: робота для цинічного романтика

Емоційне вигорання. Занадто велика емоційна навантаження часом призводить до того, що люди втрачають чутливість. Є чимало журналістів, яким глибоко начхати на людське горе, вони радіють, дізнавшись про вибух або повінь, тому що катастрофи обіцяють гарні сюжети для новин. Побачене і почуте в процесі роботи може призвести до алкоголізму, до нічних кошмарів, депресій. Це відбувається не з усіма, і не завжди — така біда трапляється з тими, хто надто глибоко брав до серця чужі проблеми і не був готовий до цього вантажу. Тому на самому початку кар’єри потрібно розуміти, що будуть важкі ситуації, будуть сльози і безсоння. Єдине, що може зробити для свого порятунку журналіст — це старатися забути про все одразу, як тільки стаття здана в друк.

Неприємні люди. Ви не уявляєте, скільки усіляких психів телефонують до редакції! Бабусі, яким нудно, скандалісти, готові вийняти з вас всю душу, тому що в їх прізвища написали неправильно букву. Особливо дошкуляють ті, кому хочеться з кимось поговорити. У будь-якої редакції є свої «герої», яких вже давно всі знають і відчайдушно «морозиться». Це неминуче, і краще ставитися до таких персонажів з гумором.

Ненормований графік. Журналісту може в п’ять ранку зателефонувати редактор і сказати — там горить лікарня, терміново їдь туди. І журналіст їде. Свята, вихідні — поняття примарне. Тому що багато заходи проводяться по вихідних, а на свята завжди трапляються якісь паради або концерти. Але є в цьому мінусі і плюс — якщо редактор лояльний, можна виторгувати вільний графік. Раз вже я працюю по вихідних, то навіщо мені сидіти в редакції по вісім годин? Змилуйтеся!

Негативне ставлення. Журналістам доводиться ставити неприємні запитання і піднімати неприємні проблеми. Це факт. Їх не люблять і часто є за що. На жаль, в журналістиці дійсно чимало людей, для яких цікавий сюжет куди важливіше, ніж сам герой сюжету. Погану репутацію журналістам створюють і некомпетентні працівники, які роблять свою роботу тяп-ляп, не перевіряють інформацію, помиляються в іменах і назвах. З цим доведеться стикатися досить часто. Якщо хтось люто ненавидить журналістів, будьте впевнені, що він вже став жертвою таких от горе-кореспондентів.

Кому підійде професія журналіста?

Щоб стати журналістом, потрібно вміти добре писати (або говорити, якщо це теле-радіо-журналістика), володіти більшим словниковим запасом, високим рівнем освіти в різних сферах людського життя. Журналіст повинен знати закони — це в першу чергу. А ще потрібно вміти швидко міркувати і постійно вчитися новому.

Для журналістики підходять люди з живим темпераментом, мобільні, здатні швидко робити термінову роботу, тому що девіз кожного редактора: «Зробіть мені це вчора!»

Потрібно мати творче мислення, позитивну самооцінку, дещицю нахабства і великий запас впертості. Тому що девіз кожного редактора: «Дістань мені це де хочеш!»

Але при цьому потрібно не забувати про гідність, делікатності, ввічливості. З багатьма людьми доведеться працювати не один раз. Щоб вони захотіли співпрацювати на постійній основі, потрібно завоювати їх довіру.

Крім того, ця професія вимагає скрупульозності і занудства. Будь-якому журналісту хоча б раз влітало за те, що він переплутав назви чи не уточнив подробиць. Тому кореспонденти часом задають питання, які здаються апофеозом ідіотизму. Щось на кшталт: «А ви, коли завоювали свою золоту олімпійську медаль, були в червоному або синьому трико?»

Журналіст повинен володіти талантом дипломата, хитрістю стратега, пунктуальністю короля, завжди виконувати обіцянки, бути у всіх питаннях точним, як швейцарські годинники, вміти знаходити контакт навіть з самим нетовариською людиною. Журналіст — це в першу чергу репутація, і її треба вміти створити.

Можливість кар’єрного росту

Все залежить від бажання і завзяття. Якщо багато працювати і старатися, то можна опинитися на центральному телеканалі або стати автором для відомого сайту. Чекати, поки всі припливе саме — прямий шлях в маленьку газетку маленького містечка, де нічого не відбувається. Перед журналістом відкриті величезні можливості. Всі редактори газет і журналів — це журналісти. Багато власники телеканалів і газет — теж журналісти, які вирішили відкрити свою справу. Слава — незмінний супутник професіоналів, особливо телеведучих. Так що, якщо мріяли про всенародної популярності, це непоганий шлях.

Яке потрібно освіта?

На даному етапі розвитку журналістики спеціальна освіта не потрібна. Багато працюють журналісти вчилися на вчителів, інженерів, математиків, ядерних фізиків і взагалі кого завгодно. В першу чергу редактор попросить надати (якщо є) попередні публікації (відео-сюжети, аудіозаписи), потім дасть здобувачеві завдання і подивиться, як він впорається. Важливо, що для офіційного працевлаштування знадобиться диплом про вищу освіту. Будь-якому.

Що потрібно врахувати?

Журналісти повинні вміти фотографувати, бо профі фотограф — це занадто дороге задоволення для багатьох видань. Стандартний набір кореспондента складається з блокнота, ручки, візиток (своїх і чужих), телефону, диктофону та фотоапарата.

Залежно від специфіки видання, доведеться знайомитися і з тонкощами роботи інших членів колективу — наприклад, газетні журналісти знають базу верстки, інтернет-кореспонденти розбираються в адмініструванні сайтів, тележурналісти непогано обізнані в технічних тонкощах операторської роботи. Журналіст — це спеціальність, яка включає в себе знання про багатьох інших професіях, і через кілька років роботи людина розуміє, що потихеньку перетворюється в ходячу енциклопедію.

***
Професія журналіста — ця робота для неординарних людей, здатних поєднувати в собі безліч якостей, часто протилежних. Творчі, але відповідальні, мрійники, реально сприймають світ, холоднокровні і пристрасні, відважні й обережні. Журналіст — не просто робота, це покликання та життєвий шлях. Тому що один раз піймавши чоловіка в свої мережі, журналістика його ні за що не відпустить — надто вже вона захоплююча і незабутня, незважаючи на всі свої складності.