Як стати фотографом? Так просто! Зараз навчу.
- Крок перший. Купуєте дзеркальний фотоапарат. Будь. Марка, модель, технічні характеристики – все це нісенітниця. Головне – щоб він солідно виглядав.
- Виставляєте в налаштуваннях «auto» — так фотографувати простіше всього. Професіонали називають цей режим «зеленим дурнем». Зеленим — тому що він зазвичай виділений зеленим кольором. Ну а чому дурнем? Тому що думати не треба.
- Даєте оголошення в газетах та інтернеті про те, що в місті з’явився ще один професійний фотограф.
- Готове. Ви поповнили мільйонну армію фотографів-недоучок (а точніше, зовсім неуків), яких справжній профі готовий вбити стійкою, а клієнти – трішечки задушити голими руками.
Не сумніваюся — ви вже зрозуміли, що це сарказм. Робота фотографа – важка і вона вимотує. Для неї необхідний серйозний запас теоретичних і практичних знань. І звичайно, фотографам прикро, що їх прирівнюють до двірників. Мітла є – пішов працювати.
Але як же склалося, що кожен власник чудо-техніки вважає себе фахівцем?
Якщо гарненько подумати, можна зрозуміти, чому так сталося. В епоху плівкової фотографії професія фотохудожника було важким, дорогим і рідкісним. Потрібно було купити фотоапарат, плівку, обладнати власну студію з хімікатами, сушарками, спеціальним столом, червоною лампою, ваннами та іншими пристосуваннями.
Фотографія була подібна добування золота. Кожна крупинка – результат копіткої праці, це маленька перемога, це витвір мистецтва. Уявіть собі, яке це — відзняти цілу плівку, проявити і висушити фотографії… отримати хороший кадр.
І раптом з’явилися цифрові фотоапарати. Доступність, простота у використанні та можливість зберігати знімки на цифрових носіях зробили свою «чорну» справу. Фотографом ставав той, хто купував камеру.
Спочатку це було актуально. За фактом, на весілля чи хрестини люди не платили за послуги фотографа, а за оренду апарату. Нажиматель кнопки йшов бонусом до дорогої новинці.
Але фотокамери ставали все доступнішими, і вже одне наявність техніки перестало бути критерієм «професійності». З’явилося розуміння, що робота фотографа – не тільки натискання кнопок.
І ми повернулися до «плівковому» розуміння професії. Вона знайшла нову оболонку, але зміст залишився тим же. Уявіть, як це — забити всю карту пам’яті заради одного кадру… Так само, як і колись, фотографу потрібна сила-силенна апаратури – стійки, спалахи, об’єктиви. А замість проявлення – довга і вдумлива обробка.
Думаю, не за горами той час, коли перестане називатися фотографом всяк, хто тримає в руках цю чорну квадратну штуковину… Як там пак її? Точно, фотоапарат!
Ну а поки давайте поговоримо про роботу професіоналів і розмірковувати, як примкнути до нечисленної когорти справжніх асів фотосправи.
Де вчитися на фотографа?
Ви можете піти двома шляхами. Існують університетські фото-спеціальності, де можна відучитися покладені п’ять років, отримати диплом і піти працювати. Заковика в тому, що ці відділення є далеко не в кожному університеті і навіть не в кожному місті. Наприклад, у Москві є тільки один університет з факультетом фотографії.
Зрозуміло, що подібний дефіцит призводить до банальної нестачі місць для всіх бажаючих вступити. Туди можна просто не пробитися.
Є другий варіант: вчитися на приватних курсах. Благо, реклами таких курсів в інтернеті навалом. Але тут є інший підступ. Звідки вам знати, що на них викладають не ті самі люди з фотоапаратами і без знань? Вибирати потрібно обережно і прискіпливо, інакше можна заплатити гроші і залишитися з «пшиком».
Я раджу знайти в своєму місті клуб (асоціацію) професійних фотографів і «прибитися» до них. Там і поради починаючому фотографу дадуть, і правильного вчителя порадять.
Крім того, навіть найбільш професійний фотограф ніколи не зупиняється в розвитку. Існують різні з’їзди, пленери (так, прямо як у художників), курси та інші засоби для підвищення своєї майстерності.
Що потрібно фотографу?
Як вже говорилося, фотохудожнику доведеться обзавестися чималою кількістю апаратури. Для різних зйомок підходять різні об’єктиви і навіть різні фотоапарати. У справжніх профі є ціла колекція того й іншого.
Доведеться вивчати технічні характеристики всього цього багатства, порівнювати якості різних марок, вчити такі страшні поняття, як «глибина різкості», «лінійна перспектива» і «довга витримка». А як вам «хроматичні аберації»? Плюс до цього — закони оптики. І правила класичного живопису. Так-так, і її теж.
Хоча апаратура згадана першою, це не означає, що вона найважливіше в роботі. Існує чимало талановитих знімків, зроблених на дешеві мильниці, і бездарних робіт, виконаних за допомогою дорогої техніки. Головне у роботі фотографа – творче бачення, неординарне мислення і бажання йти своїм шляхом. Ну і, звичайно, велика працездатність.
Плюси професії фотографа
В першу чергу це цікава творча професія. Ви будете знайомитися з новими персонами, бувати в нових місцях, брати участь у нових події. Через вас пройде море емоцій і життєвих історій, якщо ви працюєте з людьми. Ви навчитеся бачити справжню красу природи, будете чергувати в очікуванні сходу, і, звичайно, спробуєте сфотографувати блискавку.
Фотографи National Geographic їдуть в багатомісячні відрядження в дикі куточки Землі, де стають частиною життя тварин і птахів. Це захоплююче і незабутньо!
І, до того ж, добре оплачується.
Для творчих людей стане приємним бонусом те, що у фотографа плаваючий графік. Але це не означає, що можна лінуватися. Вставати до восьми, може, і не треба, але в гарячий сезон доведеться забути і про сон, і про нормальної їжі, і про вихідні. Весілля найчастіше грають в суботу – пам’ятаєте?
Мінуси професії фотографа
Перший мінус – це величезна конкуренція. Причому доведеться постійно доводити, що ви краще, ніж новоспечені «професіонали», і тому ваші ціни на послуги вище. Поки ви не виб’єтеся наверх, де багато цікавих дорогих замовлень – будете знімати бюджетні весілля, сукні для інтернет-магазинів і випускників на альбоми. Не особливо творче заняття. Багато застряють на цьому рівні і скаржаться, що у фотографів низькі заробітки.
Наступний мінус – величезна кількість рутинної, важкої роботи. Виразні очі і чарівні пейзажі на знімках – лише парадний фасад. А є ще виворіт. За кожним знімком приховані години, дні і роки пошуків, невдач, очікування потрібного моменту або погоні за ним. Щоб зняти пташку на гілці, фотограф може цілий день просидіти під мокрим кущем в засідці, що обдувається вітрами холодними березневими.
Якщо ви виберете обслуговування урочистостей, то доведеться змиритися з тим, що ви чужий на цьому святі життя, і не всі навіть вважають фотографа людиною. Так, функція…
І не з усіма працювати просто. Часто буває, що «це я не хочу, я не буду…» І ось як їх фотографувати?
А ще – незадоволений споживач. Яким би талановитим і старанним ви не були, завжди знайдуться клієнти, яким все не так.
Трохи про фотохудожниках і фотокорреспондентах
Кому підійде професія фотографа, і які якості потрібно мати для цього? Справа в тому, що існує дві фото-спеціальності. Робота художнього і репортажного фотографа разюче відрізняється. Перший зберігає красу, другий – події.
Художній фотограф працює в студіях, з моделями, на весіллях, фотографує дітей, їжу, одяг, інтер’єри і пейзажі. Його головне завдання – зробити гарний кадр, зафіксувати дивовижну гру світла і кольору. Робота фотохудожника радує око – для цього потрібен талант живописця. Знадобляться також комунікабельність і доброзичливість, вміння згладжувати конфлікти, налаштовувати моделей на робочий лад, знаходити підхід до складних клієнтам.
Репортер розповідає історію, зберігає на плівці події. Він працює в газетах та на сайтах, знімає заходи, зустрічі, події. Найважливіше – вчасно встигнути. Тому якість і краса часто відходять на другий план. Для репортера важливі мобільність, заповзятливість, винахідливість, сміливість, жилка авантюриста і пристрасна любов до своєї справи. Тому що репортерам б’ють і фотоапарати, і особи. І знімати на бігу доводиться, і ризикувати власним життям. Найповажніша і небезпечна робота для фахівця – у гарячих точках і під час катастроф.
Як бачите, це дві зовсім різні професії. Перш, ніж визначитися, зрозумійте, ким ви хочете стати. Тому що знадобиться різна апаратура, різний підхід, різні знання, різні риси характеру. Звичайно, залишається багато спільного – художнім фотографій не чужа подієвість, а репортери не байдужі до краси. Але відмінностей – ще більше.
***
Фотограф – модна і затребувана спеціальність. Але, як і в інших престижних професіях, тут важче відвоювати місце під сонцем. Зате, якщо ви пробьетесь через щільні хмари конкуренції і зможете стати справжнім профі – ваше життя ніколи не буде нудною і сірою.
