Павлов, Іван Петрович – російський психолог, фізіолог, дослідник процесів регуляції травлення, лауреат Нобелівської премії. Творець науки про вищу нервову діяльність.
Зміст
- Біографія
- Основні досягнення Павлова
- Важливі дати біографії Павлова
- Цікаві факти з життя Павлова
Біографія
Іван Петрович Павлов народився 26 вересня 1849 року в Рязані. Батько, Петро Дмитрович Павлов, був парафіяльним священиком. Мати, Варвара Іванівна, займалася веденням домашнього господарства.
Навчався Іван в рязанському духовному училищі. В 1864 році, закінчивши училище, Павлов надходить у духовну семінарію в Рязані. Пізніше він згадував цей період з теплотою, зазначав роботу чудових викладачів. На останньому курсі Павлов познайомився з книгою В. М. Сєченова «Рефлекси головного мозку». Ця книга і визначила подальшу долю Павлова.
В 1870 році він вступає в Петербурзький університет на юридичний факультет. Правда, провчився він тут всього 17 днів, а потім перевівся на фізико-математичний факультет, природне відділення. Навчався у професорів Ф. Ст. Овсяннікова, В. Ф. Ціона, особливо цікавився фізіологією тварин. Багато уваги приділяв нервової регуляції, як і належить істинному послідовникові Сєченова.
Після закінчення університету Павлов надходить в Медико-хірургічну академію, відразу на третій курс. У 1879 році він закінчує академію і починає працювати в клініці Боткіна, де очолює лабораторію фізіології.
З 1884 по 1886 рік Павлов стажується у Франції та Німеччині, а потім знову повертається на роботу до Боткіним.
У 1890 році Павлова призначають професором фармакології у Військово-медичній академії, через шість років очолив тут кафедру фізіології, яку залишив тільки в 1926 році.
У той же час Іван Петрович досліджує фізіологію травлення, кровообігу, вищої нервової діяльності. У 1890 році він проводить свій знаменитий досвід з уявним годуванням і встановлює, яку роль відіграє нервова система в процесах травлення.
Так, було встановлено, що процес сокоотделенія ділиться на дві фази: нервово-рефлекторну та гуморально-клінічну.
Потім Павлов приступив до вивчення вищої нервової діяльності, домігся значних успіхів у дослідженні рефлексів.
У 1903 році Павлов, якому до того часу було вже 54 роки, виступив з доповіддю на Міжнародному медичному конгресі, який проходив у Мадриді. У наступному році за дослідження процесів травлення Івану Павлову була вручена Нобелівська премія.
У 1907 році вчений стає членом Російської Академії наук. У 1915 році Лондонське королівське суспільство підносить йому медаль Коплі.
Революцію Павлов сприйняв негативно. Під час громадянської війни він бідував, тому звертався до радянської влади з проханням випустити його з країни. Влада обіцяла поліпшити становище, але робила в цьому напрямку дуже мало. Зрештою, в 1925 році про створення Інституту фізіології в Колтушах, який очолив Павлов. Він працював тут до самої смерті.
27 лютого 1936 Іван Петрович Павлов помер у Ленінграді від гострій пневмонії.
Основні досягнення Павлова
- Встановив, що робота серця регулюється не тільки затримують і прискорюють нервами, але і підсилює нервом. Крім того, припустив існування послаблюють нервів.
- Вперше здійснив операцію по з’єднанню ворітної вени з нижньою порожнистою. Пояснив значення печінки як органа, який очищає кров від шкідливих продуктів.
- Зробив цілий ряд відкриттів, що стосуються рефлексії виділення шлункового соку.
- Павловим були сформульовані принципи фізіології вищої нервової діяльності.
Важливі дати біографії Павлова
- 26 вересня 1849 року – народження в Рязані.
- 1864 рік – вступ у духовну семінарію в Рязані.
- 1870 рік – надходження в Петербурзький університет.
- 1875 рік – Павлов нагороджується золотою медаллю і закінчує університет. Надходження в Медико-хірургічну академію.
- 1879 рік – закінчення академії. Робота завідуючим лабораторією в клініці Боткіна.
- 1883 рік – захист докторської дисертації на тему «Про відцентрові нерви серця».
- 1884-1886 роки – стажування у Франції та Німеччині.
- 1890 рік – завідувач кафедри фармакології Медико-хірургічної академії.
- 1897 рік – публікація роботи «Лекції про роботу головних травних залоз».
- 1901 рік – член-кореспондент Петербурзької Академії наук.
- 1904 рік – присудження Нобелівської премії.
- 1907 рік – дійсний член Петербурзької Академії наук.
- 1925 рік – початок роботи на посаді керівника Інституту фізіології.
- 27 лютого 1936 — Іван Петрович Павлов помер.
Цікаві факти з життя Павлова
- Перший житель Росії, який отримав Нобелівську премію.
- Одного разу зізнався, що без окулярів не зміг би провести на собаках жодного досвіду. Просто тому, що не побачив би собак.
- Предтечею власних досліджень Павлов вважав Декарта, за що поставив йому бюст поряд з лабораторією в Колтушах.
- Захоплювався колекціонуванням метеликів і грою в городки.
- Вчений був лівшею, але наполегливо розробляв праву руку. В результаті він навіть навчився нею робити операції.
- Негативно ставився до радянської влади і стверджував, що у неї немає ніякого майбутнього, а СРСР приречений на загибель. Тому не потрапив у табір лише завдяки величезному авторитету не тільки в Росії, але і у всьому світі.
Джерело: http://godkota.ru/