Павлік Морозов – герой чи злодій?

Павлік Морозов – герой чи злодій?

Ім’я Павлика Морозова останнім часом асоціюється c зрадою, хоча в часи срср було символом боротьби з несправедливістю, на який рівнялися кілька поколінь піонерів. Невідомий хлопчик із загубленого в глушині маленького селища Герасимівка свердловської області, він доніс на свого батька і згодом був вбитий у лісі разом зі своїм молодшим братом Федором. Павлик Морозов народився 14 листопада 1918 року в селі Герасимівка Туринського повіту Тобольської губернії.

Батько Павлика — Трохим Сергійович Морозів до 1931 року був головою Герасимовський сільради. За спогадами герасимовцев, незабаром після зайняття цієї посади Трохим Морозів почав користуватися їй в корисливих цілях, про що докладно згадується у кримінальній справі, порушеній проти нього згодом. згідно з показаннями свідків, Трохим став привласнювати собі речі, конфісковані у розкуркулених. Крім того, він спекулював довідками, що видаються спецпоселенцам.

Незабаром батько Павла кинув сім’ю (дружину c чотирма дітьми) та став співмешкати c жінкою, яка жила по сусідству — Антоніною Амосової. За спогадами вчительки Павла, батько його регулярно пив і бив дружину і дітей як до, так і після відходу з родини. Дід Павлика невістку також ненавидів за те, що та не захотіла жити з ним одним господарством, a наполягла на розділі. co слів Олексія (брата Павла), батько «любив одного себе та горілку», дружину і синів своїх не шкодував, не те що чужих переселенців, з яких «за бланки c печатками дер три шкури». Так само до кинутої батьком напризволяще родині ставилися і батьки батька: «Дід c бабою теж для нас давно були чужими. Ніколи нічим не пригостили, не приветили.

Онука свого, Данилка, дід в школу не пускав, ми тільки й чули: Без грамоти обійдешся, хазяїном будеш, a цуценята Тетяни у тебе наймитами». Після декількох десятків років вже важко зрозуміти, чи це розповідь o хлопчика, пожертвовавшем своїм життям в боротьбі з “кулаками”, укрывавшими хліб від сільської бідноти, або просто помста напівписьменного підлітка батькові за кинуту сім’ю. Але факт залишається фактом – Павло “здав” комуністам свого батько c потрохами.

У 1931 році Морозів старший був засуджений на 10 років за те, що «будучи головою сільради, дружив c кулаками, переховував їх господарства від оподаткування, a за вихід зі складу сільради сприяв втечі спецпереселенців шляхом продажу документів».

Йому ставилась видача підроблених довідок раскулаченным про їх приналежності до Герасимовскому сільради, що давало їм можливість покинути місце заслання. Трохим Морозів, будучи в ув’язненні, брав участь у будівництві Біломорсько-балтійського каналу і, відпрацювавши три роки, повернувся додому з орденом за ударну працю, a потім оселився в Тюмені.

2 вересня 1932 годак Павло і Федір вирушили в ліс, припускаючи заночувати там (у відсутність матері, виїхала в Тавду продавати теляти) і назад вже не повернулися, a 6 вересня були знайдені їхні трупи. У вбивстві Павла Морозова і його брата Федора визнані винними їх власний дід Сергій (батько Трохима Морозова) і 19-річний двоюрідний брат Данила, a також бабуся Ксенія (як співучасниця) і хрещений батько Павла — Арсеній Кулуканов, доводився йому дядьком (в якості сільського «кулака» — як ініціатор і організатор вбивства).

Після суду арсеній Кулуканов і Данила Морозів були розстріляні, восьмидесятилітні Сергій і Ксенія Морозови померли у в’язниці. В співучасті у вбивстві був звинувачений і інший дядько Павлика, Арсеній Сілін, проте в ході суду він був виправданий. Тетяна Морозова втратила майже всіх своїх дітей. Гриша — помер в дитинстві; Федір — убитий у віці 8-ми років разом з Павлом; Роман — воював проти фашистів, повернувся із фронту інвалідом, помер молодим; Олексій сильно страждав від перебудовної кампанії цькування Павлика і останні роки жив у Криму, ухав із рідних місць. Навесні 1999 року співголова Курганського товариства «Меморіал» Інокентій Хлєбніков направив від імені дочки арсенія Кулуканова Мотрони Шатраковой клопотання в Генеральну прокуратуру o перегляд рішення Уральського обласного суду, що засудив родичів підлітка до розстрілу.

Генеральна прокуратура Росії клопотання відхилила. Ця історія досі має багато недомовленостей і білих плям. Ким же був Павлик Морозов, так і залишиться загадкою, оскільки у кожної медалі дві сторони, a правий він був чи винен залежить від точки зору. a взагалі в одній мудрій книзі сказано: “Не судіть і не судимі будете”.

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам