Ім’я: Микола Гоголь (Nicolai Gogol)
По Батькові: Васильович
День народження: 31 березня 1809
Місце народження: с. Великі Сорочинці, Миргородський повіт, Полтавська губернія
Дата смерті: 4 березня 1852 (42 роки)
Зріст: 158 см
Знак Зодіаку: Овен (характеристика)
Діяльність: письменник
Wikipedia
Біографія Миколи Гоголя
Микола Васильович Гоголь – класик світової літератури, автор безсмертних творінь, наповнених хвилюючою атмосферою присутності потойбічних сил («Вій», «Вечори на хуторі поблизу Диканьки»), вражаючих своєрідним баченням навколишнього світу і фантастикою («Петербурзькі повісті»), що викликають сумну посмішку («Мертві душі», «Ревізор»), увлекающих глибиною і барвистістю епічного сюжету («Тарас Бульба»).
Микола Васильович Гоголь
Його персона оточена ореолом таємниць і містики. Він зазначав: «Я почитаюсь загадкою для всіх…». Але яким би нерозгаданим не здався життєвий і творчий шлях письменника, незаперечно лише одне – неоціненний внесок у розвиток російської літератури.
Дитинство
Майбутній письменник, велич якого не підвладне часу, з’явився на світ 1 квітня 1809 року на Полтавщині, в сім’ї поміщика Василя Панасовича Гоголя-Яновського. Предки його були потомственим священиками, належали до старовинного козацького роду. Дід Панас Яновський, який володів п’ятьма мовами, сам добився дарування йому родового дворянського стану. Батько служив при поштамті, займався драматургією, був знайомий з поетами Котляревським, Гнедичем, Капністом, був секретарем і директором домашнього театру екс-сенатора Дмитра Трощинського, свого свойственника, нащадка Івана Мазепи і Павла Полуботько.
Батько Миколи Гоголя Василь Опанасович
Мати Марія Іванівна (у дівоцтві Косяровская) до виходу заміж у 14 років за 28-річного Василя Панасовича жила в будинку Трощинських. Разом із чоловіком вона брала участь у виставах в будинку дядька-сенатора, мала славу красунею і талановитою людиною. Майбутній письменник став третьою дитиною із дванадцяти дітей сімейної пари і найстаршим з шести вижили. Він отримав ім’я на честь чудотворної ікони святого Миколая, яка була в церкві села Диканька, розташованому в п’ятдесяти кілометрах від містечка.
Марія Іванівна – мати Миколи Гоголя
Ряд біографів відзначали, що:
– інтерес до мистецтва у майбутнього класика великою мірою визначила діяльність глави сім’ї;
– на релігійність, творчу уяву і містицизм вплинула глибоко побожна, вразлива і забобонна мати;
– раннє знайомство із зразками українського фольклору, піснями, переказами, колядками, звичаями позначилося на тематиці творів.
У 1818 році батьки відправили 9-річного сина в Полтавське повітове училище. В 1821-му за сприяння Трощинського, любив його мати як рідну дочку, а його як внука, він став учням Ніжинській гімназії вищих наук (нині – держуніверситет ім. Гоголя), де проявив творчий талант, граючи у виставах і пробуючи перо. Серед однокашників він був невпинним жартівником, про письменстві як про справу свого життя не думав, мріючи зробити щось значуще на благо всієї країни.
В 1825 році помер його батько. Це стало великим ударом для юнака і всієї його родини.
У місті на Неві
Закінчивши в 19 років гімназію, юний геній з України переїхав до столиці Російської імперії, будував великі плани на майбутнє. Проте в чужому місті його чекало безліч проблем – брак коштів, безуспішні спроби в пошуках гідного заняття.
У 19 років Гоголь переїхав у Петербург
Літературний дебют – видання в 1829 р. твори «Ганц Кюхельгартен» під псевдонімом Ст. Акулов – приніс масу критичних рецензій і нові розчарування. У пригніченому настрої, маючи з народження слабкі нерви, він скупив її тираж і спалив, після чого виїхав на місяць в Німеччину.
До кінця року йому все ж вдалося влаштуватися на держслужбу в один з департаментів Міністерства внутрішніх справ, де він згодом зібрав цінний матеріал для своїх петербурзьких повістей.
Н.В.Гоголь за роботою
У 1830-му Гоголь видав ряд вдалих літературних робіт («Жінка», «Думки про викладання географії», «Учитель») і незабаром увійшов до числа елітних художників слова (Дельвиг, Пушкін, Плетньов, Жуковський, почав викладати в навчальному закладі для дітей-сиріт офіцерів «Патріотичний інститут», давати приватні уроки. У період 1831-1832 рр. з’явилися «Вечори на хуторі поблизу Диканьки», які отримали визнання завдяки гумору та майстерному перекладення містичного українського епосу.
«Вечори на хуторі поблизу Диканьки» – уривок з фільму
В 1834-му він перейшов на кафедру історії Петербурзького університету. На хвилі успіху він створив і опублікував твір «Миргород», куди включив історичну повість «Тарас Бульба» і містичну «Вій», книгу «Арабески», де виклав свої погляди на мистецтво, написав комедію «Ревізор», ідею якої йому підказав Пушкін.
Пушкін у Гоголя
На прем’єрі «Ревізора» у 1836 році в Олександрійському театрі був присутній імператор Микола I, який подарував автору в якості похвали перстень з діамантом. У повному захопленні від сатиричного твору були Пушкін, Вяземський, Жуковський, на відміну проте від більшості критиків. У зв’язку з їх негативними відгуками літератор впав у депресію і вирішив змінити обстановку, відправившись в подорож по Західній Європі.
Розвиток творчої діяльності
За кордоном великоросійський письменник пробув понад десять років жив у різних країнах і містах, зокрема, у Веве, в Женеві (Швейцарія), в Берліні, Баден-Бадені, Дрездені, Франкфурті (Німеччина), в Парижі (Франція), у Римі, Неаполі (Італія).
Звістка про загибель Олександра Пушкіна в 1837-му його в стан глибокої скорботи. Він сприйняв свою розпочату роботу над «Мертвими душами» як «священний заповіт» (ідею поеми подарував йому поет).
У березні він приїхав до Рима, де познайомився з княгинею Зінаїдою Волконської. У її будинку були організовані публічні читання Гоголем «Ревізора» в підтримку українських живописців, які працювали в Італії. У 1839-му він переніс важке захворювання – малярійний енцефаліт – і дивом вижив, через рік з’їздив ненадовго на батьківщину, прочитав друзям уривки з «Мертвих душ». Захоплення і схвалення були загальними.
В 1841-му він знову побував у Росії, де клопотався з приводу видання поеми і своїх «Творів» в 4-х томах. З літа 1842 року за кордоном він продовжував працювати над 2 томом повісті, задуманої як тритомний твір.
Жива історія — «Таємниця смерті Гоголя»
До 1845 році сили письменника були підірвані напруженою літературною діяльністю. У нього траплялися глибокі непритомність з онімінням тіла і уповільненням частоти пульсу. Він консультувався з лікарями, слідував їх рекомендацій, але поліпшення стану не наставало. Високі вимоги до самого себе, незадоволеність рівнем творчих досягнень і критична реакція громадськості на «Вибрані місця з листування з друзями» посилили художній криза і розлад здоров’я автора.
Зиму 1847-1848 рр. він провів у Неаполі, вивчаючи історичні праці, російську періодику. У прагненні до духовного оновлення він здійснив паломництво в Єрусалим, після чого остаточно повернувся з-за кордону додому – проживав у родичів і друзів в Малоросії, в Москві, в Північній Пальмірі.
Особисте життя Миколи Гоголя
Видатний письменник не створив сім’ю. Він був закоханий кілька разів. У 1850 році зробив пропозицію графині Анни Вильегорской, але отримав відмову через нерівності соціального статусу.
Микола Гоголь не був одружений жодного разу
Він любив солодощі, готувати і пригощати друзів українськими варениками та галушками, соромився свого великого носа, був дуже прив’язаний до подарованого Пушкіним мопсу Джозі, йому подобалося в’язати на спицях і шити.
Ходили чутки про його гомосексуальні нахили, а також про те, що він нібито був агентом царської охранки.
Микола Гоголь до сьогодні залишається загадковою фігурою
Останні роки життя він писав свої твори стоячи, а спав тільки сидячи.
Смерть
Після відвідин Святої землі стан літератора покращився. В 1849-1850 рр. у Москві він з натхненням займався написанням останніх сторінок «Мертвих душ». Восени відвідав Одесу, весну 1851 р. провів в рідних краях, влітку повернувся в Білокам’яну.
Посмертна маска Миколи Гоголя
Однак, закінчивши працю над 2-м томом поеми у січні 1852 року, він відчув себе переутомленным. Його терзали сумніви в успіху, проблеми зі здоров’ям, передчуття швидкої кончини. У лютому він захворів і в ніч з 11 на 12 число спалив всі останні рукописи. Вранці 21 лютого видатного майстра пера не стало.
Пам’ятник Миколі Гоголю у Полтаві
Точна причина смерті Гоголя дотепер є предметом дискусій. Версія про летаргічному сні і похорон живцем була спростована після передсмертного зліпка особи письменника. Поширена думка, що Микола Васильович страждав від психічного розладу (родоначальником теорії став психіатр В. Ф. Чиж) і в зв’язку з цим не міг обслужити себе в побутовому плані і помер від виснаження. Також висувалася версія, що письменник отруївся ліками від шлункового розладу з підвищеним вмістом ртуті.
