Заслуга радянського народу в перемозі над фашистськими загарбниками безцінна. Ціною своїх життів вони довели неминучість перемоги над сильним і підступним ворогом. Неоціненний внесок радянських воєначальників, багато з яких поклали на вівтар перемоги не тільки свій полководницький талант, але і своє життя. Один з них — Герой Радянського Союзу генерал армії Микола Федорович Ватутін.
Народився геніальний радянський воєначальник 16.12.1901 р. в багатодітній родині Федора Ватутіна, що проживала в с. Чепухино, Воронезької губернії, яке пізніше буде носити ім’я видатного полководця — Ватутіне. Крім Миколи, в сім’ї було ще восьмеро дітей. Велика сама по собі родина Федора Григоровича була лише частиною численного сімейства діда Григорія, який налічував близько 30 осіб. Про батька і свого діда, відслужили солдатом в царській армії цілих 18 років, Микола Федорович завжди згадував з теплотою і незмінною повагою. Микола успішно закінчив сільську школу. Незважаючи на потребу, сільський вчитель зумів переконати батьків, щоб ті не перешкоджали подальшому навчанню кращого учня школи. Микола з відзнакою закінчує 2-х-класне валуйское земське училище і отримує право на навчання та стипендію в комерційному училищі в р. Уразово. Після декількох років навчання, коли перестали виплачувати стипендію, Микола перервав навчання і повернувся в село, де його взяли на роботу в волосне правління.
З приходом Радянської влади займався питаннями поділу поміщицької землі між селянами. З початком громадянської війни Ватутін не вагаючись вступає в Червону Армію. Перше бойове хрещення прийняв, коли йому ще не виповнилося і 19-ти, у вересні 1920 р. в боях з бандою Махно. Незабаром сміливий, досвідчений боєць був направлений в 14-ю піхотну школу, що знаходилася у Полтаві. Одночасно з навчанням, Микола бере участь у боях проти різних банд. 
У 1922 р. він з відзнакою закінчив школу на посаді командира взводу, тоді ж стає членом РКП(б). У 1924 р. Ватутін продовжує освіту у вищій військовій школі в Києві, потім у Військовій академії ім. М. В. Фрунзе (1926-1929 р. р.). По закінченні Академії Ватутін служить у Чернігові, в штабі стрілецької дивізії. У 1931 р. його переводять в Орджонікідзе на посаду нач. штабу дивізії. Через 2 роки його знову відправляють вчитися в Академію, тепер вже на оперативний ф-т, потім — в Академії Генштабу РККА. В 1938 році його направили в Київський військовий округ на посаду начальника штабу, незабаром він стає командиром корпусу. Через два роки, в серпні 1940 р., Ватутін був призначений на посаду нач. оперативного управління в Генштаб. Вигідно купити житло вам допоможе іпотека військовим в Москві і по всіх містах Росії. Як відзначав у своїх спогадах К. Жуков, в Ватутіні чудово поєднувалося почуття відповідальності з жвавістю розуму, логікою думки. Все це робило його чудовим воєначальником. Незабаром Ватутін зайняв посаду 1-го заступника нач. Генштабу. Генерал-лейтенант Ватутін був удостоєний ордена Леніна в лютому 1941-го. Його приголомшливе військове дарування повною мірою проявилося в роки війни.
З перших же днів війни, будучи начальником штабу Північно-Зах. фронту, Н.Ф. Ватутін бере участь в обороні Новгорода, у підготовці та проведенні контрудару проти угруповання генерала Манштейна. Влітку 1942 р. він знаходиться на найбільш напружених ділянках — спочатку на Брянському фронті, пізніше командуючий Воронезьким фронтом, успішно стримує наступ фашистських військ на цьому напрямку. Блискуче виявив себе у Сталінградській битві, будучи командувачем Південно-Західного фронту. 
Війська його фронту і двох інших — Сталінградського і Донського зуміли оточити 330-тисячне угруповання ворога під Сталінградом. Під керівництвом Ватутіна у грудні 1942 р. з ювелірною точністю була здійснена операція «Малий Сатурн», яка завдала нищівної поразки фашистської угруповання на Середньому Дону. Навесні 1943 р. Ватутін керує Воронезьким фронтом, бере безпосередню участь у Курській битві. Влітку 1943 р. частинам і з’єднанням його фронту доводиться відбивати потужні атаки противника. У період контрнаступу війська під його командуванням зуміли прорвати оборону німецької армії «Південь». Під його керівництвом війська 1-го Українського фронту брали участь у боях за Дніпро, 6.11.1943 р. звільняли Київ і гнали ворога геть з Правобережної України. На початку 1944 р. війська 1-го Українського разом з 2-м Українським фронтом брали участь у Корсунь-Шевченківській операції. На жаль, одному з блискучих молодих полководців не довелося дожити до великого Дня перемоги. 29.02.1944 р. машина, на якій Н.Ф. Ватутін повертатися в штаб, потрапила в засідку і була обстріляна бендерівцями у с. Милятын Острозького району. Важко пораненого в ліве стегно генерала доставили спочатку в рівненський військовий госпіталь, а потім — у Київ. За життя талановитого воєначальника боролися досвідчені лікарі, але в ніч на 15 квітня 1944 р. йому стало гірше і він помер. Похований Н.Ф. Ватутін в Києві, в пам’ять про нього тут встановлено пам’ятник роботи відомого скульптора Е. В. Вучетича.
