Майкл Джордан — видатний баскетболіст всіх часів є найбільш вражаючим і видатним баскетболістом серед усіх, хто грав на майданчику.
У 1999 році його назвуть найбільшим північноамериканським спортсменом ХХ-століття за версією ESPN і другим після Бейба Рута гравцем століття за версією Ассошіейтед Прес. У вересні 2009 року його обрали в Баскетбольний Зал слави. Це єдиний гравець за всю історію баскетболу, який зумів стати в одному сезоні чемпіоном НБА, олімпійським чемпіоном і найкращим гравцем регулярного сезону. Народився Майкл Джордан в Нью-Йорку 17 лютого 1963 року в багатодітній родині Джеймса Джордана і Делоріс Пиплс. Майкл був четвертою дитиною в сім’ї. В 1970 році сім’я переїхала в Уоллес, де батьки змогли отримати хорошу роботу і придбати будинок на узбережжі. Майкл захоплювався різними видами спорту, нобейсбол він любив найбільше, де досяг певних успіхів. Так, у 12-річному віці він з командою дійшов до фіналу чемпіонату, пізніше був чемпіоном штату, став гравцем чемпіонату.
Пізніше Майкл всерйоз захопився баскетболом, його постійним партнером був старший брат Ларрі, з ним він частенько грав на майданчику за будинком один проти одного. Батьки Майкла були середнього зросту, він теж не відрізнявся високим зростом і міцною статурою. Щоб компенсувати цей недолік, Майкл постійно відпрацьовував стрибок. Нарешті в 11-му класі зростання Майкла склав 186 см і його взяли в баскетбольну команду школи, де грав старший брат Ларрі. 
Поділивши майже навпіл номер брата, Майкл став виступати під 23-м номером, пояснивши це бажанням бути хоч наполовину таким же хорошим баскетболістом, як його брат. Під цим номером він виступав протягом практично всієї кар’єри. Майкл вдало влився в команду, набираючи в середньому 20,8 очка за гру.
Влітку 1980 року він перебував на зборах в Університеті Північної Кароліни, де справив прекрасне враження на тренерів університетської команди з Діном Смітом на чолі. Восени того ж року до Джорданам приїхали тренери Університету з пропозицією до Майкла вибрати їхній університет. Влітку 1981 року він вступає до Університету Північної Кароліни, який надав йому спортивну стипендію. Баскетбольна команда Університету «Тар Хілс» була однією з найсильніших у США, тренер Дін Сміт завжди віддавав перевагу командній грі, в якій навіть найкращий гравець повинен жертвувати індивідуальністю заради успіху всієї команди. Команда Майкла перемогла в чемпіонаті НКАА, а у фінальній грі з Джорджтаунским університетом його останній кидок у стрибку, приніс Північній Кароліні перемогу з рахунком 63:62 і чемпіонський титул.
Два роки потому була перемога у складі збірної США на Олімпійських Іграх 1984 року, його визнали гравцем року серед студентів. У 1984 році він виступає у складі команди «Чикаго Буллз», дуже швидко стає зіркою НБА, вражаючи публіку блискучою результативною грою. Завдяки дивовижній здатності стрибати, яку він показав на конкурсі за кидками зверху, Майкл Джордан придбав прізвисько «Повітряного Джордана» і «його Воздушество», а також репутацію одного з найкращих захисників в баскетболі. З «Буллз» він виграв власний кубок НБА і закріпив перемогу в 1992 і 1993 роках. Всі, хто стежили за баскетболом в ті роки, знали, що Майкл Джордан самий кращий, самий інтригуючий гравець ліги.
У жовтні 1993 року він вирішує піти з великого спорту і зайнятися улюбленим з дитинства видом спорту — бейсболом, тим самим він прагнув втілити в життя давню мрію батька. За кілька місяців до цього його батько був убитий, Майкл важко пережив цю втрату. Але гра в бейсбол не пішла і в березні 1995 року він повернувся в «Буллз» і допоміг команді виграти ще три чемпіонські звання (1996, 1997, 1998 роках) і встановити рекорд НБА за кількістю матчів, які були виграні протягом сезону (1995-1996) — 72 перемоги.
У січні 1999 року баскетболіст повторно завершує кар’єру, проте в 2001 році він повертається, як гравець «Вашингтон Візардс» на два сезони (2001-2003 рік). Свій останній матч Джордан провів проти «Філадельфії-76», після матчу глядачі, гравці його команди і суперники удостоїли великого баскетболіста бурхливими безперервними оваціями.
