Ім’я: Леонід Брежнєв (Leonid Brezhnev)
По Батькові: Ілліч
День народження: 19 грудня 1906
Місце народження: п. Кам’янське, Катеринославська губернія, нині – р. Кам’янське, Дніпропетровська обл.
Дата смерті: 10 листопада 1982 (75 років)
Причина смерті: дізнатисяінфаркт міокарда
Місце поховання: дізнатисяНекрополь біля Кремлівської стіни, Москва
Зріст: 173 см
Знак Зодіаку: Стрілець (характеристика)
Східний гороскоп: Кінь
Діяльність: політик, глава СРСР, генсек ЦК КПРС
Wikipedia
Біографія Леоніда Брежнєва
Леонід Ілліч Брежнєв – генсек СРСР, очолював країну на піку її величі та могутності, в епоху стабільності в усіх сферах життя і зростання добробуту громадян, яким супроводжувало згортання демократичних реформ і курс на домінуюче розвиток військово-промислового комплексу.
На фото: Леонід Ілліч Брежнєв
Герой безлічі анекдотів, які, будучи людиною розумною і простим у спілкуванні, він сам із задоволенням слухав, твердо пов’язав своє ім’я з поняттям «епоха застою». При цьому в різних соцопитуваннях його регулярно називають одним з найкращих вітчизняних правителів. Зокрема, згідно з рейтингом газети «Комерсант» в 2013 р. він увійшов у п’ятірку кращих за останнє тисячоліття лідерів країни (після Петра I, Олександра II, Йосипа Сталіна і Катерини II).
Дитинство і родина
Майбутній глава радянської держави, другий за тривалістю перебування на вершині влади (після Сталіна), почав свій життєвий шлях в українському місті Кам’янське 19 грудня 1906 року в родині потомственого пролетаря.
Його батько Ілля Якович (1874 – 1930) був сином курського селянина з села Брежнево Курської губернії. Генсек припускав, що прізвище та назву рідного села його батька походить або від прибережного положення, або від дієслова «берегти» – тому що селяни дбайливо ставляться до землі-годувальниці. У 1900 році він приїхав в Каменський і вступив на металургійний завод. Працював помічником вальцювальника.
Батьки Леоніда Брежнєва
Пізніше у Леоніда з’явилися сестра Віра (1910 – 1997) і брат Яків (1912 – 1993). Мати, Наталія Денисівна (1886-1975), займалася домашнім господарством і вихованням дітей.
У ранньому віці головним захопленням Ліні були голуби. Він любив випускати птахів у небо і спостерігати, як вони кружляють над головою, чекаючи інших членів зграї.
Леонід Брежнєв у дитинстві з мамою, молодшими братом і сестрою
Селище, де жили Брежневы, ділився на дві частини. Одна – робоча слобідка «Нижня колонія». Друга – «елітний» район «Верхня колонія», де перебувала адміністрація. Це був інший світ – ситості і достатку. Маленький Льоня часто спостерігав здалеку за їх благополучним побутом, таким далеким і недосяжним.
Але Леонід не скаржився на долю – в його робочій родині не було достатку, натомість панували мир і злагода. Її голова був людиною строгою, але справедливою: дітей не балував, але ніколи не карав за пустощі. В цьому й не було потреби – діти ввібрали повагу до батьків з молоком матері. Обоє батьків, незважаючи на просте походження, були грамотними і розуміли, що перша їхня задача – дати синам і доньці хорошу освіту.
Сім’я Леоніда Брежнєва
У 9 років Леоніда взяли в класичну гімназію, що було непересічною подією, так як дітей робітників рідко брали в такі навчальні заклади. Плата за навчання була велика – 64 золотих рубля. Але Олені, хлопчику обдарованому, виділили, як зараз би сказали, грант. Улюбленим вчителем Брежнєва був історик. Він намагався вийти за рамки шкільної програми та багато розповідав про об’єктивної ситуації у світі. Пізніше його розстріляли білогвардійці – виявилося, історик був більшовиком.
Улюбленим вчителем Брежнєва був історик
У часи Громадянської війни колега Іллі Яковича, єврей, розповів про свої побоювання – у нього було 4 дитини, а до міста наближалася банда мародерів. Брежнєв-старший прихистив у себе дітей. Неприйняття до національних забобонів від нього перейняв і Леонід.
Юність
Закінчивши навчання в гімназії, котру після революції в Єдину трудову школу, 15-річним хлопчиною Брежнєв почав працювати в Курську на маслоробні, щоб допомагати родині: у 1921 році в країні стався голод, завод не працював, і всі його рідні поїхали у село.
У 1923-му він вступив до комсомолу, став учням аграрного технікуму, отримавши по закінченні дуже затребувану в ті роки на селі професію землеміра. Практику він проходив у 1926 році недалеко від білоруського містечка Орша Вітебської області, кілька місяців пропрацював під Курськом. Отримавши в 1927 році диплом, він поїхав за направленням на Урал, де працював за фахом і займав ряд посад у земельній сфері, а також протягом року був заступником голови райвиконкому на Свердловщине.
Леонід Брежнєв під час навчання в Курському землемірно-меліоративному технікумі в 1926 році
У 1930 році в Москві молодий чоловік вступив в інститут сільгоспмашинобудування, але помер його батько, ударник виробництва, і він повернувся додому, в Кам’янське. Там він продовжив здобувати вищу освіту, але вже на вечірньому відділенні місцевого металургійного інституту, паралельно працюючи слюсарем і кочегаром, щоб заробити на утримання сім’ї.
Леонід Брежнєв в молодості
Як стверджували товариші Леоніда Ілліча з технікуму, його рівень освіти був досить скромним. Інтерес Брежнєва до читання обмежувався сатиричними та науково-популярними журналами кшталт «Вогника» і «Крокодила», а в письмовій мові постійно були грубі помилки.
Кар’єра в КПРС
У 1931 році Брежнєв став членом компартії, на третьому курсі навчання його призначили директором профільного технікуму, у 1935-му – закінчив навчання і був покликаний в армію. Демобілізувавшись через рік, він працював інженером доменного цеху на металургійному заводі і одночасно директором технікуму.
Леонід Брежнєв (в центрі) в роки юності курсантської
Проявивши себе енергійним працівником, в 1937 році Брежнєв був призначений заступник голови виконкому рідного міста, через рік – заввідділом, а потім секретарем обласного комітету Компартії України у Дніпропетровську (нині – р. Дніпро). У 1940-му його обрали членом бюро обкому.
У 1931 році Леонід Брежнєв став членом компартії
В період ВВВ він займав ряд відповідальних партійно-політичних посад, включаючи посаду начальника Політвідділу 18-ї десантної армії, беручи участь в її складі в найбільшій Керченсько-Ельтігенської операції по захопленню плацдарму «Мала земля», про що пізніше написав однойменну книгу спогадів. За рік до переможного завершення війни він отримав звання генерал-майора.
Леонід Брежнєв у період Великої Вітчизняної війни
Після перемоги Леонід Ілліч очолював Запорізький, потім Дніпропетровський обкоми КПУ, займаючись першочерговими питаннями відновлення зруйнованих промислових підприємств. Він познайомився з лідером держави Йосипом Сталіним, із першим секретарем ЦК партії Микитою Хрущовим. У 1950 році він стає головою ЦК КП Молдавії, в 1952-му, за рекомендацією Йосипа Віссаріоновича, – секретарем ЦК.
Леонід Брежнєв і Микита Хрущов
Відданий справі партії комуніст після відходу з життя Сталіна менше року обіймав посаду заступника начальника Головного політуправління армії і флоту. У 1954-му з подачі Хрущова він був направлений в Казахстан, де обіймав посаду спочатку Другого і, через рік, Першого секретаря КП республіки. У період перебування у самому центрі Євразії він курирував найважливіші проекти країни – освоєння цілини і створення найбільшого космодрому «Байконур». У 1956 році він був повернутий в столицю на посаду секретаря ЦК.
Генеральний секретар ЦК КПРС
У 1960-му політик, який входив в найближче оточення Хрущова, отримав чергове призначення – посаду голови Президії Верховної Ради. Але в 1964-му Микита Сергійович мав намір змістити його на іншу посаду, що викликало велике невдоволення Брежнєва. Ця обставина підштовхнула його на участь у змові проти першого секретаря, у який була залучена велика частина номенклатурної еліти (включаючи главу КДБ Володимира Семичастного і секретаря ЦК Олександра Шелепіна).
Леонід Брежнєв і Микита Хрущов у 1961 році
Після відставки Хрущова новим лідером партії став Леонід Ілліч. При цьому його кандидатура розглядалася як тимчасова. Проте він виявив себе знавцем політичної інтриги – майстерно усунув претендентів на свій високий пост переведенням їх на другорядні ролі і висунув на ключові посади відданих соратників, включаючи Юрія Андропова, Миколи Щолокова, Костянтина Черненка, Насіння Цвігуна.
Після відставки Хрущова новим лідером партії став Леонід Ілліч
В період його перебування у влади партійна номенклатура найбільше мріяла про стабільність із збереженням широких привілеїв. Партапарат підпорядкував собі державний, безпартійних керівників практично не залишилося. Неминучим наслідком такої організації держуправління стала корупція і бюрократизм. Розвиток не припинився повністю, але стало менш стрімким, з’являлася тенденція до стагнації. СРСР став відставати від провідних світових держав.
Леонід Брежнєв на підприємстві Пепсі-Кола
Тим не менш, у перші роки нового генсека під влади країна досягла піку свого соціально-політичного розвитку. Економіка і фінансування на соцпотреби виросли майже в 3 рази. Держава виділяла громадянам безкоштовні квартири, проводилася газифікація сіл.
Леонід Брежнєв і Річард Ніксон. Підписання радянсько-американського договору
З кінця 1960-х погіршилося міжнародне становище СРСР. Незважаючи на участь у переговорах про скорочення военизации та укладення низки договорів (з протиракетної оборони, ОСВ, Гельсінкської декларації з безпеки), процес нормалізації відносин зазнав фіаско.
Леонід Ілліч Брежнєв увійшов у п’ятірку кращих за останнє тисячоліття лідерів країни
У 1968 році СРСР спільно з членами соцтабору припинив антикомуністичні заворушення в Чехословаччині; у 1969-му відбулися радянсько-китайські зіткнення в районі Даманського; в 1979-му Афганська війна, названа однією з найбільших помилок радянської дипломатії; в 1980-му готувалося збройне вторгнення в Польщу.
Особисте життя Леоніда Брежнєва
Привабливий і харизматичний політик подобався жінкам, але дружина в нього була одна – Вікторія Петрівна Брежнєва, в дівоцтві Денисова, яку він ніжно називав «Вітя». Вони познайомилися в 1925 року на вечорі в гуртожитку, коли він, студент-аграрій, запросив її, студентку Курського медтехнікуму, на танець. Через 2 роки молоді люди одружилися.
Леонід і Вікторія Брежневы (1927 рік)
Вікторія попрацювала за спеціальністю акушера всього кілька місяців, а потім присвятила себе родині. Вона не часто бувала з чоловіком на офіційних заходах, воліла залишатися вдома. Навіть коли її чоловік досяг вищого керівного поста, вона не цікавилася політикою, а створювала йому міцний тил – дбала про його гардеробі, готувала просту, але смачну їжу, виховувала дітей, підставляла надійне плече у важку хвилину.
Леонід Брежнєв з дружиною – Вікторією Петрівною і матір’ю – Наталією Денисівною (1966 рік)
За деякими даними в дійсності до заміжжя вона носила прізвище Гольдберг і була племінницею генерала і головного комісара армії і флоту Лева Мехліса, але документальних підтверджень цих фактів немає. Тим не менш, деякі стурбовані національним питанням люди помічали єврейські риси у вигляді Вікторії.
Леонід Ілліч на відпочинку
У 1929 році, коли Брежневы жили в Свердловську, у них з’явилася дочка Галина, яка стала повною протилежністю своєї мами – любителькою скандальних вечірок і любовних пригод. У 1933 році їх сім’я поповнилася сином Юрієм. Він народився в рідному місті батька Кам’янському і згодом обіймав високі посади, зокрема, першого заступника міністра зовнішньої торгівлі та кандидата в члени ЦК КПРС.
Леонід Ілліч з дружиною, сином та донькою
Однак історики сумніваються в подружній вірності генсека. Так, його внучка Вікторія стверджувала, що у Брежнєва було як мінімум 7 коханок. За її словами, в 40 років Леонід Ілліч познайомився з блакитноокою красунею Тамарою і закохався без пам’яті. Він без вагань заявив дружині, що має намір піти до іншої, і вона «дала добро», але обожнювали його діти змінили його рішення. Згодом були й інші жінки, всі як одна стрункі блондинки. Також онука Брежнєва стверджувала, що генсек нерівно дихав до королеви Великобританії Єлизавети II і вважав, що якщо б не Вікторія Петрівна і принц Філіп, у них би все неодмінно склалося.
Історики сумніваються в подружній вірності генсека
Леонід Ілліч дуже любив отримувати почесті і нагороди. Їх кількість за різними джерелами досягла 200. Він був пристрасним мисливцем і хлібосольні гурманом. Йому подобалося самому їздити за кермом автомобіля і тричі цілувати при зустрічі керівників країн і простих громадян.
Леонід Ілліч дуже любив отримувати почесті і нагороди
Брежнєв був охочий до публічних висловів братської любові і часто цілувався з головами дружніх комуністичних країн. Так, його поцілунок з головою НДР Еріхом Хонеккером навіть зображений на залишки Берлінської стіни у вигляді графіті.
Поцілунок Брежнєва з Хонеккером на Берлінській стіні
Любов до літератури у генсека не прокинулася навіть на старості років. Зате він обожнював кінематограф (як відомо, він врятував від нещадної «смерті» кілька фільмів, які сьогодні вважаються класикою радянського кіно) і музику (його улюбленими виконавцями були Алла Пугачова, Йосип Кобзон і Людмила Зикіна).
Смерть
В останні роки правління постарілий вождь КПРС був практично не здатний до управління. У 1976 році він пережив клінічну смерть. Пізніше у нього був ще ряд інсультів та інфарктів. Він не міг адекватно оцінювати ситуацію і керувати країною. Публічні виступи давалися йому важко із-за часткового паралічу лицьового нерва і постійного вживання медпрепаратів. Він ледь не падав при ходьбі, але загрузли в корупції соратники не були зацікавлені в його відхід у відставку. Радянський лідер втрачав авторитет, його неміч почала викликати не тільки співчуття, але і глузування.
Мова Леоніда Брежнєва. Привітання з Новим 1979 роком
На 76-му році життя Брежнєв помер від раптової зупинки серця на підмосковній дачі. Першим був поінформований про його кончину Юрій Андропов, який був другою особою у партії і державі. Він і взяв на себе повноваження генерального секретаря. Поховали покійного лідера на Червоній площі біля Кремлівської стіни. Багато співгромадяни глибоко переживали і жалкували про відхід з життя глави держави. Попрощатися з ним прибули керівники понад 35 країн світу.
Похорон Леоніда Ілліча Брежнєва
