Коротка біографія Суворова, розповідь про полководця Олександра Васильовича для дітей усіх класів

Олександр Васильович Суворов (1730 — 1800) – великий полководець, князь Італійський, граф Римнікський, генералісимус, генерал-фельдмаршал. Володар всіх російських військових орденів того часу, а також багатьох закордонних нагород.

Ранні роки

Дата і місце народження Олександра Суворова достовірно невідомо, однак багато вчених вважають, що він народився 13 (24) листопада 1730 року в Москві в родині генерала.

Отримав своє ім’я на честь князя Олександра Невського. Дитинство його пройшло в селі, в маєтку батька.

Військова сім’я ще з дитинства залишила свій відбиток на долю Суворова. Незважаючи на те, що Олександр був слабким і часто хворіючим дитиною, він хотів стати військовим. Суворов став займатися вивченням військової справи, зміцнював свою фізичну підготовку. У 1742 році пішов служити в Семенівський полк, де провів 6,5 років. В цей же час навчався у Сухопутному кадетському корпусі, вчив іноземні мови, займався самоосвітою. На подальшу долю Суворова великий вплив зробив генерал Абрам Ганнібал, який був другом сім’ї Суворовых і прадідом Олександра Пушкіна.

Коротка біографія Суворова для дітей та учнів різних класів являє собою невеликий, але змістовний та цікавий розповідь про його подвиги і заслуги перед батьківщиною.

Початок військової кар’єри

Під час Семирічної війни (1756-1763) перебував у військовому тилу (майор, прем’єр-майор), потім був переведений в діючу армію.

Перші військові дії, в яких Суворов взяв участь, відбулися в липні 1759 року (атакував німецьких драгунів). Потім Суворов обіймав посаду чергового при головнокомандуючому, в 1762 році отримав чин полковника, командував Астраханським і Суздальським полицями.

Військові походи

У 1769 – 1772 під час війни з Барською конфедерацією Суворов командував бригадами кількох полків. У січні 1770 Суворову присвоєно звання генерал-майора. Він виграв кілька битв проти поляків, отримав свою першу нагороду – орден Св. Анни (1770). А в 1772 році нагороджений самим почесним військовим орденом Св. Георгія третього ступеня. Польська компанія закінчилася перемогою росіян багато в чому завдяки діям Суворова.

Під час російсько-турецької війни прийняв рішення захопити гарнізон, за що був засуджений, а пізніше помилуваний Катериною II. Потім Суворов обороняв Гирсово, брав участь в бою у Козлуджі. Після цього в біографії Олександра Суворова відбувається полювання за Омеляном Пугачовим, повстання якого до того часу вже придушене.

У вересні 1786 року отримав звання генерал-аншефа. Під час другої російсько-турецької війни (1787-1792) полководець Суворов взяв участь у Кінбурнської битві, Ізмаїльському битві, а також битві при Римніку. В період польського повстання 1794 року війська Суворова штурмували Прагу. При Павлові I полководець виступив у Італійському поході в 1799 році, потім в Швейцарському поході.

Смерть

У січні 1800 року Суворов за розпорядженням Павла I разом з військом повертається в Росію. По дорозі додому він захворів, а 6 (18) травня 1800 року Олександр Васильович Суворов помер у Санкт-Петербурзі. Похований великий полководець в Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.

Тест з біографії

Після прочитання короткої біографії Суворова — обов’язково пройдіть цей тест:

Почати тест!

Правильних відповідей:

Ваш результат:

Нова функція! Середня оцінка, яку отримали учні в школі за цю біографію.
Показати оценкуСпасибо за лайк. Середня оцінка: 4.46 бали. Всього отримано оцінок: 713.

Скачати біографію Суворова

Коротка біографія Суворова, розповідь про полководця Олександра Васильовича для дітей усіх класів

Коротко

Діяльність

Військовий Діяч, Полководець

Дата народження

24 Листопада 1730

Знак зодіаку

Стрілець

Дата смерті

18 Травня 1800

Місце народження

Росія, Москва

Повне ім’я (рос)

Олександр Васильович Суворов

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам