Олександр Васильович Суворов (1730 — 1800) – великий полководець, князь Італійський, граф Римнікський, генералісимус, генерал-фельдмаршал. Володар всіх російських військових орденів того часу, а також багатьох закордонних нагород.
Ранні роки
Дата і місце народження Олександра Суворова достовірно невідомо, однак багато вчених вважають, що він народився 13 (24) листопада 1730 року в Москві в родині генерала.
Отримав своє ім’я на честь князя Олександра Невського. Дитинство його пройшло в селі, в маєтку батька.
Військова сім’я ще з дитинства залишила свій відбиток на долю Суворова. Незважаючи на те, що Олександр був слабким і часто хворіючим дитиною, він хотів стати військовим. Суворов став займатися вивченням військової справи, зміцнював свою фізичну підготовку. У 1742 році пішов служити в Семенівський полк, де провів 6,5 років. В цей же час навчався у Сухопутному кадетському корпусі, вчив іноземні мови, займався самоосвітою. На подальшу долю Суворова великий вплив зробив генерал Абрам Ганнібал, який був другом сім’ї Суворовых і прадідом Олександра Пушкіна.
Коротка біографія Суворова для дітей та учнів різних класів являє собою невеликий, але змістовний та цікавий розповідь про його подвиги і заслуги перед батьківщиною.
Початок військової кар’єри
Під час Семирічної війни (1756-1763) перебував у військовому тилу (майор, прем’єр-майор), потім був переведений в діючу армію.
Перші військові дії, в яких Суворов взяв участь, відбулися в липні 1759 року (атакував німецьких драгунів). Потім Суворов обіймав посаду чергового при головнокомандуючому, в 1762 році отримав чин полковника, командував Астраханським і Суздальським полицями.
Військові походи
У 1769 – 1772 під час війни з Барською конфедерацією Суворов командував бригадами кількох полків. У січні 1770 Суворову присвоєно звання генерал-майора. Він виграв кілька битв проти поляків, отримав свою першу нагороду – орден Св. Анни (1770). А в 1772 році нагороджений самим почесним військовим орденом Св. Георгія третього ступеня. Польська компанія закінчилася перемогою росіян багато в чому завдяки діям Суворова.
Під час російсько-турецької війни прийняв рішення захопити гарнізон, за що був засуджений, а пізніше помилуваний Катериною II. Потім Суворов обороняв Гирсово, брав участь в бою у Козлуджі. Після цього в біографії Олександра Суворова відбувається полювання за Омеляном Пугачовим, повстання якого до того часу вже придушене.
У вересні 1786 року отримав звання генерал-аншефа. Під час другої російсько-турецької війни (1787-1792) полководець Суворов взяв участь у Кінбурнської битві, Ізмаїльському битві, а також битві при Римніку. В період польського повстання 1794 року війська Суворова штурмували Прагу. При Павлові I полководець виступив у Італійському поході в 1799 році, потім в Швейцарському поході.
Смерть
У січні 1800 року Суворов за розпорядженням Павла I разом з військом повертається в Росію. По дорозі додому він захворів, а 6 (18) травня 1800 року Олександр Васильович Суворов помер у Санкт-Петербурзі. Похований великий полководець в Благовіщенській церкві Олександро-Невської лаври.
Тест з біографії
Після прочитання короткої біографії Суворова — обов’язково пройдіть цей тест:
Почати тест!
Правильних відповідей:
Ваш результат:
Коротко
Військовий Діяч, Полководець
24 Листопада 1730
Стрілець
18 Травня 1800
Росія, Москва
Олександр Васильович Суворов