Конрад Аденауер — відомий державний діяч Німеччини, перший канцлер Федеративної Республіки Німеччини 
(1949 — 1963 рік), один із засновників у 1946 році партії Християнсько-демократичний союз, а з 1950 року її голова. Вніс великий внесок у створення нового сильної європейської держави — ФРН і її Основного закону (Конституції). Завдяки проведеній ним політиці ФРН була прийнята в НАТО і Західно — Європейський Союз, а в 1955 році були врегульовані дипломатичний відносини з Радянським Союзом. Народився Конрад Аденауер 5 січня 1876 року в Кельні у родині секретаря міського суду. Батьки змогли дати вищу освіту своїм синам. Конрад мріяв стати нотаріусом. Він вивчав право до 1902 року, потім навчався у відомого кельнського адвоката.
Вдалий шлюб на представниці родини рейнських буржуа Валлраф і близької родички бургомістра Кельна відкривали Аденауеру широкі можливості зробити адміністративну, а в подальшому і політичну кар’єру. 
У 1906 році він стає десятим помічником бургомістра, а в 1911 році Аденауер є його першим помічником і займається всіма фінансовими справами магістрату. В 1917 році Аденауер одноголосно обраний бургомістром Кельна. Завдяки йому рейнська столиця перетворюється в найбільший центр розвивається індустрії, Аденауер визнаний одним з найбільш зразкових бургомістрів. Після поразки Німеччини у війні 1914 року католицька партія Центру, активним членом якої був Аденауер, вимагала для Рейнської області більш вигідних умов при укладанні світу, ніж для всієї Німеччини. З 1917 по 1933 рік Аденауер займає посаду бургомістра Кельна, а з 1920 по 1932 роки обирається в Державний рада Пруссії.
Після приходу Гітлера до влади Аденауер був знятий з посади бургомістра Кельна. Біографи Аденауера намагаються зобразити його активним противником нациского режиму, нібито він двічі був заарештований службами гестапо (1934, 1944 році). Однак, відомо, що фашистські влади виплачували йому щомісячну пенсію в розмірі 1000 марок, що становило прожитковий мінімум 3-х німецьких сімей. За два конфіскованих у нього вдома Аденауер отримав компенсацію в 230 тис. марок. На ці гроші він збудував прекрасну віллу в Рендорфі, де благополучно прожив до кінця війни.
Аденауеру запропонували знову зайняти пост бургомістра Кельна після поразки Гітлера. 
З цього моменту почалася його політична кар’єра у вищих ешелонах влади. Його головним завданням було створення нової могутньої держави в союзі з країнами Заходу. Він прагнув налаштувати західні держави, Сполучені Штати Америки проти Радянського Союзу, що на його думку принесе більшу вигоду Німеччини. Щоб проводити таку політику, Аденауеру необхідно було стати на чолі великої партії. Аденауер був одним із засновників Християнсько-демократичного союзу (ХДС). У 1946 р. він стає головою ХДС.
У 1948-49 роках Аденауер займає пост президента Парламентської ради. Після проголошення 7 вересня 1949 р. про створення Федеративної Республіки Німеччини Аденауер був обраний на посаду канцлера. Аденауер вніс величезний внесок у розвиток і процвітання своєї країни. Правда, довгий час вважав головним супротивником Німеччини та всієї післявоєнної Європи Радянський Союз, тому 
підтримував політику з позиції сили», що проводиться західними державами. 5 травня 1955 року фрн прийняли у військовий блок НАТО. Лише після встановлення в 1955 році тісних дипломатичних відносин між СРСР і США німецький канцлер відвідав Москву. У вересні 1955 року Радянський Союз визнав ФРН, між країнами встановилися дипломатичні відносини. У 1963 році 87-річний Аденауер, перебуваючи раніше в зеніті слави творця нової потужної європейської держави, вирішив добровільно залишити посаду канцлера. 19 квітня 1967 року видатний державний діяч Німеччині помер.
