Історія успіху Рустама Таріко


Історія успіху Рустама ТарікоГлава «Російського стандарту» Рустам Таріко — типовий self-made man, пройшовши шлях від двірника до власника групи компаній, яка коштує, за різними оцінками, від $5,4 до $10 млрд.

Складно сказати, який бренд холдингу «Російський Стандарт» більш відомий в Росії — банк-піонер експрес-кредитування або популярна горілка преміум-класу. Засновник і власник цього бренду Рустам Таріко зробив мільярди без початкового капіталу і номенклатурних зв’язків. Не дарма підприємець Олег Тиньков поставив Рустама Таріко на друге місце після засновника «Копійки» Андрія Рогачова у власному рейтингу «золотого запасу Росії».

Інновації та підприємницька інтуїція допомагають Рустаму Таріко вести глобальну експансію бренду і компаній Русский Стандарт на міжнародні ринки. Його унікальне знання і розуміння потреб споживача підсилює його залученість в щоденне управління компаніями, кількість співробітників яких менш ніж за десятиліття перевищила 20 тисяч осіб.

Історія успіху, Біографія Рустама Таріко

ДИТИНСТВО ТА ЮНАЦЬКІ РОКИ РУСТАМА ТАРІКО

Рустам Васильович Таріко народився 17 березня 1962 року в татарському місті Мензелинске Татарської АРСР (за національністю Таріко етнічний татарин). Рустам ріс без батька. Батьки розлучилися, коли йому був рік.

«Рустам непогано вчився, але зубрінням не захоплювався, – розповідала журналістам класна керівниця Таріко Любов Кукліна. – Він ріс дуже самостійною. Мама виховувала його одна, працювала у редакції, то в райкомі партії, періодично виїжджала у відрядження, але Рустам відмінно справлявся з усім – готував, забирався, стирав.»

В одному з інтерв’ю Таріко сказав: «Я знаю, що робить мене сильним: я виріс в атмосфері величезної материнської любові. Хоча вона часто виїжджала у відрядження, іноді її не було цілий місяць, але мама завжди присилала мені посилки з солодощами та іграшками. Я розумію, що став таким щасливим і успішним завдяки тому, що мама віддала мені так багато енергії. І я до сих пір користуюся цим зарядом».

Історія успіху Рустама ТарікоПерші свої гроші Таріко заробляв… співом. Рустам організував у школі модний тоді ВІА – вокально-інструментальний ансамбль. Спочатку виступали на шкільних вечорах, потім, напевно, завдяки мамі, ВІА отримав офіційний статус ансамблю при Палаці культури Мензелинска. Хлопці виступали на дискотеках і отримували за це зарплату.

«На гітарі він грав дуже добре, хоч і був самоучкою, – згадує однокласник Таріко, нині начальник турбінного цеху челнинского ТЕЦ Олександр Жбанов. – Виступав як соліст. Пам’ятаю, на випускному майже весь вечір співав. Репертуар ансамблю складали популярні в ту пору пісні. Та й сам він був модним хлопцем.!»

Ось що розповіла в одному з інтерв’ю однокласниця Таріко, нині лікар дитячої консультації Мензелинска Ірина Строкина: «Коли ми вчилися в школі, не було тієї розкутості, яка притаманна нинішньої молоді. Ми, дівчата, були самі по собі, хлопці – теж. Однак з Рустамом завжди було дуже легко спілкуватися. Сказати, що він чимось особливим серед усіх виділявся або був на голову вище інших, я не можу. Але лідерські якості, безумовно, присутні.»

Виконавець дворових хітів, природно, був першим хлопцем школи – довге волосся, модні вельветові штани, все наймодніше, що тільки можна було дістати в той час в Мензелинске.

«Один вдома» – ідеал життя для старшого школяра. Однокласники із задоволенням згадують, як збиралися на квартирі у Рустама послухати музику, потихеньку від дорослих покурити і випити. Світські заходи Мензелинска 1970-х років Таріко теж ніколи не пропускав – на дискотеках в ДК він був постійним відвідувачем.

Втім, з музикою Рустам Таріко вирішив не пов’язувати своє життя, і у 17 років поїхав до Москви, де поступив в Московський інститут інженерів транспорту (МІІТ), який успішно закінчив у 1989 році.

ПЕРШІ ГРОШІ

Мама відправляла Рустаму в Москву гроші, а він їх повертав назад і просив її більше не присилати, говорив, що у нього свої. Він, як і його шкільні друзі, перший час працював двірником (зарплати вистачало навіть знімати одну квартиру на чотирьох).

Ще до отримання диплома на старших курсах Таріко почав працювати в туристичній фірмі італійки Эмануэллы Карбончини «Бізнес-Тур», яка займалася бронюванням номерів у готелях Москви для італійських бізнесменів. «Його особа з самого початку мені здалося розумним, – згадуватиме пізніше італійка. – Я сказала йому: Якщо хочете заробити, допоможіть мені в одному простому справі. Забезпечте мені доступ до пристойним готельним номерам Москви. Якщо вам це вдасться, ви станете багатим».

Карбончини заважала бюрократія і корупційність «Інтуриста». «Я домігся заселення іноземців не лише обмежене число спеціальних готелів, але і в інші готелі», — згадує перші успіхи Таріко.

Таріко розсудив — раз «Інтурист» заважає заробляти, він обійдеться без нього. Рустам відправився до директора готелю «Росія». Жінка, яка звикла мати справу тільки з великими начальниками, не прийняла молодої людини. Пізно ввечері, йдучи з роботи, вона побачила, що той все ще сидить у приймальні. Така наполегливість заінтригувала її, і вона вислухала пропозицію Таріко. Воно було досить простим: «У вас є зв’язки з чиновниками, які видають іноземцям дозволу на в’їзд до СРСР. При цьому за кожного іноземця «Росії» платять 3 долари, а «Інтуристу» – 70. У мене є список з сотень бізнесменів, які хотіли б приїхати в Москву, але вони не можуть отримати дозвіл і номер у готелі. Співробітництво дозволило б наші проблеми.» Вже через три дні Таріко розмістив в «Росії» першу групу італійців і заробив 5000 доларів на комісії.

Завдяки старанням Таріко аж до відкриття «кордонів» в 1990 році Москву відвідали тисячі іноземних бізнесменів. У перший місяць роботи в турфірмі він заробив 60 тисяч доларів, — «До цього у мене в кишені більше 50 доларів ніколи не бувало», – зізнається Таріко. Але крім грошей Таріко отримав дещо важливіші: можливість безпосередньо спілкуватися з представниками італійського бізнесу – першими, другими особами таких компаній, як FIAT або Olivetti.

У 1990 році Рустам Таріко став консультантом італійських компаній Ferrero, Martini & Rossi. До представника Ferrero SpA Рустам Таріко прийшов з пропозицією продавати «кіндер-сюрпризи» за рублі і в простих магазинах. До цього шоколадні яйця можна було придбати тільки у валютних «Берізках».

Італійці спочатку засумнівалися. На відміну від Рустама Таріко вони поки слабо уявляли, як буде розвиватися торгівля в СРСР, і не прогнозували великих продажів. Молодій людині дали на пробу всього одну коробку. Таріко не склало проблем швидко продати «кіндер-сюрпризи» у той час, коли всі вітчизняні шоколадки були схожі один на одного. «Я вивів на ринок не тільки якісний, але і наповнений емоційним сприйняттям продукт — Ferrero Kinder Surprise», — не без гордості згадує Рустам Таріко.

Оцінивши успіх підприємця, компанія запропонувала йому пройти річне навчання в Люксембурзі і стати штатним співробітником. Таріко відправився в герцогство, але вже незабаром повернувся назад, після розвалу СРСР перед ним відкрилися широкі можливості.

ВЛАСНИЙ БІЗНЕС

Історія успіху Рустама ТарікоОтримавши цінний досвід і домігшись успіху у вісімдесяті роки, Таріко усвідомив потенціал нових російських свобод – можливість для всіх громадян Росії втілити свої мрії в життя. Довгі роки радянські люди мріяли про купівлю товарів і послуг, які асоціювалися з розкішним способом життя в західних країнах. Рустам Таріко використовував це настільки довго подавлявшееся прагнення до розкоші і вклав всі свої зароблені кошти в імпорт високоякісних іноземних марок. У 1992 році Рустам заснував компанію Руст Інк (ROUST Inc.), занимающеюся дистрибуцією преміальних зарубіжних алкогольних напоїв.

Почалося все з того, що італійські бізнесмени самі вийшли на підприємця. Їх він запевнив, що продасть за два місяці в Москві стільки Martini, скільки перш продавалося за рік у тих же «Берізках». Притому що пляшка Martini тоді коштувала дорого — $50. І хоча першу фуру з

Коли в гастроном «Єлисеївський» надійшла перша партія, майбутній мільярдер розвантажував її особисто. Незважаючи на астрономічну ціну, люди купували Martini. Таріко гідно виконав обіцянку і отримав ексклюзив. До 1994 року компанія Roust Inc. стала найбільшим російським імпортером дорогих алкогольних напоїв.

За словами Рустама Таріко, це була революція для країни, де пили тільки самогон, горілку і «Радянське шампанське» по святах. «Ми стали найбільшим імпортером Martini Bianco у світі. Після з’явилися і інші преміум-продукти, які в країні практично відсутні. Наприклад, віскі або лікер bailey’s», — згадує бізнесмен, який свій перший мільйон доларів заробив вже в 1994 році.

ГОРІЛКА «РОСІЙСЬКИЙ СТАНДАРТ»

Криза 1998 року обвалила ринок алкоголю в сегменті преміум, і тоді ж Рустам Таріко реалізував давню задумку власного алкогольного бренду, розрахованого на заможних, патріотично налаштованих росіян. Першим застосуванням нової ідеї стало дозвіл воістину російської парадоксу: на батьківщині горілки – в Росії, де існував найбільший горілчаний ринок в світі — не провадилося жодної місцевої марки горілки преміум-класу. Рустам Таріко вирішив відвоювати по праву належить першість Росії і звання батьківщини кращої в світі горілки. Він створив марку «Російський Стандарт Original», запуск у продаж якої стався відразу після серпневого дефолту 1998 року. Вона швидко стала лідером продажів на ринку алкогольних виробів вищої якості в країні. Після цього були випущені марка супер-преміум класу «Русский Стандарт ” Platinum» і марка ультра-преміум класу «Імперія», що стали лідерами у своїх категоріях. Щорічно продається понад 1,4 мільйона ящиків горілки «Російський Стандарт», яка експортується в 40 країн світу.

Історія успіху Рустама ТарікоЗгідно з планом Таріко, «Російський стандарт» має так само асоціюватися з Росією, як «Кока-Кола» з США, «Соні» з Японією, а Крістіан Діор з Францією. «Я поставив свого друга дитинства на контроль якості. Він не підпорядковується нікому, крім мене. Я сказав йому: «Якщо раптом відчуваєш, що щось не в порядку, просто встань на прохідній заводу і не випускай вантажівка, що б тобі не говорили». Мені директор заводу говорив: «У нас є ГОСТ». Але порівняно з тим, що нам було потрібно – це приблизно те ж саме, що по ГОСТу «Жигулів» випускати «Мерседес». Наша горілка – це саме «Мерседес» – говорить Таріко.

Виробництво горілки аж до 2006 року, поки Таріко не збудував власний ЛГЗ, велося на Санкт-Петербурзькому лікеро-горілчаному заводі «Ливиз». «Ливиз» не справляв спирт самостійно, тому «Російський Стандарт» закуповував сировину на стороні. При цьому йому вдавалося забезпечити стабільність якості горілки за рахунок поставок одного і того ж спирту.

Коли керівництво лікеро-горілчаного заводу дізналося про намір Таріко і його компанії перевести виробництво своєї горілки з «Ливиза» на власний завод, воно звернулося в Роспатент з вимогою анулювати торговий знак «Російський стандарт». У результаті всі залишилися при своїх, суд не задовольнив вимоги образилася боку.

В одній з бесід з журналістами Руслан Таріко відповідаючи на питання — чим відрізняється добра горілка, — розкрив секрети приготування виробленого його компанією алкогольного напою: «Якщо коротко, то хороша — це чиста і одночасно смачна горілка. Є дуже багато смачних горілок, але нечистих. І навпаки — як Absolut. В горілці головне — це сировина, вона історично в Росії була дуже дешевим продуктом. На виробництво горілки завжди йшло зерно, яке не годилося для виробництва хліба. Одержуваний у процесі спирт мав букет недоліків — був гіркий, нечистий, обпалював і погано пах. Від цього потрібно було позбутися, і ми вирахували, що найкраще зерно — це озима пшениця вищої категорії. Воно повинно бути не пересушена і не занадто вологе, умови зберігання зерна мають принципове значення. Важлива в горілці і вода, яка використовується при її виготовленні. Якщо в ній багато різних мінералів, вони входять у реакцію зі спиртом і створюють нові хімічні сполуки, які теж впливають на смак. За всім цим потрібно стежити. Ми побудували завод, зараз думаємо про купівлю або будівництво власного спиртзаводу, хочемо купити кілька десятків тисяч гектарів на Черноземье і вирощувати там пшеницю.»

В 2006 році в Санкт-Петербурзі був відкритий завод з виробництва алкоголю «Російський Стандарт», а в грудні того ж року Таріко купив домени Vodka.com і Vodka.ru для міжнародного просування горілки та бренду «Російський Стандарт». Перший був придбаний у американської компанії Nett Corp. (при посередництві брокера Sedo.com, що входить у німецьку групу United Internet AG) за 3 млн. доларів, другий – у Артемія Лебедєва за 50 тисяч доларів.

У листопаді 2011 року гурт «Російський стандарт» придбала 9,9% акцій польського алкогольного холдингу Central European Distribution Corporation — одного з найбільших виробників горілки в світі. Пізніше Таріко збільшив свою частку в CEDC до 19,5%. У квітні 2013 року відчуваючи важкі фінансові труднощі, CEDC подав заяву про банкрутство. І в 2013 році в рамках реструктуризації боргу CEDC, Рустам Таріко і його «Російський стандарт» придбали 100% акцій цього холдингу. В результаті чого «Російський стандарт» додав у свій портфель більше десяти всесвітньо відомих алкогольних брендів (таких брендів, як «Зелена марка», Parliament і «Журавлі» в Росії, а також Zubrowka, Absolwent і Soplica в Польщі) і посів друге місце у світі за обсягами виробництва горілки.

БАНК «РУССКИЙ СТАНДАРТ»

До кінця 90-х Рустам Таріко придбав популярність в ділових колах своєю амбітністю і готовністю до ризику, але при цьому виявився на рідкість вдалим. Він купив маловідомий «Агрооптбанк», перейменував його в «Російський Стандарт» і почав з невідомого тоді в Росії продукту — споживчого експрес-кредитування. Позики без застави та поручителів прямо в торгових центрах, видача кредитів готівкою, а потім і розсилання кредитних карт поштою — такого не пропонував жоден банк. Правда, жоден банк тоді не брав за свої операції таку ж величезну винагороду.

Інвестиції власне в банк склали $100 тис. — стільки Таріко витратив на ліцензію та приведення до нуля його балансу. Рівно в 10 разів більше було заплачено McKinsey за розробку стратегії та бізнес-плану, ще близько $20 млн. пішло на видачу перших кредитів. Згідно з бізнес-планом McKinsey, банк повинен був вийти на прибутковість в 2003 році, проте, за словами Таріко, точка беззбитковості настала вже в 2001. Бізнес банку подвоювався щороку. У 2004 році «Російський Стандарт» займає 2-е місце за обсягом споживчих кредитів в Росії, поступаючись тільки Сбербанку Росії. А до кінця 2004 Рустам Таріко оцінював свій банк вже в $1 млрд.

Однак банкіри, як і раніше, не сприймають Таріко серйозно, незважаючи на те, що той заробляє набагато більше за багатьох з них. «Їм важко це усвідомити, тому що вони все життя банкіри, а тут хтось прийшов і влетів», — вважає Олег Тиньков.

Історія успіху Рустама Таріко

Таріко зробив революцію, поклавши початок суспільству споживання. Він запропонував не відкладати життя на завтра» і брати кредити в його банку «Російський стандарт» – перший банк споживчого кредитування. Ризикував Таріко? Безумовно. Але він пояснює, що є математична модель (дуже складна), яка дозволяє прораховувати ризики. Теорія ймовірності входила в число його улюблених предметів у Мііт. Вже до 2005 року «Російський стандарт» видав кредити кожному сьомому москвичеві.

У 2005 р. «Російський Стандарт» став ексклюзивним оператором в Росії системи American Express. Рустам Таріко йшов до цього контракту з дня заснування банку — 5 років. В інтерв’ю журналу «Профіль» він розповів, що переговори були важкими. «Прогрес у цих переговорах був прямо пропорційний мого успіху у Росії», — додав Таріко.

«Непорозуміння» у 2006 році, що викликало цілу хвилю обурень з боку клієнтів, полягало в тому, що зазначені в договорі річні 23% насправді були лише фікцією. На ділі, позичальники змушені виплачувати суми, мало не вдвічі більші за ті, що були заявлені в договорі. Як виявилося, клієнти просто не звернули уваги на уточнення, написаний дрібним шрифтом, свідчить, що підписання даного договору, клієнт не заперечує проти отримання банківської картки, на яку будуть нараховуватися відсотки. Більш того, річних відсотків у договорі зазначено не було зовсім. Як наслідок – позов з боку організації «Блокпост», яка відстоювала права споживачів. Проте заявка була відхилена судом: мотивація полягала у тому, що клієнти добровільно підписували договір, тому і претензій до банку пред’явити підстав просто немає.

Історія успіху Рустама ТарікоУ 2007 році бум споживчого кредитування досяг піку (про те чи варто брати кредит люди практично не замислювалися), і приховані комісії стали цікавити не тільки позичальників банків, але і такі структури, як ЦБ РФ, ФАС і Росспоживнагляд. У слідстві «Російський стандарт» розкриває немислимі процентні ставки минулого року: 79,2% по кредитах для фізичних осіб і 44,3% за споживчими кредитами. Такі «кабальні ставки» пояснювалися «високим відсотком неповернень». Рустам Таріко був запрошений в Генеральну прокуратуру РФ, де на порядку денному було поставлено питання про споживчому кредитуванні, після чого «Російський Стандарт» скасував всі приховані комісії і знизив процентну ставку. Банку це обійшлося в $200 млн. упущеної прибутку, а сам прецедент привів до регулювання ефективної процентної ставки в банківському секторі. Сам Таріко прокоментував конфлікт газеті «Ведомости», як завжди, оптимістично: «Коли ви практично першим запускаєте бізнес такого масштабу, то стикаєтеся з великою кількістю невідомих елементів: ступінь ризику, вартість грошей, операційні витрати, інвестиції. Кредит фізичній особі — це не кредит «Газпрому».»

У 2009 р. «Російський Стандарт» показав збиток у розмірі 4,5 млрд. рублів, однак у першій половині 2010 року зумів отримати понад 2 млрд. рублів прибутку і зайняти 16-е місце в рейтингу найбільш прибуткових банків за версією журналу «КоммерсантЪ-Деньги».

Коду Рустама Таріко запитують чому його холдинг не виходить на IPO (IPO або Initial Public Offering розшифровується як «первинна публічна пропозиція акцій широкому колу інвесторів на спеціально організованому біржовому майданчику), він відповідає — «Люди роблять IPO, коли їм не вистачає грошей, у нас їх достатньо. Ми прибуткова компанія. А якщо ставати публічними, будуть якісь люди в наглядовій раді сидіти, мені потрібно буде перед ними звітувати. Навіщо мені це?»

На сьогоднішній день на території Росії відкрито 193 представництва та 9 філій банку «Російський стандарт». Крім того, відкрито 25 регіональних управлінь на території України. Співробітниками банку «Російський стандарт» є близько двадцяти тисяч осіб.

ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ РУСТАМА ТАРІКО

Рустам Таріко не тільки входить в рейтинги self mаde man, чий статок оцінюється мільйонами доларів, але і в список найекстравагантніших мільярдерів світу, як «найкращий організатор вечірок». Саме такий регалії він заслуговує за версією Financial Times.

Таріко – власник будинку в Сардинії, де любить відпочивати з розмахом: вечірки та різного роду тусовки він проводив саме тут. Втім, останнім часом бізнесмен воліє респектабельні заходи, наприклад, щорічні прийоми у Білла Гейтса.

Таріко також відомий широкими жестами: у 2008 році на благодійному прийомі за 320 тис. євро він придбав право назвати на честь своєї тодішньої цивільної дружини мадагакасрскую рожеву орхідею. А в 2011 році компанія «Російський Стандарт» надала підтримку при проведенні грандіозного балетного гала-вечора в Римі.

Пристрасть Рустама Таріко – літаки, автомобілі та жінки. Бізнесмен був одним з перших, хто купив особистий «Боїнг», причому з роллю пілота він справляється самостійно.

«Я не поділяю роботу та особисті речі. Все особисте для мене — це робота, а вся робота — особисте. Тому я ніколи не працюю і ніколи не відпочиваю. Так і живу»

Історія успіху Рустама Таріко

В автопарку у мільярдера велика кількість авто, серед яких Maybach і Mercedes SLR. Він також власник самого швидкохідного катера, назва якого — «Terrrible» («Жахливий»), на якому встановлено три двигуна по 1000 «кінських сил кожен.

Слабкість Таріко – жінки. Мільярдер заявляє, що жінка повинна поєднувати в собі красу, розум і енергію, а чоловікові достатньо мати одну якість – розум.

Історія успіху Рустама Таріко

Історія успіху Рустама Таріко

В офіційному шлюбі Рустам Таріко не складається, але має трьох дітей: сина (Рустам, рід. 2007 р.) і дочок-близнюків (Єва і Анна, рід. 18 листопада 2003 р.).

Секрети успіху Рустама Таріко

Бренд «Російський Стандарт» — один з найуспішніших та найвідоміших на російському споживчому ринку. Історія розвитку масштабних бізнесів холдингу — історія стрімкого і стабільного зростання, в основі якого постійну увагу до потреб споживача, впровадження передових технологій, орієнтація на кращий світовий досвід, пошук парадоксальних управлінських рішень, робота на випередження. Бути першим, бути піонером в тому чи іншому напрямку бізнесу — стратегія успіху бренду. Чого б це не стосувалося — виведення на ринок алкогольних напоїв горілки преміум-класу, або масового кредитування фізичних осіб.

Рустам Таріко визнає, що в основі інтуїції, яка вела його в справі побудови бренду, лежать ретельний маркетинг, орієнтація на потреби споживачів, а також постійну взаємодію з світовими консалтинговими, маркетинговими, фінансовими організаціями. Ось чому йому представляється особливо важливим участь його компанії у проекті створення бізнес-школи (сам Таріко крім того, що закінчив Московський інститут інженерів транспорту, отримав бізнес-освіта за кордоном, у 2000 році він закінчив французьку бизнесшколу INSEAD Executive School), в якій молодим людям, які бажають займатися бізнесом, буде забезпечено доступ до кращих досягнень світової бізнес-науки, а також буде надана можливість на практиці реалізувати отримані знання.

Історія успіху Рустама Таріко

Одним із секретів свого успіху мільярдер називає пристрасть до справи, якою займаєшся: «Відомі льотчики і космонавти ставали відомими не тому, що їм платили хорошу зарплату, а тому, що їм дуже хотілося літати. У цьому — один з елементів успіху. Велике бажання щось зробити, вам дуже подобається це робити, і у вас є ті чи інші здібності. Коли ці речі збігаються, виникає ядерна реакція, яка дає вам набагато більше можливостей для успіху, ніж усім іншим, у яких той чи інший елемент відсутній. Я завжди вибирав конкретний вид бізнесу не тільки за тим принципом, що він принесе мені багато грошей. Ти повинен бути excited about it, тобто натхнений тим, що робиш. Все, що я роблю в житті, я excited about it. Це моя величезна конкурентна перевага.»

Ось ще кілька висловлювань Рустама Таріко, в яких можна почерпнути секрети успіху:

«Прагнення до краси — один з найбільш серйозних мотиваційних елементів мого успіху. Чому, наприклад, релігія стала в свій час такої масової? Не тільки тому, що люди боялися, як би їх не вбило блискавкою, але й тому, що був побудований дуже красивий, позахмарний світ, в який люди вірили. І він так відрізнявся від їх справжнього життя.»

«Я ніколи не думаю про матеріальний добробут. Я більше думаю про ризики, не халтурю я, приймаючи те чи інше рішення, тобто наскільки я професійно заможний.»

«Успіх — це не мета, а ознака. Кожна людина народжена для того, щоб щось робити краще за всіх. Успіх важливий, тому що він є ознака: те, що ви робите, є хороша робота.»

«Робити те, що хочу, — це принципово. Якщо я не хочу йти на роботу, я не піду. Ніхто і ніщо мене не змусить.»

«Я вважаю, що «Російський стандарт» — більш сучасне пропозицію ринку, ніж Virgin, хоча б тому, що ми пізніше почали. Річард Бренсон — дуже успішний хлопець, і я ставлюся до нього з великою повагою, але вважаю, що він занадто багато запустив проектів під брендом Virgin. Успішних всього кілька, а ще 20-30 десь там бовтається. Йому слід бути обережніше, а він каже — так, о’кей, нехай буде бренд, припустимо, «Virgin Весілля» або «Virgin Поїзда».»

«Я глибоко спокійна людина. Є, дійсно, люди дуже хаотичні й геніальні. Але я не уявляю собі нормального існування без дуже спокійного внутрішнього стану. Наприклад, якщо я чимось роздратований, я можу піти з офісу і не працювати більше. Просто тому, що я можу прийняти неправильне рішення.»

Рустам Таріко, судячи з його дій і висловлювання можна назвати людиною терплячим і прагнуть до досконалості: «Я можу малювати етикетку для пляшки горілки два роки. Не подобається мені етикетка — я сиджу собі і далі малюю. Я впевнений, що таких людей у світі одиниці. Вони є, але їх одиниці.»

Також у Таріко ще маса достоїнств — завзятість, впевненість у собі, харизматичність, вміння схилити людини до своєї точки зору, амбітність, енергійність, аналітичний розум і гнучкість мислення.

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: