Історія успіху Максима Ноготкова


Історія успіху Максима НоготковаМаксим Нігтиків наймолодший російський мільярдер, його статки журнал Forbes оцінює в $1,3 млрд. Він заснував стільникового рітейлера «Зв’язковий», який виріс в найбільшу роздрібну мережу в Росії, що спеціалізується на продажу послуг стільникових операторів, мобільних телефонів, електроніки, цифрової аудіо – і фототехніки. Більш ніж за десять років, які компаній «Зв’язковий» існує на ринку цифрового рітейлу, вона пройшла «вогонь і воду», переживши кризу і залишається основним конкурентом «Евросети».

Максима Юрійовича можна назвати успішним, цілеспрямованим, перспективним і, безсумнівно, чарівним і самодостатньою людиною. Однак домігшись багато чого в житті, він не зупиняється.

Історія успіху, Біографія Максима Ноготкова

ДИТИНСТВО ТА ЮНАЦЬКІ РОКИ МАКСИМА НОГОТКОВА

Максим Нігтиків народився 15 лютого 1977 року в Москві. Батько Максима завжди був суворий і дуже ощадливий, інженер за професією, мати — лікар. Звичайна середньостатистична сім’я з середнім рівнем доходу.

У школі Максим Нігтиків вчився на «добре» і «відмінно». Ходив в Будинок піонерів на заняття з інформатики, мріючи стати програмістом.

Історія успіху Максима Ноготкова«Я любив математику, а ще більше любив програмування — почав писати програми ще з 12 років. У мене вдома був тоді маленький комп’ютер, з чорно-білим монітором і сукупної пам’яттю 64 кілобайти».

Зовні Максим ніяк не скидався на природженого бізнесмена (тим більше що й слова такого ще не було в ужитку), однак завдяки правильному вихованню він вже в дитинстві був дуже відповідальним, цілеспрямованим і, головне, самостійною людиною. Вже тоді він всіма силами прагнув до свободи і незалежності від батьків, тому дуже рано почав заробляти свої перші гроші.

«Мої батьки завжди виховували мене, як самостійної людини. З дитинства я точно знав свої сімейні обов’язки і цілком усвідомлено їх виконував, розуміючи, що я повинен щось робити сам, брати на себе за це відповідальність. До того ж у мене був досить суворий батько, а в результаті мене оточували численні «не можна»: то не можна, це не можна. І мені доводилося ці не можна долати…»

Бізнесом Максим Нігтиків почав займатися в 1993 році, навчаючись у 9-му класі: копіював і продавав комп’ютерні програми. «Спочатку було трохи соромно, — признався Нагідок. — Позначалося інтелігентська виховання, але потім це все якось само собою пройшло і розсмокталося».

ПЕРШІ КРОКИ І УСПІХИ МАКСИМА НОГОТКОВА В БІЗНЕСІ

Після школи Нагідок поступив в Московський державний технічний університет імені Баумана. Після продажу копированных комп’ютерних програм, купивши кілька телефонів з автоопределителем номера (АВН) з дрібнооптової ціни, Максим вигідно перепродав їх за роздрібну. Тоді сформувалася ідея виробляти телефони самостійно: «…я почав продавати телефони. Тоді дуже популярними були телефони з визначником номера. Я помітив просту річ, що можна було на Митинському радіоринку купити багато таких телефонів по 3800 рублів, а потім продати їх вже по 4500 по одному. На той момент сума 3800 рублів була досить значною, і в мене її не було. Батьки грошей не дали — не повірили. Перший телефон, який я перепродав, був не мій, а мого друга. За домовленістю я залишив ці гроші собі на 2 тижні, за цей час кілька разів прокрутив — так все і почалося. Розміщував оголошення в газеті «З рук в руки», іноді їздив ці телефони встановлювати. Потім я вирішив, що вигідніше купувати деталі, наймати людей, які тоді сиділи без діла на електронних заводах, і отримувати на виході готові телефони, після чого їх продавати — так було прибутковіше. Робив я десь 20-30 телефонів в місяць. І так тривало до мого вступу в інститут, до літа 1993-го. До того часу і попит на телефони різко впав».

На другому курсі Максимом Ноготковым було прийнято рішення піти в академічну відпустку. «Здав вже практично всю сесію, залишався тільки один іспит. І тут мене осінило, що краще його не здавати, а відкласти на півроку навчання, для того щоб спробувати постійно займатися бізнесом. Це рішення прийшло раптово і було втілено так само швидко. На той момент мені вже перехотілося бути програмістом. Я заробляв по 10 тис. доларів на місяць, це була велика сума грошей, тим більше що мені було всього 18 років…», – згадує Максим.

Історія успіху Максима НоготковаДо 1995 року, коли Максим і три його приятеля (які згодом теж кинули університет) зареєстрували свою фірму «Максус» — «…на якомусь заводі ми зняли невеликий офіс — близько 20 кв. м. У нас було кілька торгових точок, але основна діяльність зводилася до оптової торгівлі на радіоринках і через офіс. Торгували аудиоплеерами, технікою і телефонами, при цьому купували великим оптом — продавали дрібним.» Незабаром об’єм продажів новоспеченої компанії досягав $100 000.

Бізнес ріс такими темпами, що про покинуту університеті згадувати не було часу. «Максус» влаштувався на «Окрайці», обзавівся регіональними клієнтами. «Добре пам’ятаю день, коли ми відкрили свою «точку» на «Окрайці». Тоді ще всі торгували на вулиці, прямо з коліс. У мене тоді не було ні машини, ні прав, ми приїхали на ВАЗ-2104 мого друга. Навколо величезні Камази, а ми примостилися десь збоку. Дуже смішно виглядала наша «четвірка» на тлі цих вантажівок.»

Не забував Нагідок і про телефонних новинки. В кінці 1990-х для «Максуса» такими стали цифрові радіотелефони стандарту DECT. Заради них компанія підписала навіть дистриб’юторську угоду з Siemens і в результаті завоювала половину російського ринку відповідних моделей.

Більше того, завдяки цьому напрямі «Максус» вижив після серпневого кризи 1998 року. Тодішні події цілком могли поставити на компанії хрест. «В той момент склади виявилися завалені, а продажі були дуже маленькими. І ми відразу понесли збитки», – згадує Нагідок.

У 1997 році Максим Нігтиків відчув помітну недостачу освіти: «Як кажуть в Америці, повинна бути здатність бачити все з вертольота і в той же час зсередини, в деталях. Масштаб моїх знань обмежувався Митинским радіоринком і Окрайцем, тобто «деталями», а з погляду вертольота не вистачало. Вирішив вчитися. Вступив в МІРБІС, пройшов за два роки навчання по програмі МВА. Воно дало можливість ширше поглянути на світ, відкрило нові горизонти, дуже задоволений! Вважаю, що подібні програми добре структурують і розширюють можливості.»

Кон’юнктуру він відстежував постійно, саме життя весь час підштовхувало до пошуку нових шляхів — «У будь-якого бізнесу є кілька етапів: зліт – стабільність – вмирання. Я два роки займався визначниками, потім пішов якісний імпорт, довелося переключитися на продаж калькуляторів. Але вони не довговічні, ринок швидко наситився – попит впав. Я перейшов на аудіоплеєри.» У 1998 році, після кризи, і цей бізнес Ноготкову довелося залишити: часи були важкі, і перше, від чого відмовилися тоді люди, це товари неповседневного попиту. Без холодильника не проживеш, без продуктів, а плеєр – вже розкіш. Продажі різко впали. Закінчили серпень з мінусом, як і вересень. У перший день жовтня він зібрав збори. Нікого не звільнив, але оголосив про вимушене рішення вдвічі знизити зарплату. Ніхто не пішов. Вже десь у листопаді компанія виправилася, вони стали продавати цифрові домашні телефони, які тільки-тільки входили в ужиток.

Поряд з дворазовим скороченням зарплати і оптимізацією орендних платежів саме цифрові радіотелефони дозволили фірмі Ноготкова втриматися на плаву. Але продаючи радіотелефони, фірма Ноготкова знову досить швидко вперлися в обмежені обсяги ринку. І в 2000 році компанія знайшла для себе іншу нішу — стільникові телефони. Тарифи стільникових компаній і ціни на телефони до того часу помітно знизилися. Це і привернуло Ноготкова — товар ставав масовим. Крім того, велика мережа регіональних дистриб’юторів «Максуса» дозволяла компанії розраховувати на преференції з боку виробників телефонів.

У тому ж році було підписано угоду практично з усіма основними виробниками, за винятком Nokia. «Вони намагаються вибирати таких партнерів, які вже зарекомендували себе на ринку і мають досить великі обсяги продажів, а ми для них були невідомою компанією, що починає. Останніми прийшли на ринок. Наші основні конкуренти почали займатися цим бізнесом набагато раніше, в 1993 — 1995 роках», — пояснює позицію фінських партнерів Нагідок. (З Nokia «Максус» підписала дистриб’юторську угоду тільки влітку 2003-го.)

Серйозним ударом стали збитки (близько $50 000), які компанія «Максус» зазнала на перших же «стільникових» постачання. Виявилося, що продавати цифрові радіотелефони і мобільні — це зовсім не одне і те ж. В середньому за місяць ціна на мобільні апарати падала настільки ж, наскільки вона падає на радіотелефони за рік. «Ми були до цього зовсім не готові. Розраховували, що зможемо достатньо спокійно продавати товар», — розповідає Нагідок.

Але зате вже в 2001 році «Максус» зайняв перше місце по оптовим поставкам. А оборот компанії перевищив $100 млн. не Дивно, що на тлі подібних результатів Нагідок вирішив зайнятися і роздробом.

ВИХІД НА РОЗДРІБНИЙ РИНОК МОБІЛЬНИХ ЗАСОБІВ ЗВ’ЯЗКУ

Історія успіху Максима НоготковаДо того часу у «Максуса» було кілька роздрібних торгових точок на електронних ринках Москви, де крім іншого асортименту були представлені і мобільні телефони. Але до 2001-го «мобільна роздріб» була для Ноготкова скоріше побічним бізнесом.

Однак, як це вже траплялося в житті Максима, побічна напрям став основним. У 2001-му його компанія за $100 000 купила шість салонів стільникового зв’язку «Артекс». «Ми зважилися на створення роздрібної мережі. І спочатку придбали вже діючі салони, тому що взагалі не розуміли, що собою являє цей бізнес, але нам хотілося спробувати», – пояснює своє рішення Максим Нігтиків.

Спочатку бізнес здався власнику «Максуса» дуже нерентабельним і нецікавим. Маленькі обороти торгових точок лякали, адже в оптовій торгівлі все вже було налагоджено: продав швидко і багато. І так само швидко заробив. У роздробі все по-іншому. «Ми подумали, що якщо зробити дуже багато торгових точок, створити хороший бренд і підкріпити рекламою, то наші магазини стануть, безумовно, краще, ніж у конкурентів, і ми зможемо зробити бізнес прибутковим», – розповідає Нагідок.

У серпні 2001 року «Максус» придбав ще 8 розташованих в центрі Москви салонів мережі «Гран-Прі». Тоді ж розпочалася робота над створенням бренду єдиної мережі. Для цього у компанію запросили на посаду директора з маркетингу колишнього промоушн-директора радіостанції «Максимум» Олексія Чеботка. До кінця року новий бренд затвердили.

«ЗВ’ЯЗКОВИЙ»

Офіційно «Зв’язковий» з’явився 23 квітня 2002 року. У Москві було відкрито 81 салон (у тодішніх лідерів «Евросети» і «Техмаркета» було за 70 з гаком торгових точок). У тому ж році з’явився перший салон «Зв’язкового» в Санкт-Петербурзі і новий гравець почав наносити удари по самолюбству мобільних королів». Останні по-різному поставилися до амбіціям Максима Ноготкова. Керуючий ТД “Евросеть” Євген Чичваркін відразу розгледів у новачка серйозного конкурента і зробив висновок, що Зв’язковий за рівнем розвитку відстає від “Евросети” не більш ніж на півроку. Натомість директор з маркетингу Техмаркета Володимир Богданов тоді не виказував особливого занепокоєння, стверджуючи, що Зв’язного не судилося отримати вирішального переваги на ринку і прорахувався. Вже в перший рік роботи Нагідок поставив мету — обігнати саме «Техмаркет» і витіснити його з другого місця по продажах. Мета була досягнута. В останні місяці 2002 року «Зв’язковий» випередив який задрімав конкурента.

В якийсь момент життя Максима Ноготкова могла круто змінитися. Наприклад, він міг стати акробатом. Або навіть боксером. Зараз важко уявити собі Ноготкова виступаючим з клоунськими репризами або болтающимся під куполом цирку на трапеції. Але ще складніше — на боксерському рингу. Навіть дивно, що він не просто захоплювався цим спортом, але і займав призові місця. Не дивно тому, що Максим Нігтиків — людина м’яка. Справа в іншому — в його принциповому несприйнятті самого духу конкуренції та змагання, в переконанні, що завдання перемагати — негідна. Принаймні, тепер він вважає саме так. Особливо після того, як його «Зв’язковий», саме відмовившись від завдання наздогнати і перегнати «Евросеть», свого головного конкурента, в кінцевому підсумку виявився переможцем.

Історія успіху Максима Ноготкова

Після запуску бренду «Зв’язковий» роздрібна мережа компанії продовжує стрімко розвиватися, причому не тільки в Москві і Московській області, але і в інших містах. В цілому до кінця 2002 року було запущено 120 салонів, а оборот досяг $140 млн.

У листопаді 2002-го Зв’язковий запускає рекламну акцію Дорослі іграшки. Компанія, очевидно, експлуатувала ту ж ідею, що і конкурент (з цінами, які, як випливає з відомого рекламного ролика…уеть). «Своїм успіхом ми дуже багато в чому зобов’язані рекламі. Особливо вдалою була перша кампанія — «Дорослі іграшки». На неї ми витратили $1 млн. В листопаді-грудні 2002 року, коли пішла ця реклама, на нас обрушився буквально шквал дзвінків від клієнтів — всі бажали придбати такі телефони. Ми навіть не знали, як відповідати на такі запити. Я вважаю, що саме після «Дорослих іграшок» «Зв’язковий» став повноцінним брендом. Потім частина цих образів ми використовували у формуванні нашого бренду, оскільки нам здалося, що вони досить точно відбивають те, що ми робимо. Якщо ж говорити про авторів, то образ «Дорослих іграшок» придумала співробітниця рекламного агентства NetProfit, з яким ми працювали, а назва — моє. Ситуація з кампанією «Топ-моделі доступні» розвивалася за тим же сценарієм. У нас чомусь завжди так виходить: ми наймаємо рекламне агентство, але ключові ідеї, як правило, все одно народжуються всередині компанії. Не обов’язково у мене — збирається група з 5-6 співробітників, і ми разом влаштовуємо мозковий штурм. Напевно, тому, що ми краще відчуваємо, що нам підходить, а що — ні.»

У 2004 році «Максус» зазнає реорганізацію і виникає група компаній «Зв’язковий», генеральним директором якої став Максим Нігтиків, зараз він є президентом власної компанії.

Історія успіху Максима НоготковаУ 2005 році Нагідок розраховував збільшити оборот своєї компанії до $1,2 млрд. і відкрити 400 нових магазинів. У підсумку «Зв’язковий» відкрив 450 магазинів, а оборот виявився менше. У серпні 2005 року МВС затримало понад півмільйона «сірих» мобільників і провело обшуки на складах найбільших продавців засобів зв’язку, в тому числі і в «Зв’язковому». Але, на відміну від конкурентів, у «Зв’язкового» контрафактної продукції оперативники не виявили. Тим не менш напружена ситуація позначилася на продажах, і в підсумку річний оборот «Зв’язкового» виявився на 10% менше запланованого.

У червні 2007 року стартувала програма лояльності «Зв’язковий Клуб» — бонусна програма для постійних покупців. Програма дає можливість отримувати бали в «Зв’язковому» і обмінювати їх на будь-які товари.

Сайт «Зв’язкового» з’явився в 2002 році. Як і у більшості мережевих рітейлерів, він виконував здебільшого презентаційну функцію, хоча інтернет-магазин теж був присутній. У 2009 році в «Зв’язковому» було прийнято рішення форсовано розвивати продажі через інтернет: ринок вже серйозно виріс, з’явилася маса гравців і перші суттєві результати. З 2010 року продажі через інтернет набирали непогані обороти і зараз онлайн-продажу приносять близько 10% усієї виручки.

У 2012 році компанія продала понад 9 млн. мобільних телефонів і смартфонів, а її оборот перевищив 500 млрд. рублів. При цьому 337 млрд. рублів склали фінансові платежі.

Сьогодні «Зв’язковий» — єдиний незалежний рітейлер на ринку стільникового зв’язку, і компанія не має наміру поступатися своїх позицій. Однак сам Нагідок думає не стільки про збереження і консервації, скільки про освоєння нових ринків, зокрема про роздрібного продажу фінансових послуг, якою почав займатись недавно. «Я вважаю, що в Росії це недорозвинена індустрія. Досі 90% людей спочатку знімають гроші з картки у банкоматі, а потім вже йдуть з ними до автомата з прийому платежів і вносять їх під якісь там відсотки. Але навіщо? Цілком очевидно, що ситуація повинна змінитися. Тут є величезна діра, яку треба заповнити. А крім того, я впевнений, що розвиток ринку фінансових послуг допоможе і «Зв’язковому» рости далі».

Це і є ключові слова — «рости далі», «розвиватися». Іншої мотивації для себе Нагідок, схоже, не знав ніколи. Гроші під якусь конкретну покупку йому навіть в глибокому дитинстві не особливо потрібні. За єдиним винятком. «Коли мені було років десять, я всі свої заощадження витрачав на марки. Альбоми досі лежать десь у батьків в квартирі. А після марок у мене ніколи не було мети щось купити».

«Цікаво» і «рости далі» — це не означає всякий раз якоїсь радикальної новизни. Так, сьогодні раз у раз доводиться чути про навичок необхідних в 21 столітті, ніби життя змінюється так стрімко, що людині мало не кожні три-п’ять років потрібно перенавчатися, а вже раз в семиріччя взагалі все починати з нуля. Але Нагідок у цьому сенсі консервативний. «У мене особисто життєвий досвід укладається шарами. І я не вважаю, що потрібно регулярно робити обнулення або перезавантаження. Інше питання, що чоловік завжди повинен бути відкритий новому. Готовий до ризику, до гри, до рішучих вчинків. І якщо його внутрішня свобода така, що він може відмовитися від своїх попередніх поглядів, то це скоріше хороша якість».

А коли така свобода тільки підтверджує правильність зробленого вибору одного разу, то це ще краще. Тому Нагідок не вважає за потрібне насаджувати в компанії залізну дисципліну.

Історія успіху Максима Ноготкова

Ставлення людей до роботи, їх зацікавленість у ній, свобода у прийнятті на себе відповідальності за нові проекти — все це для Максима Ноготкова набагато важливіше і цінніше духу змагання — «Якщо куди потрапили, значить там і була наша мета.» Це справді мудрий підхід, хоча він суттєво відрізняється від звичайних уявлень про те, як робиться бізнес.

Звичайно, Максим Нігтиків не плекає особливих ілюзій щодо роботи великих компаній: «Дуже багато чого змінюється, коли кількість твоїх співробітників спочатку перевалює за сотню, потім їх стає 400, 500, 1000… Коли всіх знаєш в обличчя, управління носить майже сімейний характер. Але потім доводиться вибудовувати відносини дещо по-іншому.» З іншого боку, Нагідок віддає переваги саме «сімейним» компаніями — «Вони працюють краще. Хоча б тому, що в них люди приймають довгострокові рішення: на 5 або 10 років. А звичайна компанія живе від квартального звіту до квартального звіту. І менеджери стежать за тим, щоб були щасливі нинішні акціонери, які їх сьогодні купили, щоб завтра з вигодою перепродати. У нас, звичайно, не все так сумно, але я більше ніж на три роки вперед ніколи нічого не планую».

Нагідок впевнений, що гроші ніяк не впливають на людину. Це він перевірив на собі: навіть після першого заробленого мільйона в голові нічого особливо не змінилося. «Просто ставиш подумки галочку «зроблено» і все. Це приблизно те ж саме, як сказати собі: «Завтра я прокинуся в 8 ранку». Якщо вийшло, то ставиш нову мету, наприклад, прокинутися о 7.30. Що тут особливого?»

НАГОРОДИ ЗВ’ЯЗКОВОГО

Історія успіху Максима НоготковаЗа всі роки своєї діяльності, «Зв’язковий» не раз був удостоєний різних головних нагород у різних номінаціях.

  • Бренд року – 2002, перше місце присуджено компанією Siemens.
  • За найбільший обсяг продажів бездротових телефонів Siemens Gigaset Mobile в 2002 році, перший приз у номінації присуджено компанією Siemens.
  • Прорив року – 2002, присуджений компанією Samsung Electronics.
  • У 2003 році «Зв’язковий» отримує перше місце від Білайн GSM за обсягом дилерських продажів.
  • Бренд року/EFFIE 2003, друга премія в категорії Торгові Мережі та Центри.
  • Бренд року/EFFIE 2004, друга премія в категорії Торгові Мережі та Центри.
  • У 2005 році «Зв’язковий» отримав титул «Супербренд», який присуджується лише передовим брендам усередині національного ринку. Важливо нагадати, що це дуже престижна нагорода.
  • У 2005 році компанія також отримує нагороди за найкращий і професійний штат співробітників і за найвище і якісне обслуговування у мережі салонів «Зв’язковий».
  • У 2006 році компанія отримує звання «Кращої роздрібної мережі Росії 2006».
  • «Золоті мережі – 2007» група компаній «Зв’язковий» заслужено отримала премію в номінації «Краща мережа салонів зв’язку».

РОЗДРІБНА МЕРЕЖА ENTER

Історія успіху Максима НоготковаВосени 2011 року «Зв’язковий» запустив черговий проект — мережа багатоканальної роздробу «Enter», де можна купити непродовольчі товари від іграшок до меблів будь-яким зручним способом: зайти в офлайн-магазин, замовити потрібну річ через інтернет або по телефону. «Якийсь спеціальний час для старту я не вибирав — знав, що рано чи пізно такий формат рітейлу з’явиться в списку моїх проектів. Ідея створення non-food рітейлера нового формату народилася ще два роки тому, однак Enter відкрився в жовтні — я чекав, коли звільниться команда, зайнята за контрактом з МТС.»

Сьогодні мережа налічує 89 магазинів у 47 містах Росії. За даними самої компанії, в 2012 році оборот Enter склав $100 млн.

Серед співробітників Enter чимало компетентних співробітників, готових ділитися цими знаннями всередині компанії. Вони проводять майстер-класи для колег, тим самим, компанія не тільки навчає людей, але і заощаджує, виявляє і мотивує кращих, накопичує архів помилок і досягнень. Навчальні майстер-класи та тренінги особистісного зростання проводяться вечорами силами тренерів-непрофесіоналів: з лідерства, тайм-менеджменту, ораторського мистецтва, управління конфліктами, правилами ведення переговорів. Ніякої обязаловки немає — на них запропонували ходити тільки тим, хто захоче. Може, внутрішнім тренерам і не вистачає навичок, зате вони володіють інсайдерською інформацією, з-за чого навчання наближене до життя.

«ЗВ’ЯЗКОВИЙ» БАНК

Історія успіху Максима НоготковаУ 2010 році на базі АК «Промторгбанк» Нагідок і група компаній «Зв’язковий» заснували однойменний банк, який на сьогодні є одним з найбільших в країні.

Зв’язковий Банк поступово розширює спектр послуг для роздрібних і корпоративних клієнтів, активно розвиває картковий бізнес та інші напрямки роздрібного банкінгу. На сьогоднішній день Зв’язковий Банк обслуговує понад 3 тисячі юридичних осіб, серед яких організації, що працюють у сфері фінансових послуг, оптової і роздрібної торгівлі, промисловості, транспорту і зв’язку. Корпоративним клієнтам банк пропонує стандартний набір банківських послуг (розрахунково-касове обслуговування, кредитування, депозити, зарплатні проекти, депозитарне обслуговування, послуги інкасації, документарні операції), а також торговельне фінансування, корпоративні та митні карти, послуги по еквайрінгу, факторинг і ін

У середині 2012 року Максим Нігтиків вийшов з ради директорів банку «Зв’язковий» при цьому залишився основним акціонером кредитної організації. Причина зміни складу ради директорів – оптимізація стратегічного управління банком.

«Я не вважаю себе менеджером, я вважаю себе підприємцем. А навчити підприємництву, на мій погляд, складніше. Хоча я б з задоволенням навчався, але доводиться робити вибір… Я вчуся працюючи, вчуся щодня на зустрічах з партнерами, клієнтами. Я вчуся на своєму і чужому досвіді. Я… не люблю менеджмент, все, що стосується управління, виконання, складання звітів…»

Спочатку 2013 банк впровадив власну розробку інтернет-банку для широкого кола клієнтів IQ-Банк. Для тих, хто віддає перевагу лаконічний дизайн і широкий функціонал від бронювання авіа та ЗАЛІЗНИЧНИХ квитків до покупки квитків у кіно. Також у цьому році розроблено спеціалізований Інтернет-банк Self і запущена система SumUp для індивідуальних підприємців, яка перетворює смартфони і планшети індивідуальних підприємців (айбабуль, таксистів, кур’єрів тощо) в мобільні термінали, завдяки яким приймаються до оплати банківські картки MasterCard і Visa.

КРІМ ЗВ’ЯЗКОВОГО

Крім власної групи компаній «Зв’язковий», Максим Юрійович Нагідок очолює ще кілька проектів, у тому числі некомерційні.

У 2010 році Нагідок починає ювелірний бізнес. В цей час відриваються магазини з красивою назвою «Pandora». 2011 рік — рік створення ленд-парку «Нікола Лінивець» з красивою архітектурою та багатою історією, який успішно стартував і приносить прибуток. Восени 2012 року Максим Нігтиків запустив некомерційний соціальний проект «Йополис», який повинен допомогти «встановити діалог між громадянами і представниками влади». Починаючи з 2008 року, він також є виконавчим директором компанії «КИТ-фінанс».

Що стосується особистих досягнень, то тут є чим пишатися. У 20 років Нагідок став доларовим мільйонером. За 10 років він примножив свій капітал в сотні разів і увійшов до списку 33-х найкращих чоловіків у віці до 33 років (видання «Фінанс»). У 2010 році Максим Юрійович стає бізнесменом року (аудиторська компанія «Ernst & Young»). А в минулому році підприємець заробляє мільярд і входить в список Forbes, зайнявши в ньому 1153 позицію.

«Завжди повинна бути мета — заради чого? Я ставив собі планки. Спочатку хотів стати в 20 років мільйонером, і мільйон доларів у мене дійсно був у 20 років. Як відчуття? Прикольно! Особливо коли твоя мама-лікар, тато інженер і обидва добре пам’ятають, що таке комуналка. Потім я поставив собі за мету стати «номером один» в Росії. Майже рік все робив для цього. Потім зняв ідею — нічого крім задоволення особистих амбіцій тут немає. Важливіше робити щось корисне, ніж домагатися перемоги. Завдання перемагати — негідна. До речі, вона неефективна, як правило…»

ОСОБИСТЕ І СІМЕЙНЕ ЖИТТЯ МАКСИМА НОГОТКОВА

Історія успіху Максима НоготковаУ своїх починаннях і сміливих проектах дуже важлива підтримка сім’ї і вона у Максима є. Він одружений на гарній і розумній жінці Марії, у них підростають троє синів. Весь вільний від роботи час Максим Нігтиків присвячує своїй дружині і родині.

На питання, чи готує він собі в наступники сина, Нагідок відповідає: «Поки дитина не підросте і сам не скаже мені, що хоче продавати мобільні і жити без цього не може, я його ні до чого спеціально готувати не буду. Вийде так випадково — значить вийде. Не вийде — значить немає».

Нагідок досі не має своєї сторінки на Facebook, по-перше, часу на це у нього немає, а по-друге, вважає це необов’язковим і марним. Максим Юрійович чужий гламур у всіх його проявах, він майже не бере участь у світському житті. Відвідує ресторани рідко і то по справі.

Володіє кабріолетом Maserati жовтого кольору, при цьому не вважає чимось ганебним поїздки на метро. Не приваблюють його і аксесуари, одяг віддає перевагу класичну і зручну. Зате має пристрасть до подорожей і до нових захоплень. Найкращим відпочинком для нього вважаються поїздки всім сімейством в далекі країни. Цікавиться він також тенісом і фотографією, гірськими лижами і віндсерфінгом, обожнює читати (улюблені книги — «Нестерпна легкість буття», «Смішні любові», «Справжність» Мілана Кундери) і розслаблятися за переглядом улюблених фільмів («Гра», «Матриця-1», «Кримінальне чтиво», комедії Леоніда Гайдая, «Вбити дракона» Марка Захарова).

Секрети успіху Максима Ноготкова

Історія успіху Максима НоготковаКоли Максима запитують, у чому секрет його успіху, він говорить: «Починайте якомога раніше! Коли велика частина моїх друзів тусувалася в клубах по суботах і неділею, я проводив більшу частину днів, будуючи плани на майбутнє».

Максим володіє урівноваженим характером, не в його стилі приймати поспішні рішення. Він перфекціоніст і справи свої веде максимально якісно, також цінує своїх співробітників.

«Я вважаю, що найвищу прибуток дають правильні призначення людей. Секрет успіху — правильні люди на правильних місцях з правильною мотивацією. Вміння працювати з людьми важливіше будь-яких технологій. А ще важливо зібрати в компанії людей з внутрішньої активністю, які самі виявляють ініціативу, яких не потрібно спеціально стимулювати. Це для нас дуже важливо, — говорить він. — Але треба розуміти, що однією декларації цінностей недостатньо. Культура компанії та її цінності можуть істотно відрізнятися від того, що є насправді. Для прикладу згадайте Радянський Союз, коли з трибун декларували одне, а в житті все було по-іншому. Тому ми не стали формалізувати свої цінності і розвішувати в кабінетах гасла. Набагато важливіше, що працівники відчувають дух компанії, її атмосферу і діють відповідно до цієї корпоративної аурою.

У компанії намагаються не тільки шукати потрібних співробітників на ринку праці, але і вирощують кадри межах своєї компанії – «Багато людей, що починали у нас роботу 15 років тому з простих продавців, зайняли в бізнесі високі позиції, і таких людей чимало. Наприклад, людина, керуючий у нас роздрібною мережею, починав з позиції менеджера з продажу. А ось тих же бухгалтерів, юристів у нас в меншій мірі прийнято запрошувати, так як ми не юридична фірма. Наприклад, «вузьких спеціалістів» в банківський проект ми брали і беремо поки з ринку (наприклад за допомогою рекрутингових агентств як компанія «STATUS» – http://status-personal.ru) , а в областях, де ми самі є джерелами знань, ми плекаємо кадри самостійно.»

Крім усього Максим Нігтиків людина інтелігентна і тактовний, здатний знаходити компроміси навіть у дуже складних ситуаціях. А ще він оптиміст по життю і володіє необхідною ступенем самокритичності – «В цілому ми досягли своїх цілей — позначку в мільярд доларів перейшли, — коментує Нагідок. — Все, що з нами відбувається, робить нас сильнішими. Як правило, після будь-якого негативного події зазвичай слід позитивне. Але навіть якщо приємні події не поспішають змінити собою «чорнуху», я все одно намагаюся зафіксувати увагу на те, що я придбав новий досвід і став, сподіваюся, розумніші. Є така приказка: «Все що не робиться — все на краще». Мене таке ставлення до життя дуже імпонує, оскільки я і сам намагаюся в будь-яких, навіть самих негативних моментах знаходити щось позитивне. На будь-яку ситуацію можна дивитися як на погану чи хорошу. Важливо те, на чому ви акцентуєте увагу, що «застряє» у вас в голові. Як зберегти такий позитивний настрій на кожен день? Для цього потрібна впевненість у собі, у своїх силах. Не самовпевненість, а саме впевненість, тверезе розуміння того, в чому ти сильніше, ніж слабкіше, чого ти вартий насправді. Це допомагає триматися на плаву. З важкими ситуаціями легше впоратися людям, які у щось вірять. Для одного точкою опори може стати релігія, для іншого — щось ще. Мною рухає прагнення весь час розвиватися і вдосконалюватися.»

А ось що говорить Максим Нігтиків про передумови появи в Росії більшого числа молодих мільйонерів зокрема і бізнесменів загалом «Раніше, щоб займатися бізнесом, потрібно було мати великий капітал. Економіка була побудована на виробництві, для старту своєї діяльності потрібно було побудувати завод, інвестувати в це величезні кошти. Зараз ми живемо в постіндустріальній економіці. Цінність ідей і мізків набагато вище капіталу, тому з’явилася можливість для розвитку великої кількості стартапів. Все, що пов’язано з медіа, інтернетом, мобільними додатками, фінансовими сервісами, стало більш розвиненим і в той же час відкритим для нових гравців. Та й індустрія залучення капіталу стала набагато більш просунутою, гроші стало отримувати значно легше, ніж 20-25 років тому, тому підприємцями можуть бути досить молоді люди. Правда, на жаль, цими можливостями користується лише 3% нашого населення.»

Відео: Максим Нігтиків на передачу Олега Тинькова «Бізнес-секрети» і на Кухні BBDO»…

… на телеканалі «Успіх» і в студії радіостанції «Финам FM»

print
Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: