Лакшмі Міттал — глава найбільшого в світі підприємства «ArcelorMittal» по виготовленню сталі. На його частку припадає 10% світового виробництва сталі. Саме його сталь буде використовуватися при будівництві меморіалу Всесвітнього торгового центру в Нью-Йорку. Міттал має власні будинки в Лондоні і Москві. За підсумками 2001 р. журнал «Forbes» оцінив його статки в 31,1 млрд. доларів, поставивши на шосте місце в списку найбагатших людей світу.
Лакшмі Міттал самобутній магнат, який робить для себе кожен день. Дуже розумний чоловік, який сам винайшов секрет свого успіху не тільки в менеджменті, але і в технічній стороні справи, придумавши використовувати особливий вид заліза.
Історія Успіху, Биограия Лакшмі Міттала
Лакшмі Міттал народився 15 червня 1950 року в Калькутті в родині бізнесмена Мохана Лаля Міттала з роду марвар.
Рід марвар здавна називали індійськими євреями. Селище марвар знаходиться на самому краю Індії, біля однієї з численних пустель, яка розташована практично на кордоні з Пакистаном.
У цього клану в Індії репутація не просто хороших бізнесменів, про них кажуть: мати справу з марвар — все одно що намагатися обдурити диявола. Це відноситься і до сільських міняйл-лихварям, і до тих представників клану, які вибилися в бізнес-еліту. Марвар, відзначають індійські економісти, властива надзвичайна замкнутість сімейного бізнесу, швидке прийняття рішень і вміння знаходити нетрадиційні рішення, побожність, а також ощадливість і жорсткий контроль за витратами. Сплав ідеалізму і прагматики, властивий всім жителям мільярдної країни-континенту, у представників цього клану особливої проби.
Якщо вдивлятися в біографію Лакшмі Міттала, не знаючи цих деталей, то вона виглядає пересічною — за індійським, звичайно, мірками. Майже тотальна бідність на тлі вишколених колоніальним режимом під свої потреби службовців. Потім кінець британської епохи. Різанина на кордонах. Переділ власності. І одночасно — ейфорія незалежності: нові порядки, нові можливості, нові горизонти. В цей сумбурний час починали кар’єру багато засновники тих самих індійських «монстрів», які сьогодні хочуть грати першу скрипку на світових ринках текстилю, кольорової та чорної металургії, косметики і т д.
Після проголошення незалежності Індії, коли остання розпалася на нинішню Індію та частина Пакистану, сім’я Лакшмі переїжджала з місця на місце, поки не осіла в Калькутті.
Батько Лакшмі разом зі своїми приятелями викупив повністю збитковий, практично розвалюється на частини сталепрокатний завод. Багато часу пішло на те, щоб привести завод у належний стан, але все ж з часом глава сім’ї налагодив випуск сталевої продукції для потреб будівництва. До комерційній структурі уряд ставився з недовірою, але держструктури такого ж плану вимагали більше грошей, а результату не давали. Затримки за Мітталом-старшим не було. Дізнавшись про схильність уряду, він створив своє підприємство під назвою «Залізо» (Ispat) і пустив всі свої оборотні ресурси на будівництво плавильного заводу неподалік від Калькутти. Доходи сім’ї цілком дозволяли відправити Лакшмі, отримувати освіту в престижному єзуїтському коледжі святого Ксав’єра в Калькутті.
У 1969 році Лакшмі отримав ступінь магістра комерції в коледжі. Імперія батька розросталася. Незабаром, тільки закінчивши будівництво першого заводу, Міттал-старший взявся за ще два. Приблизно в цей час йому терміново знадобилися надійні люди для контролю поставок. Саме цією людиною і став Лакшмі, який кинув заради роботи подальше навчання.
Але навіть після того, як зайнявся постачаннями син, проблеми не зникли. Метушня з урядом, перші особи якого змінювалися раз на три дні, істотно ускладнювали роботу Міттала старшого. Закінчивши всі свої невідкладні справи, він продав і побудований, і кілька недобудованих заводів, після чого поїхав в Індонезію, де придбав чергове дітище за 15 мільйонів.
У віці 25 років Лакшмі Міттал став директором придбаного батьком заводу, який спеціалізувався на виробництві залізних дротових виробів. З цього почалася історія його металургійної імперії.
Володіючи непоганим інтуїцією і розумом, Лакшмі перший використав так зване відновлене залізо в якості вихідного продукту: воно було набагато дешевше.
У 1982 році Лакшмі отримав дозвіл на будівництво плавильного комбінату, на сьогоднішній день виробляє 700 тисяч тонн біллета в рік і є найбільшим з приватних металлоплавильных підприємств Індонезії.
Перше, що він зробив, — уклав договори на постачання цього самого заліза з компанією з Тринідаду (Iron & Steel Co of Trinidad & Tobago (Iscott)), яка привернула цінами і більш лояльним співпрацею. Через якийсь час у Iscott виникли серйозні проблеми, і уряд Тринідаду виставив її на продаж. Міттал купив виробництво, перейменувавши компанію в Ispat Caribbean. Після цього він придбав кілька заводів у Німеччині та Канаді, і до початку 1990-х років став заробляти майже 1 млрд. доларів в рік.
У 1991 році Міттал за 220 млн доларів придбав сталеливарний завод Sibalsa в Мехіко і створив на його базі компанію Ispat Mexicana.
У 1995 році він придбав у уряду Казахстану Карагандинський металургійний комбінат у Теміртау, оснащений технікою 60-х років минулого століття. У модернізацію Міттал вклав 500 млн. доларів, і сьогодні Ispat Karmet виробляє понад 6,6 млн. тонн стали в рік.
Також він придбав єдину сталеливарну компанію Ірландії, організувавши Irish Ispat.
Після кризи в сталевій промисловості Лакшмі Міттал створив компанію LNM Holdings і через неї на власні кошти продовжив скуповувати металургійні фірми: Nova Hut в Чехії, Polski Huty Stali в Польщі, Petrotub в Румунії, BH Steel в Боснії, Balkan Steel в Македонії, Alfasid в Алжирі і Iscor в ПАР.
У 1997 році Лакшмі зареєстрував компанію LNM Group, яка призначалася для зберігання деяких активів. Але тільки зовсім недавно стало відомо, що частина активів — це весь контрольний пакет акцій «Ispat». Навіщо це потрібно було деякий час приховувати, невідомо, але коли мова заходила про «LNM», малася на увазі виключно імперія «Ispat». Власником «LNM» вважається сім’я Мітталом, але все ж право рішення і перший підпис належить саме Лакшмі.
Основна ідея творчості Міттала полягає в тому, що він скуповує неприбуткові або малоприбуткові підприємства і повністю робить їх апгрейд. Він надсилає свій менеджерський склад, у разі необхідності оновлює всі технічне забезпечення, загалом, комбінат переробляє під себе. Міттал також викупив Steel group — один з великих корпорацій, яка зареєстрована в Огайо. Результатом став «Міттал Стіл Індастріз».
У грудні 2003 року Міттал оголосив про злиття LNM Holdings і Ispat International. Mittal Steel Corporation придбала за 4,5 млрд. доларів американську International Steel Group (ISG), утворену з шести збанкрутілих американських сталеливарних компаній.
Жовтень 2005. Приватизаційний процес з української «Криворіжсталі» сприймався як один із найгучніших у світовій металургії. Скандальна продаж, далі — фактична націоналізація комбінату і його повторний продаж продовжили інтригу «помаранчевої революції» і викликали неабиякий інтерес багатьох ЗМІ. Телетрансляція цього конкурсу по першому національному каналу створила пік ажіотажу навколо найбільшого меткомбінату України. Молоток аукціону з української «Криворіжсталі» опустився близько 13 годин 24 жовтня. Ціна придбання 93,02% акцій меткомбінату зупинилася на позначці $4,8 млрд. Щасливим власником виявився, звичайно ж, Міттал.
На світовому ринку сталі LNM Group займає абсолютно особливе місце. Багато сталеливарні компанії мали дочірні або спільні підприємства за кордоном, але ні одна не могла похвалитися наявністю виробничих потужностей в дев’яти країнах. Всі металургійні корпорації світу мали міцні національні корені, але LNM чи не підкреслювала свій космополітизм. Перші ролі в ній грали індійці, що слугувало приводом для численних (і, як правило, обґрунтованих) звинувачень в сімейності і проштовхування «своїх», але в керівництві численних заводів компанії можна було знайти представників багатьох держав світу, а в самій Індії LNM формально не проводила операцій. Компанія була зареєстрована в офшорній зоні, управлялася з Великобританії і Нідерландів, але при цьому не виробляла в цих країнах ні тонни сталі.
Все це, втім, не заважало її керівництву на переговорах з урядами Казахстану, Ірландії або навіть Великобританії називати себе «національним виробником» та вимагати надання різних пільг і преференцій.
У пресі його не раз порівнювали з Ендрю Карнегі, засновником американської сталеливарної імперії, а одна індійська газета навіть назвала Лакшмі Міттала «Біллом Гейтсом з Калькутти».
Особисте життя Лакшмі Міттала
Лакшмі Міттал одружений, його дружина займає важливу посаду в компанії. Має доньку Ваніша, яка теж працює в компанії батька.
До деякого часу Лакшмі Міттал був скромний, побожний, займався благодійністю, у справах був надмірно ощадливий. Але сталося щось, що стало поштовхом для того, що б Лакшмі переступив заповіт батька.
Марнотратство для класичного марвар просто немислима, але чого варта лише одна купівля будинку у Великобританії за 128 мільйонів доларів. Будинок продавав Барні Екслестон, власник «Формули-1». У цьому приміщенні дванадцять спалень, гігантський басейн, перукарня, бальний зал — список можна продовжувати досить довго.
Є ще один факт його марнотратства: влітку 2004 року Лакшмі видавав заміж свою дочку Ваніша. У 2004 році для цього заходу Міттал не просто зняв банкетний зал для весілля, а ніч в Тюїльрі в Луврі, а так само побудував замок в парку Сен-Клу. А у Версалі відбулося саме заручини молодят. Дванадцять чартерних «Боїнгів» було відправлено за гостями церемонії, а наречений під’їхав до вівтаря на золотій колісниці, яка була усипана смарагдами. Все це подія коштувало Мітталу 66 мільйонів доларів.
Сьогодні Міттал охоче виступає по телебаченню, позує перед камерами і отримує від цього щире задоволення. Любить літати на особистому літаку. Зібрав колекцію рідкісних і шалено дорогих автомобілів — як раритетних, так і сучасних.
Міттал — член Ради Іноземних інвестицій в Казахстані, Ради Іноземних інвестицій в Південній Африці, Ради Всесвітнього економічного форуму міжнародного бізнесу та Виконавчого комітету Міжнародного інституту заліза і сталі. Крім того, він очолює ICICI Bank Limited, що є членом Консультативної комісії школи управління Kellogg School of Management в США.
Схоже, що життя далеко від батьківщини, в країнах, де існують зовсім інші цінності, змінила і світогляд Міттала-молодшого. Мільярдер відійшов від класичних традицій своїх предків. Але, можливо, він стане класиком «неомарваризма»?
Секрети успіху Лакшмі Міттала
Секретів успіху у Лакшм кілька. По-перше, це генетична здатність марварийцев до виживання. Адже після випробувань пустелею в більш сприятливих умовах вони здатні на багато що.
По-друге, Це самостійність і працьовитість, а так само прагнення довести всьому світові і самому собі цю самостійність, що так само притаманне тим же марварийцам.
По-третє, це потужний інтелект, інтуїція, якій можна тільки позаздрити.
І, звичайно ж, свою роль зіграло дитинство і юність, які були проведені на зламі часів. Сам Лакшмі Міттал писав про це: «Я завжди вірив, що здатний зробити щось унікальне. Відчував, що мої можливості в Індії є обмеженими. Але бути індійцем – велика перевага, коли ти робиш бізнес в інших країнах. В Індії люди вчаться долати розбіжності і досягати компромісів, тому що інакше в країні з понад 300 мов і етнічних груп неможливо«.
Розширюючи свою імперію, Міттал жорстко слід бізнес-моделі торговців-марвар: націленість на прибуток, особистий контроль за фінансами, готовність до ризику і сміливих рішень. Тому щоранку він починає з годинниковою відеоконференції з директорами своїх заводів. Якщо треба, сідає в свій літак і летить вирішувати проблему на місці. Витягаючи збиткові підприємства, вважає все до копійки: після придбання заводу в Чикаго він зрізав посібники, які виплачувалися вдовам металургів, і отримав довгу страйк. Після чого тут же «виправився»: на заводі в Караганді роздав акції трудівникам підприємства, правда, небагато. Він взагалі щедро витрачався на благодійність у тих країнах, які осіняє тінь його імперії.
Міттал не приховує, що підкуповував вищих чиновників у різних країнах. Так роблять багато, але тримають при цьому язик за зубами. Набута нею завдяки своїм зізнанням сумнівна репутація міжнародного шахрая коли-небудь послужить йому погану службу
Міттал володіє приголомшливою цілеспрямованістю і нескінченним бажанням до експансії. У нього є мрія — створення всесвітнього суперконцерна, і він прагне до цього, пробиваючи всі зводяться на його шляху стіни. Як говорить Лакшмі Міттал, «Я не думаю, що ми коли-небудь зможемо сказати собі: досить».
Одна з особливостей Міттала в тому, що він не купує підприємства в країні, в якій не знає нікого з вищих ешелонів влади. У Польщі заявляють, що покупка їх заводів була здійснена за прямої допомоги Анджея Шараварскі, колишнього заступника міністра економіки. Європейці налаштовані ще більш войовничо: у 2001 році, незадовго до виборів у Великобританії, Лакшмі пожертвував партії лейбористів 125 тисяч фунтів в обмін на допомогу Тоні Блера в покупці одного з Румунських заводів. Будівництво імперії Міттала, як правило, супроводжувалося великими корупційними скандалами, учасниками яких ставали президенти і прем’єр-міністри.
Лакшмі Міттал не приховує і відкрито говорить, що успішними угодами він зобов’язаний «вмінню домовлятися».
