Ім’я: Їла Санько (Yola Sanko)
День народження: 18 лютого 1947 (72 роки)
Місце народження: Москва
Зріст: 164 см
Вага: 52 кг
Знак Зодіаку: Водолій (характеристика)
Східний гороскоп: Кабан
Соц.мережі: дізнатися
Категорія: Російські актори
+
Біографія Єли Санько
Їла Іванівна Санько – характерна актриса, яка дебютувала на екрані в 1956 році і яка зіграла за свою довгу кар’єру понад 150 ролей. Багато глядачі старшого покоління пам’ятають її як виконавицю ролі пані Ванди в популярному в СРСР гумористичному шоу «Кабачок «13 стільців». Сучасним шанувальникам кіномистецтва вона знайома за ролями в картинах останніх років: «Він – дракон», «Рай», «Петля Нестерова», «Готель щасливих сердець», «Вийти заміж за Пушкіна», «Бабуся легкої поведінки», «Полювання на диявола».
Актриса Їла Санько
Дитинство і родина
Їла Іванівна Санько з’явилася на світ 18 лютого 1947 року. Її батько, Іван Федосійович, був радянським воєначальником родом з Київської області, орденоносцем, героєм Радянського Союзу, котрий дослужився до звання генерал-полковника. Мама, Олена Дмитрівна, – москвичка, блискуча актриса, в 20 років в числі інших комсомольців-добровольців пішла на фронт і служила в Житомирській артилерійської дивізії. Командиром цього військового з’єднання був її майбутній чоловік. Вони одружилися через рік після знайомства, 1943, відклавши народження дітей на мирний час. Пізніше з’явилося ще дві дівчинки, Таня і Наташа (також стала актрисою).
Із-за специфіки служби глави сімейства вони часто переїжджали: у 1948 проживали в Тбілісі, потім – у Москві, в Польщі, в Німеччині.
Отримавши атестат зрілості, Їла подала документи в Театральне училище ім. Щукіна і вчинила. Її наставницею була Віра Костянтинівна Львова, виховала багатьох зірок вітчизняного кіно, включаючи Юрія Любимова, Михайла Ульянова, Олександра Калягіна, Володимира Етуша, Людмилу Чурсіну, Анастасію Вертинську.
Розвиток творчої кар’єри
У 1969 талановита і цілеспрямована починаюча артистка з відзнакою завершила навчання у ВТУ. Після цього вона працювала в Театрі ім. Пушкіна, потім – в Театрі на Малій Бронній, де була зайнята в спектаклях за п’єсами Леоніда Андрєєва «Дні нашого життя», Олексія Арбузова «Казки старого Арбата».
Їла Санько в молодості
У кіно вона вперше знялася в 8 років, у стрічці «Полюшко-поле» разом з мамою та молодшою сестричкою Танею. Будучи студенткою, Їла з успіхом виконувала невеликі різнопланові ролі – дочка талановитого фізика Олега (Ролан Биков) в драмі «Здрастуй, це я!», дівчину більшовицького ватажка Якова (Дмитро Смирнов) в історичній картині «Ми, російський народ», подавальницю у військовому фільмі «Хроніка пікіруючого бомбардувальника».
Закінчивши училище, молода і красива актриса практично відразу придбала популярність, регулярно з’являючись на телеекрані в «Шинку «13 стільців» в кампанії іменитих колег: Ольги Аросєвої, Спартака Мишулина, Михайла Державіна, у фільмах-виставах «Ганна Снегина», «Персональна справа», «Бідність не порок», «Мегре і людина на лавці».
Їла Санько в програмі «Шинку «13 стільців»
Гідно оцінивши багатогранні здібності недавньої випускниці вузу, її охоче запрошували зніматися в кіно. Серед найбільш вдалих її робіт критики називали роль Илуцы Балтэ в екранізації повісті Георге Маларчука «Червона заметіль», циркової артистки в музичній стрічці «Цирк запалює вогні», мами головного персонажа в дитячій картині «Дивовижні пригоди Дениса Корабльова». Їй довелося взяти участь і в знаменитій комедії Ельдара Рязанова «Службовий роман» в невеликій ролі гостя на вечері у Самохвалова (Олег Басилашвілі).
Їла Санько у фільмі «Легенда про Тіля»
В 1979 році, після розпаду шлюбу з Яном Арлазоровым, актриса залишила успішну кар’єру в столиці і поїхала з маленькою донькою у Львів, де її прийняли в трупу драмтеатру Прикарпатського військового округу. Не маючи в чужому місті квартири, вона змушена була жити разом з дочкою в театральній гримерці. Виступати доводилося в перуці, так як внаслідок сильного емоційного стресу у неї випали волосся.
«Народжені в СРСР». Випуск з Білого Санько
Долаючи всі труднощі, вона органічно перевтілювалася на театральних підмостках у яскравих героїнь в ряді вдалих робіт, зокрема, в подругу ключового персонажа Поліну у виставі «Гравець» за романом Достоєвського, в маму головного героя в постановці «Сашка» за повістю Кондратьєва, але ось в кіно не знімалася.
У 1985 Їла повернулася в Москву, поступила на службу в Центральний Академічний театр Російської Армії і знову стала з’являтися на екранах.
Новий кар’єрний зліт
У 2002 році актриса увійшла в зоряний ансамбль виконавців серіалу «Самозванці», що включав Ігоря Костолевського, Анну Каменкову, Ярослава Бойка, Еммануїла Віторгана, Євгена Стичкіна, Ігоря Ліванова. Потім чудово доповнила склад зірок телепроекту «Євлампія Романова. Слідство веде дилетант», що складався з Алли Клюка, Євгенія Симонова, Анатолія Журавльова, Данила Страхова.
Новий виток кар’єри актриси Єли Санько
В 2004 на екрани вийшла пригодницька комедійна стрічка з її участю «Чудеса в Решетове», де грали Ігор Панін, Олексій Макаров, Тетяна Арнтгольц, через рік – гостросюжетний серіал «Зграя» і «Приватний детектив», де її колегами по зйомках були Катерина Архарова, Сергій Юшкевич, Надія Маркіна, Юрій Осипов.
У 2006-2007 рр. вона знімалася в багатосерійній комедії «Хто у домі господар?», граючи бабусю центральної героїні Дарини у виконанні Анни Невської. У той же період вона запам’яталася глядачам як Грета Карлівна з мелодрами «Громови» і її продовження «Громови. Будинок надії».
Їла Санько у фільмі «Глянець»
У 2007 артистка створила образи яскравих і активних осіб відразу в 13 кінопроектах. Зокрема, зіграла маму ключовий героїні Галі (Юлія Висоцька) у комедійній мелодрамі «Глянець». Потім вона стала постійно зніматися в більш ніж п’яти картинах в рік. Заслуговують особливої уваги її ролі в романтичній мелодрамі «Тітоньки», у детективі «Зворотна сторона місяця», в сіткомі «Кухня».
На зйомках фільму «Бабуся легкої поведінки»
У 2015 пройшла прем’єра фентезі-стрічки «Він – дракон», поставленої за твором Сергія та Марини Дяченків, де актриса з’явилася в образі жриці. Через рік вона зіграла в рейтингової екранізації повісті Олександра Галина «Об’єкт по імені Пушкін» під назвою «Вийти заміж за Пушкіна», а також у зазначеної безліччю кинопризов драмі «Рай» з Юлією Висоцькою, Крістіаном Клаусом і Філіпом Дюкеном в ключових ролях, де втілила образ однієї з ув’язнених німецького концтабору.
Їла Санько на зйомках фільму «Казка. Є»
Не менш яскраво артистка продемонструвала свій талант в шпигунській стрічці 2017 року «Полювання на диявола» з Марією Луговий, Сергієм Безруковим, Артемом Ткаченко, Іллею Любимовим. Потім вона засвітилася в комедійній мелодрамі «Світла з того світу» в ролі бабусі боксерки (актриса Євгенія Капралова) і зіграла сусідку головного персонажа Кирила (Микита Волков) в однойменній екранізації популярного твору Сергія Лук’яненко «Чернетка».
Особисте життя Єли Санько
Артистка була одружена популярним коміком Яном Арлазоровым, але шлюб виявився швидкоплинним. Вони познайомилися в 1965 році, будучи студентами Щукінського театрального училища. Ще до весілля Їла зраджувала Яну з режисером і втекла з коханцем прямо в день весілля, але Арлазоров був так міцно закоханий, що простив і дав їй другий шанс. Після весілля вони прожили разом недовго, незважаючи на народження дочки Олени. Любов обернулася чи не кровною ворожнечею.
Їла Санько і Ян Арлазоров
Розрив відносин був дуже болючим і нібито стався із-за невдалих відносин актриси зі свекрухою, невдоволення молодої дружини тим, що чоловік мало заробляє і його зрадами.
Так чи інакше, в 1979 році Їла забрала дочку і поїхала у Львів, не повідомивши чоловікові новий адресу, а пізніше відкидала його спроби налагодити спілкування. Вони не розмовляли 24 роки, аж до самої смерті Яна Маеровича.
Ян Арлазоров з дочкою Альоною
У Львові в акторки стався новий роман. У 1984 вона пішла за коханим чоловіком до Німеччини. Однак побудувати щасливу сім’ю їй знову не вдалося, і через рік вона повернулася в рідну Білокам’яної столиці. Навіть після стількох років Їла Санько перешкоджала спілкуванню своєї дочки та її батька, хоча Ян Арлазоров був готовий, за словами його близьких, гори звернути заради своєї кровинушки.
Їла Санько зараз
У 2019 році Їла Санько з’явилася в вийшла в прокат щемливим душу історії «Ван Гоги» про немолодому, що живе за кордоном митця (його зіграв Олексій Серебряков), вирішив повернутися додому і відвідати 79-річного батька, видатного диригента (Даніель Ольбрихський) , для відновлення відносин. У картині знялися багато актриси у віці, включаючи Олену Коренєву, Наталю Негоду і Світлану Немоляєву.
Їла Санько на прем’єрі фільму «Ван Гоги»
