Ім’я: Гліб Панфілов (Gleb Panfilov)
По Батькові: Анатолійович
День народження: 21 травня 1934 (85 років)
Місце народження: р. Магнітогорськ, Челябінська область, СРСР
Зріст: 185 см
Знак Зодіаку: Телець (характеристика)
Східний гороскоп: Собака
Соц.мережі: дізнатися
#98 Режисери (Топ 100)
+
Біографія Гліба Панфілова
Гліб Анатолійович Панфілов – один з найбільших майстрів вітчизняного та світового кінематографу, народний артист РРФСР, почесний доктор Санкт-Петербурзького університету кіно і телебачення, академік, лауреат Державної премії та премії Президента РФ, кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня, офіцер французького ордена мистецтв і літератури.
На фото: Гліб Панфілов
Автор яскравих стрічок – володар безлічі національних і міжнародних кінонагород, включаючи спеціальний приз журі фестивалю в Каннах за видатні художні досягнення в драмі «Мати», премію «Золотий леопард» фестивалю в Локарно (Швейцарія) за військову картину «У вогні броду немає», «Золотий ведмідь» Берлинаре за романтичний фільм «Тема», диплом МКФ в Нью-Йорку і венеціанський «Срібний лев святого Марка» за трагікомедію «Початок».
Дитинство
Майбутній уславлений режисер з’явився на світ 21 травня 1934 року. Його батьки, Анатолій Петрович і Віра Степанівна, жили в бараці і будували металургійний комбінат в Магнітогорську. Батько, переконаний комуніст з твердим характером, походив з родини ковалів, був журналістом, в роки ВВВ – редактором фронтової газети, потім викладачів історію партії у ВТУ ім. Б. Щукіна. Мати мала економічну освіту. Пізніше у пари народився син Євген (помер в 2012 у віці 75 років) і Максим (став кінорежисером, актором і продюсером).
Гліб Панфілов в молодості
За словами Гліба Анатолійовича, в дитячому віці на нього справило сильне враження перше відвідування Театру юного глядача, куди його, шестирічного хлопчика, привела бабуся, – воно збудило його уяву.
Але головним його потрясінням тих років був момент прояву зображення на фотопапері, коли батько дозволив синочкові подивитися, як у темній кімнаті з червоним світлом і мисками з хімічними реактивами друкуються фотографії. Цей, на перший погляд, незначний випадок зіграв чималу роль в його житті – навів хімію і в кіно.
Перші кроки до успіху
Після школи Гліб закінчив хімфак Уральського політеху в Свердловську (нині Єкатеринбург), захоплювався фотографією. Потім він, молодий інженер-хімік, що працював майстром цеху химочистки на місцевому пенициллиновом заводі. У 1959 Панфілов перейшов до міськкому ВЛКСМ на посаду заввідділом пропаганди та агітації. У той самий період за його пропозицією була створена міська аматорська кіностудія, де він зняв свої перші короткометражні стрічки.
Молодий Гліб Панфілов
У 1960-1963 рр., працюючи з 1961 на Свердловському телебаченні і продовжуючи знімати короткометражки, він навчався на заочному відділенні кинооператорского факультету Вдіку (майстерня А. Д. Сажки), потім, до 1965 року, був студентом Вищих курсів сценаристів і режисерів (ВКСР).
Інна Чурикова і Гліб Панфілов в молодості
Працювати в якості режисера він розпочав у 1966 році на кіностудії «Ленфільм», і вже через два роки відбулася прем’єра його дебютною художньої стрічки «У вогні броду немає». Вона розповіла про долю Тані (Інна Чурікова), комсомолки з непоказною зовнішністю, яка працювала в період громадянської війни на санітарному поїзді, зустріла свою першу любов і несподівано виявила талант цієї художниці.
Розквіт кар’єри
У 1970 Гліб Панфілов зняв кінострічку «Початок», що стала доленосною, що зробила його всесвітньо відомим майстром зі своїм упізнаваним стилем, виразним і психологічно точним. Під час зйомок він уклав шлюб з актрисою Інною Чуріковою. Показово, що з перегляду саме цього фільму в 2018 починався в Лондоні урочистий вечір на честь 75-річного ювілею його дружини і музи, виконавиці центральної ролі скромної ткалі, що потрапила у велике кіно і блискуче зіграла саму Жанну д’арк.
Інна Чурікова з Глібом Панфіловим
А 1975 за власним сценарієм режисером була знята двосерійний драма «Прошу слова», яка вразила критиків і глядачів глибиною і метафоричностью сюжету. Зокрема, тією обставиною, що 15-річний син головної героїні (Чурікова), чемпіонки зі стрільби, гине від знаряддя її рекордне досягнення – вогнепальної зброї. Стрічка, як і більшість робіт автора, не залишилася без кінематографічних нагород отримала ювілейний приз на МКФ в Карлових Варах і почесний диплом на фестивалі в Барселоні.
Через два роки режисер-мислитель перейшов на «Мосфільм» і почав вести майстерню на ВКСР. У 1979 році він створив драму «Тема», що оповідала про еміграцію, де разом з Чурікової головну роль блискуче зіграв Михайло Ульянов. З-за виходу за цензурні рамки фільм був допущений до прокату тільки через 8 років і тоді ж був удостоєний головного призу Берлінського МКФ.
Молодий режисер Гліб Панфілов
У 1981 великий майстер представив черговий самобутній проект – екранізацію п’єси сибірського драматурга Олександра Вампілова «Минулого літа в Чулимську» під назвою «Валентина». Головних персонажів у мелодрамі про кохання і людинолюбство зіграли Дар’я Михайлова і Родіон Нахапетов.
Через рік глядачі побачили драматичну стрічку «Васса», зняту ним за твором Максима Горького. І знову показ кінороботи режисера став важливою подією, вражаючим попаданням в інтонацію автора і відкриттям нових граней таланту його дружини, яка виконала головну роль. Картина отримала золотий приз Московського МКФ, а подружжя – Держпремію.
Гліб Панфілов в театрі
У 1986 Гліб Анатолійович дебютував в якості театрального режисера. Він поставив на сцені «Ленкому» легендарного «Гамлета» Шекспіра, задіявши в центральних ролях найкращих акторів Олега Янковського (Гамлет), свою дружину (Гертруда), Олександра Захарова (Офелія).
У 1990 році він створив глибоку і трагічну екранізацію роману М. Горького «Мати» з незрівнянною Чурікової та її молодими колегами Дмитром Певцовым, Віктором Раковим. Міжнародні фестивалі і на цей раз не обійшли його своїм визнанням – стрічка отримала в Каннах приз за художній внесок у кіномистецтво.
Кадр з фільму «Васса»
У 1991 класик вітчизняного кіно заснував студію з назвою «Віра», в честь його мами, але вместившем більш широкий сенс. Через рік побачив світ наступний ленкомовский вистава режисера «…Sorry», торкнувся питання єврейської еміграції і мав успіх, особливо серед молоді.
Паралельно він разом з дружиною і сином приступив до роботи над сценарієм картини «Романови. Вінценосна сім’я». Стрічка про трагічну сторінку в історії держави вийшла в 2000 році, була удостоєна головної нагороди форуму «Віват, кіно Росії!» (Санкт-Петербург) і висунута національним комітетом на здобуття «Оскара».
Кадр з картини Шлеба Панфілова «Романови. Вінценосна сім’я»
У 2006 відбувся прем’єрний показ нової роботи видатного майстра – телесеріал «У колі першому», знятий за романом нобелівського лауреата Олександра Солженіцина. Головних персонажів втілили на телеекрані Євген Миронов (Ніжин) і Дмитро Пєвцов (Володін). У ролі Сталіна з’явився Ігор Кваша, шефа контррозвідки – Ігор Угольников, професора – Володимир Конкін, глави МВС – Роман Мадянов, дружини одного з ув’язнених – Інна Чурікова. Екранізація отримала приз фестивалю FIPA в Біарріце (Франція), «Ніку» і ТЕФІ.
т/ф «У колі першому». Уривок.
Незабаром вийшов художній фільм «Зберігати вічно», створений за мотивами того ж твори письменника. Він був удостоєний спецпризу уряду ООН в РФ на Міжнародному форумі «Сталкер».
У 2008 телеглядачі могли побачити двухсерийную мелодраму «Без вини винуваті» по однойменній п’єсі А. Н.Островського, де знову сяяла Чурікова і знялися багато хто інші зірки вітчизняного кінематографа, включаючи Олега Янковського, Івана Панфілова, Альберта Філозова, Марію Шукшину, Віктора Сухорукова, Леоніда Броневого.
Кадр з фільму «Без вини винуваті»
Кінорежисер продовжив співпрацю з московським Ленкомом, поставивши в 2010 і 2012 вистави «Аквітанська левиця» (за п’єсою Джеймса Голдмена «Лев узимку») і «Брехня во спасіння» (за мотивами Алехандро Касона).
У 2017 в Театрі націй пройшла прем’єра «Аудієнції», поставленої Глібом Анатолійовичем за однойменним твором Пітера Моргана, де Чурікова постала в ролі Єлизавети II. Цікаво, що автор спеціально приїжджав до столиці РФ, щоб підписати договір про ексклюзивне право постановки п’єси, доповнивши його після знайомства з актрисою) вимогою, що королеву повинна грати тільки вона і дописавши на прохання Панфілова кілька сцен, де є згадки про Росію.
Особисте життя Гліба Панфілова
Майстер кіно одружений другим шлюбом на актриси Інни Чурикової. Зараз важко уявити режисера поруч з іншою жінкою, проте до роману з Інною Гліб Анатолійович був одружений. За даними деяких джерел, жінку звали Ера.
Гліб Панфілов і Інна Чурікова
У 1957 році Ера народила режисерові сина Анатолія, який, подорослішавши, обрав шлях актора і художника-постановника. Вони спілкуються і працюють над спільними проектами. Зокрема, син знявся у фільмі батька «Валентина» в ролі механіка електростанції, зіграв телеграфіста в картині «Романови. Вінценосна сім’я», Земелю у стрічці «В колі першому».
Панфілов і Чурікова з сином
З другою дружиною Гліб Панфілов познайомився на зйомках фільму «У вогні броду немає», підкорив її своїм іскрометним гумором і, в свою чергу, був зачарований її акторським талантом. У 1970 Гліб та Інна одружилися, а в 1978 році у них народився син Іван, який став юристом після закінчення МГИМО.
Гліб Панфілов зараз
Продуктивний режисер і сценарист, вписав своє ім’я в історію, в 2019 продовжив зйомки картини твору Солженіцина «Один день Івана Денисовича» про в’язня, що потрапив в екстремальні життєві обставини – війна, полон, табір, але не втратив людської гідності. Головну роль в ній грає Філіп Янковський. Прем’єру соціальної драми творці мають намір приурочити до Дня Перемоги в 2020 році.
