Ім’я: Джейн Біркін (Jane Birkin)
День народження: 14 грудня 1946 (72 роки)
Місце народження: Лондон, Великобританія
Зріст: 173 см
Знак Зодіаку: Стрілець (характеристика)
Східний гороскоп: Собака
Соц.мережі: дізнатися
Категорія: Іноземні актори, Іноземні музиканти
+
Біографія Джейн Біркін
Джейн Меллорі Біркін – легендарна актриса, автор пісень і співачка, яка здобула популярність завдяки багаторічному романтичному і творчій спілці з культовою в культурі Франції особистістю, поетом і композитором Сержем Генсбуром.
На фото: Джейн Біркін
З виходом в 1969 році їх скандального спільного хіта «Je t’aime … Moi Non Plus» («Я тебе люблю … Я тебе теж ні»), що містить імітацію звуків під час гарячого сексу (зітхань, стогонів та ін) і заборонену, в підсумку, в ряді країн, дівчина стала одним з головних секс-символів планети.
У скарбничці знаменитості, матері трьох дочок, більше восьми десятків фільмів, 13 студійних і 6 концертних альбомів.
Джейн Біркін Меллорі
Вона удостоєна французького національного ордена «За заслуги», японського ордена Вранішнього Сонця, а також звання офіцера ордена Британської імперії.
У її честь у 1984 названа дамська сумка Birkin французького бренду Herm?s. З роками цей аксесуар став символом високого статусу, його вартість може досягати семизначних цифр.
Дитинство
Майбутня представниця світу високого мистецтва з’явилася на світ 14 грудня 1946 року в Лондоні, в богемному родині англійського аристократа, морського офіцера Девіда Биркина та актриси Джуді Кемпбелл, музи оскароносного драматурга Ноела Коуарда.
Джейн Біркін в молодості
Дитинство дівчинки проходило в престижному районі Челсі. Батьки були творчими натурами і виховували її і інших дітей старшого сина Ендрю і молодшу дочку Лінду – в ліберальних традиціях. Разом вони робили домашні фільми з кумедними реальними історіями, організовували захоплюючі подорожі на канікулах.
Розвиток творчого шляху
У 16 років юна красуня, вирішивши піти по стопах матері, почала брати участь у театральних прослуховуваннях. Через рік вона отримала свою першу роль в одному зі столичних театрів (Haymarket Theater) – у виставі «Carving a Statue» («Вирізаючи статую»). Потім вона з’явилася в мюзиклі «Passion Flower Hotel» («Готель “Квітка пристрасті„»), продемонструвавши разом з драматичними свої вокальні та хореографічні здібності. Його прем’єра пройшла з успіхом у липні 1965 в Палацовому театрі Манчестера. Згодом цей спектакль з її участю йшов ще 148 раз в лондонському Театрі принца Уельського.
У 16 років Джейн вирішила стати актрисою
Початком кінокар’єри Джейн була романтична комедія «Вправність». Потім вона знялася в драмі «Ідол», у кримінальній стрічці «Калейдоскоп». Але популярність (правда, скандального характеру) їй принесла картина-притча класика авторського кіно Мікеланджело Антоніоні «Фотозбільшення», яка отримала в 1967 вищу нагороду Каннського фестивалю. Вона зіграла в ній (будучи абсолютно голою) дівчину, стремившуюся стати моделлю.
Кадр з фільму «Фотозбільшення»
У 1968-1969 рр. з участю актриси в ключових ролях були випущені на екрани чотири картини. Це – психоделічний фільм «Диво-стіна» з саундтреком у виконанні «бітла» Джорджа Харрісона, детектив «Басейн», де її колегами по зйомках були Ален Делон, Ромі Шнайдер, Моріс Роне, кримінально-драматична стрічка «Дороги Катманду» і картина «Слоган», яка стала для неї доленосною через знайомства з Сержем Генсбуром.
Джейн Біркін і Серж Генсбург
У 1970 Джейн і Серж зіграли ключових персонажів у кримінальній стрічці «Канабіс». Через рік їх обох можна було побачити в пригодницькій драмі «Роман конокрада», потім – в комедії «Занадто гарні, щоб бути…».
Джейн Біркін у 70-х роках
Не лише актор, але й талановитий композитор сприяв розвитку співочої кар’єри своєї музи, не володіла видатними вокальними даними, але привлекавшей чуттєвим, хрипкуватим і таємничим голосом. Генсбур підбирав їй репертуар, присвячував безліч цікавих композицій. У 1970-х вона випустила три сольних альбоми: Di doo dah, Lolita go home і Ex fan des sixties.
У 70-х Біркін заявила про себе як співачка
Тим не менше, більшу частину часу Джейн віддавала кінематографу, з’явившись в той же період в більш ніж двадцяти кінострічках. Цікаво, що в 1973 році вона знялася разом з екс-коханою свого Сержа – Бріжіт Бардо – у драмі «Дон-Жуан у спідниці», режисером якої був колишній чоловік кіноактриси Роже Вадим, син уродженця Києва, дворянина Ігоря Племянникова.
Джейн Біркін і П’єр Рішар
У 1974 вийшла комедія Клода Зіді «Він починає сердитися», тепло зустрінута глядачами, де Біркін зіграла в парі з П’єром Рішаром. Через рік вони знову з’являлися у комедійному фільмі того ж режисера «Не випускай з уваги».
Я тебе люблю … Я тебе теж немає
У 1976 році вийшла стрічка «Я тебе люблю … Я тебе теж немає», яка стала режисерським дебютом Генсбура. У фільмі часто звучить музика з однойменної пісні, яку виконують Біркін і Генсбур.
Serge Gainsbourg & Jane Birkin – Je t’aime… moi non plus (Fontana 1969)
Джейн зіграла ключову роль молоденької офіціантки Джонні, схожою на хлопчика, і за цю роль була номінована на національну кінопремію «Сезар».
Одного разу в кафе її героїні увійшли двоє веселих хлопців – Красски (Джо Далессандро) і Падован (Х’ю Кестер). Вони працювали на вантажівці, вывозящем сміття, і були коханцями.
Біркін і Генсбург
Дівчину підкорив мужній Красски, і він був зачарований її наївною любов’ю, недосвідченістю і готовністю на анальний секс. Коли Падован з-за ревнощів спробував вбити розлучницю, Красски врятував її, але повернувся до свого коханця, залишивши її одну з розбитим серцем.
Джейн Біркін у фільмі «Я тебе люблю…я тебе теж немає»
З-за низки відвертих сцен Британська рада з класифікації фільмів (BBFC) її показ заборонив. Проте надалі фільм став, можна сказати, «прапором наступаючої епохи». Один з головних героїв вимовляє фразу: «Неважливо, куди я тебе маю, головне, що я роблю це з тобою».
Jane Birkin – Di doo dah
Подальша кар’єра
Через рік шанувальники Біркін могли побачити її в комедійній мелодрамі «Чудовисько», де головних персонажів втілювали улюбленець жінок Жан-Поль Бельмондо і секс-символ 1960-х Рекел Уелч. Потім вона знялася в двох екранізаціях романів Агати Крісті: «Смерть на Нілі» і «Зло під сонцем».
Кадр з фільму «Смерть на Нілі»
У 1981 актриса з’явилася в ролі ключової героїні Анн в картині Жака Дуайона «Блудна дочка», де була порушена делікатна тема інцесту. Через три роки в драмі «Піратка» того ж режисера (з яким у неї почався роман) вона зіграла знову центрального і суперечливого персонажа – Альму (отримавши чергову номінацію на «Сезар»). Її героїня намагалася зрозуміти, кого вона насправді любить, чоловіка або свою подругу Кароль.
Молода Джейн Біркін
Музичне співробітництво співачки з Генсбуром продовжилося і після їх розриву в 1980. Так, у 1983 році вийшов її новий сольний альбом «Baby alone in Babylone», що містив 11 композицій авторства екс-дружина з чудовими текстами, що дозволили їй висловити сум’яття, біль і смуток. За її словами, він спостерігав за їх записом, стоячи в студії за склом і плачу. Диск був визнаний найкрасивішим в її кар’єрі й згодом став золотим.
Серж Генсбург
Вона продовжувала отримувати масу пропозицій про зйомки. У 1985 році з її участю було випущено в прокат п’ять картин, включаючи драму «Пил», де вона блискуче зіграла головну роль Магди, дочки фермера, яка вбила батька-тирана (Тревор Ховард) і потім позбулася розуму. В 1988 році вона з’явилася разом з матір’ю Джуді Кемпбелл, братом Ендрю і доньками Шарлоттою і Лу в драмі «Майстер кунг-фу».
Джейн Біркін у фільмі «Майстер кунг-фу»
В кінці 1980-х актриса розширила сферу діяльності – почала працювати на телебаченні, зігравши головну роль у телефільмі «Екс-дружина в моєму житті», знявши в якості режисера і сценариста драму «Oh Pardon! tu dormais», а також стала виступати з сольними концертами. Перший з них з успіхом пройшов у концертному залі Le Bataclan – Джейн, що володіла потужним акторським чарівністю, завжди знаходила контакт з аудиторією.
Джейн Біркін дає інтерв’ю
У 1987 зірка випустила написаний Генсбуром альбом «Lost Songs», у 1990 – «des Amours feintes». На обкладинці останнього їм самим була зображена сумна Джейн – він подумував тоді знову зайнятися живописом. Через рік автора, «підняв пісню до рівня мистецтва» (за словами президента Франції Франсуа Міттерана), не стало. У той же період його муза зіграла в мюзиклі на сцені популярного Le Casino de Paris, присвятивши виступ (запланований раніше смерті Сержа) пам’яті свого колишнього коханого.
Джейн Біркін у 90-х
У 1994 актриса з’явилася в Національному театрі, зігравши трагічну роль Андромахи у виставі «Троянські жінки» за п’єсами Евріпіда. В кінці того ж року в лондонському «Савойї» вона дала концерт-посвята Генсбуру, поставши перед глядачами як справжній професіонал з дивовижним художнім талантом і остаточно розпрощавшись з амплуа скандальної особи.
Але з спадщиною геніального композитора вона не прощалася, записавши до 1996 році попурі з його пісень «Version Jane», виступивши з ними на сцені відомого концертного залу «Олімпія» і потім відправившись в європейське турне. У 1999 році вона представила новий диск «A la Legere», перший, створений без участі Сержа, а також виступила на Авіньйонському фестивалі з версіями по-новому оркестрованих його композицій у концерті «Arabesque». Після неймовірного успіху цієї програми вона зробила світове турне, відвідавши Скандинавські країни, США, Канаду, Японію, Азію.
У новому тисячолітті
Продовжуючи зніматися в кіно, в 2004 зірка випустила новий альбом «Rendezvous», високо оцінений критиками, через 2 роки – платівку «Fictions», де майже всі пісні записані нею рідною, англійською мовою. В авторських композиціях, включених співачкою в наступний альбом «Enfants d’hiver», було багато дитячих спогадів і гірких роздумів про віці.
З настанням 2000-х Джейн продовжує зніматися і записувати пісні
У 2016 вона знялася в короткометражному фільмі «La femme et lt TGV», оголосивши, що роль у ньому буде останньою в її кінокар’єрі.
У 2017 році побачив світ її самий особистий, зворушливий і ностальгічний альбом «Birkin / Gainsbourg: Le symphonique», який об’єднав 21 кавер-версію пісні Гензбура, включаючи ті, що були написані ним для інших виконавців: Даліди, Катрін Деньов, Бріжіт Бардо, Ізабели Аджані, Ванесси Параді і пр. Композиції були виконані за підтримки симфонічного оркестру.
Особисте життя Джейн Біркін
Перший раз одна з найбільш знакових жінок ХХ століття вийшла заміж у 19 років за композитора Джона Баррі. За спогадами Джейн, вона була страшенно закохана, задоволена і схвильована тим, що такий геніальний чоловік вибрав серед інших дівчат саме її.
Джейн Біркін і Джон Баррі
У той же час батьки були шоковані, адже наречений раніше був двічі одружений і мав трьох дітей. У шлюбі, проіснував до 1968 року, народилася донька Кейт. Вона стала відомим фотографом, зіграла ряд ролей у кіно, але у 2013 покінчила життя самогубством.
Джейн Біркін і дочка Кейт від першого шлюбу
У 1968 на знімальному майданчику «Слогану» 23-річна Джейн познайомилася з сорокарічним Сержем Генсбуром, на той момент вже знаменитим композитором, поетом і бардом. Незабаром вони стали однієї з найбільш епатажних, стильних і загадкових пар того часу.
Джейн Біркін і Серж Генсбург з дітьми
Приводом для цього послужив і сексуальний вокал актриси в еротичну синглі його авторства «Je t’aime … Moi Non Plus» (офіційно засудженого самим Папою Римським, але став міжнародним хітом), і відверті фотосесії, і їх публічні сварки з екстравагантними вчинками начебто стрибка Біркін в Сену.
Подібним чином вона вирішила розрядити обстановку після того, як вони поскандалили в популярному барі «Castel». Там красуня в пориві люті і пристрасті запустила в коханого (володів не менш палким темпераментом) тістечком і пішов від нього навтьоки по бульвару Сен-Жермен. Потім, не церемонячись, кинулася в річку, вибралася в абсолютно мокрому сукню. Серж був прихильником подібних великих жестів. Помирившись і сміючись, вони вирушили додому.
Шарлотта Генсбург
У 1971 році у них народилася донечка Шарлотта, надалі стала актрисою і співачкою.
В 1980, втомившись від алкоголізму, провокацій і депресій свого ексцентричного коханого, Джейн розірвала їхні стосунки.
Жак Дуайон і Джейн Біркін
Потім до 1992 року вона перебувала у фактичному шлюбі з культовим режисером і сценаристом Жаком Дуайоном, подарувала йому в 1982 році дочка Лу, выбравшую згодом також професію співачки і актриси, яка знімалася в юності для журналів.
Лу Дуайон
У 1992 Біркін розлучилася з чоловіком. Як писали ЗМІ, «він не зміг витримати конкуренції з її сумом про відхід з життя Генсбура». Пізніше у співачки та актриси був роман з письменником Олів’є Роленом.
У 2018 Джейн зізналася, що була хвора на лейкемію, але їй вдалося перемогти хворобу.
Джейн Біркін у 2017 році
Своїм улюбленим засобом проти старіння, здатним прибрати мінімум десять років, вона називала аж ніяк не ботокс, а широку посмішку.
Джейн Біркін зараз
Талановита, харизматична та чарівна жінка-епоха залишається діяльною людиною. Вона займається благодійністю в партнерстві з британською організацією Amnesty International, допомагає хворим на Снід, біженцям, працює над книгами мемуарів, знімає фільми, гастролює з концертами. У листопаді 2018 в рамках масштабного турне вона виступила в Києві.
Джейн Біркін у Києві в 2018 році
