Біографія Ясіра Арафата – біографія Арафата Я. – фото, відео

Біографія Ясіра Арафата

Дата народження: 24 серпня 1929 року
Місце народження: Каїр, Єгипет
Дата смерті: 11 листопада 2004 року
Місце смерті: Париж, Франція

Ясір Арафат – колишній голова організації визволення Палестини, політик.

Мухаммед Абдель Рауф Арафат аль-Кудва аль-Хусейні народився 24 серпня 1929 року в Каїрі. Його батько був родом з Гази і торгував тканинами. За однією з версій він був народжений в Єрусалимі, але батьки підстрахували його від можливих проблем і записали місце народження Єгипет. У 4 року померла його мати, і батько відвіз його разом зі старшою сестрою в Єрусалим, звідки в 1937 році вони знову поїхали в Єгипет з новою мачухою.

Закінчив ліцей, а в 17 років став нелегальним кур’єром по доставці зброї в Палестину і захопився революційними ідеями. Після цього він став членом Мусульманського братства і хотів воювати за Палестину, але його туди не пустили.

У 1952-1956 роках був головою організації Ліга палестинських студентів. Закінчив навчання в Каїрського університеті і став інженером, після чого став лейтенантом єгипетської армії і брав у битві за Суецький канал.

У 1956 році виїхав у Кувейт, де зайнявся будівництвом і жив в палестинській громаді. Але будівництво не зуміло затьмарив думки про палестинської революції – це стало головною ідеєю всієї його життя.

Незабаром він став автором створення організації, координуючої палестинців в їх боротьбі за незалежність. Так у 1957 році з’явилося Рух за звільнення Палестини ФАТХ, в якому Арафат став керівником. В Русі складалися біженці, які стали називати Ясіра Абу Аммаром.

У ніч на 1 січня 1965 року рух організував теракт в Ізраїлі і підірвало акведук, який постачав євреїв прісною водою. З цього моменту початку відраховуватися збройна боротьба за Палестину.

Для допомоги Арафат закликав Лігу арабських держав, які виділили кошти і в 1964 році створили Організацію звільнення Палестини.

У 1967 році відбулася Шестиденна війна між арабами і ізраїльтянами, після чого араби зазнали поразки, а Арафат втік у Йорданію.

У березні 1968 року організація Арафата здійснила теракт і підірвала автобус з дітьми, що ізраїльтяни відповіли масовим винищенням жителів села Аль-Караме.

У лютому 1969 року рух ФАТХ влилося в організацію звільнення Палестини, а Арафат став його лідером. У 1971 році він вже був головнокомандуючим військами, а ще через 2 роки став головою політкомітету організації.

У 1970 році виїхав до Лівану після невдалої спроби захоплення влади в Йорданії і починає отримувати підтримку від СРСР. У Лівані він прожив 3 роки і за це став главою терористичної організації, яка регулярно гнали літаки і воювала з Ізраїлем. У червні 1970 року стався збройний конфлікт між йорданцями і палестинцями.

У вересні в Йорданії було оголошено воєнний стан, а Арафат був призначений командувачем військами за звільнення Палестини. Так почалася громадянська війна, в якій Сирія підтримала Палестину, а США і Ізраїль та Йорданію. Через тиждень йорданці перемогли, а Арафат знову втік до Лівану. Тепер організація розташовувалася там і займала місце держави в державі.

Він продовжував здійснювати терроры, а в 1972 році на Олімпіаді в Мюнхені вбив 11 ізраїльських спортсменів, що викликало осуд усього світу, але Арафат відхрестився від цієї події.

У 1974 році він написав нову програму для організації, в якій було написано, що боротися за створення Палестини потрібно спільно з Ізраїлем, а не проти нього. Таким чином створення держави передбачалося на території Західного берега річки Йордан і в секторі Газа.

Після цієї програми Арафата визнали світові лідери країн. У листопаді він виступив в ООН із зверненням до ізраїльтян, а вже через 2 роки його організація була прийнята в Лігу арабських держав.

У 1975 році в Лівані відбувається громадянська війна, що призвело до лідерства палестинців, яких вони не забули скористатися і обстріляти північну частину Ізраїлю. Сирія підтримала Ліван і ввела свої війська, що призвело до руйнування самого великого табору палестинців Таль аз-Заатар. Сам же Арафат в цей час перебував в Бейруті і тільки контролював руху своїх військ.

Ізраїль також ввів війська до Лівану і до 1978 році зайняв Зону безпеки на кордоні між двома державами, а в 1982 році окупував частину Лівану. У липні 1982 року Ізраїль увійшов у Бейрут, де в той час перебував Арафат, але він зумів піти в Туніс, де прожив до 1993 року.

У Тунісі він неодноразово піддавався нападам з боку ізраїльтян, а в 1987 році відновив спроби повалити короля Йорданії. У листопаді 1988 року було оголошено про створення незалежної держави Палестини, яка заявила свої права на частину землі, яка була раніше сформована британським мандатом. У грудні Арафат визнав, що Ізраїль окрема країна і запевнив, що більше не буде влаштовувати терор. У квітні 1989 року він став президентом Палестини, а через рік одружився і в 1995 році став виховувати дочку.

У серпні 1990 року підтримав вторгнення Іраку в Кувейт, що позбавило його на кілька років підтримки від нафтової країни. У вересні 1993 року спільно з прем’єром Ізраїлю Арафат підписав мирну угоду і створив Палестинську національну адміністрацію, а в 1994 році він отримав Нобелівську премію миру.

У 1996 році його обрали президентом Палестинської нацадминистрации, і вже до середини року Ізраїль знову зазнав серії терорів. У 2000 році в Ізраїлі з’явився новий уряд, з яким Арафата закликав домовитися Білл Клінтон. Було внесено ряд пропозицій щодо поступок території, але Ясир відмовився від усіх, а вже восени 2000 року оголосив про нову громадянську війну і знову продовжив вибухи.

Ізраїль відповів відповідними вибухами і до того ж почав будувати стіну, щоб захистити безперешкодне проникнення палестинців на свою територію. В 2001 році новий прем’єр-міністр Ізраїлю Аріель Шарон фактично захопив Арафата, блокував його резиденцію і не давав можливості її покинути. Також бойкот Арафату оголосили майже всі країни після того, як дізналися, що той займався контрабандою зброї.

У жовтні 2004 року у Арафата виявили рак і вивезли його в Париж, він впав у кому, а 11 листопада 2004 року його відключили від підтримки. Арафат помер.

Досягнення Ясіра Арафата:

• Нобелівська премія миру
• Створення Палестинської держави

Дати з біографії Ясіра Арафата:

24 серпня 1929 року – народився в Каїрі
1952-1956 роки – створив Лігу палестинських студентів
1956 рік – життя в Кувейті, ідея про створення держави Палестини
1969 рік – лідер Організації визволення Палестини
1974 рік – нова програма організації і обіцянку помиритися з Ізраїлем
1988 рік – створення держави Палестина
1989 рік – президент Палестини
2000 рік – нова хвиля терорів
11 листопада 2004 року – смерть

Цікаві факти Ясіра Арафата:

• Був надзвичайно багатий
• За останніми даними, він помер від отруєння полонієм
• Був похований у Каїрі
• Його фірмовим знаком було носіння традиційного головного убору палестинців – куифии
• Був п’ятою дитиною в сім’ї

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь