Володимир Володимирович Познер – російський телеведучий, журналіст, президент Академії російського телебачення.
Володимир Володимирович Познер з’явився на світ 1 квітня 1934 року в Парижі. Батько, Володимир Олександрович Познер, був єврейським емігрантом, які прибули з Росії. Мати – француженка Жеральдін Люттен. Коли Володимирові було три місяці, його батьки розлучилися, і хлопчик з мамою приїхав в Нью-Йорк. Батьки не були офіційно одружені до 1939 року, коли батько забрав сім’ю назад в Європу. Незабаром після цього він отримав роботу у Франції, куди і все сімейство переїхало. У 1940 році Францію окупували гітлерівці, і родині довелося спішно тікати в США. Тому вони повернулися в 1945 році.
Після настання епохи так званого «маккартизму» і переслідувань тих, кого підозрювали в комунізмі, Познеры виїхали в СРСР. У 1952 році родина оселилася в Москві. У 1953 році Володимир став студентом МДУ, біолого-грунтовий факультет, спеціальність «фізіологія людини». Як пізніше згадував Познер, приймати в МДУ його не хотіли, хоча він і набрав достатньо балів за конкурсом. Виною тому було єврейське походження. Справу вдалося залагодити завдяки зв’язкам Познера-старшого. У 1957 році, ще будучи студентом, Володимир одружився на Валентині Чемберджи.
У 1958 році Володимир закінчив університет. На перших порах він заробляв собі на життя перекладами. Через рік Самуїл Маршак прийняв Познера до себе літературним секретарем. У цей період Володимир починає публікувати свої роботи в газетах. У 1960 році Познер став батьком, – Валентина народила йому дочку Катерину. У 1961 році він покинув Маршака і отримав місце в Агентстві друку «Новини». До 1967 року працював редактором журналу «USSR», який поширювався за кордоном. Потім перейшов в журнал «Супутник». У 1967 році Познер був прийнятий до лав КПРС. У тому ж році він розлучився з Валентиною Чемберджи. Після розлучення вони зберегли нормальні відносини, працювали разом. У 1968 році випустили спільний переклад книги «Потяг мчить до слави» Вуді Гатрі. У 1969 році другою дружиною Познера стала Катерина Орлова. Їх шлюб проіснував до 2005 року.
У 1970 році Познер почав працювати в Комітеті з телебачення і радіомовлення, який пізніше був перейменований в Держтелерадіо СРСР. Аж до 1985 року вів пропагандистську англомовну передачу «Голос Москви». До кінця 1970-х років Познер часто з’являвся на західному телебаченні, де спілкувався на злободенні питання щодо дій СРСР.
У грудні 1985 року Володимир вів телемости між Ленінградом і Сіетлі. В наступному році пішли телемости між Ленінградом і Бостоном. У тому ж році Володимир став оглядачем Центрального телебачення. На цій посаді він пропрацював до 1991 року, коли був змушений покинути Держтелерадіо з-за сварки з керівництвом.
У вересні 1991 року американський журналіст Філ Донахью запросив Познера на спільну програму «Познер і Донахью» на телебаченні США. У 1994 році Познер став президентом Академії Російського Телебачення. У Штатах Володимир вів передачу «Final edition» (з 1996 року). Паралельно з цим Володимир працює і як письменник. У 1990 році була представлена його автобіографічна книга «Parting With Illusions». У 1991 році вийшла книга про розпад СРСР «Eyewitness: A Personal Account of the Розплутування of the Soviet Union».
У 1997 році Володимир переїхав до Москви остаточно. У тому ж році він почав вести радіопрограму «Давайте це обговоримо», яка виходила на радіостанції «На семи пагорбах». Тоді ж Познер з дружиною Катериною відкрив «Школу телевізійної майстерності» в Москві, яка займається підготовкою регіональних журналістів.
У листопаді 2000 року Познер почав вести ток-шоу «Пори», яке залишив у 2008 році. У грудні 2004 року Володимир був співведучим телемарафону «Час Жити!» присвяченому боротьбі зі Снідом. У 2008 році, після відходу з «Часів», Познер вів спільно з Іваном Ургантом цикл телепередач «Одноповерхова Америка». У листопаді Володимир представив авторську передачу «Познер».
У 2008 році Познер одружився на продюсера Наталії Соловйової. У вересні 2010 року на «Першому каналі» вийшов проект «Тур де Франс» Познера. У квітні 2012 року на телеканалі «Дощ» почалися трансляції передачі «Парфьонов і Познер». У червні Познер пішов їх цієї передачі, зосередившись на інших проектах на «Першому каналі». У липні 2012 року на «Першому каналі» почалася трансляція багатосерійного фільму «Їх Італія», ведучими якого стали Іван Ургант і Володимир Познер.
Основні досягнення Познера
- Президент Академії російського телебачення. Автор восьми книг. Творець чотирьох телевізійних фільмів.
- ТЕФІ.
- Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.
- Орден Дружби народів.
- Орден Пошани.
Важливі дати біографії Познера
- 1 квітня 1934 року – народження в Парижі.
- 1952 рік – переїзд в СРСР.
- 1953 рік – надходження в МДУ.
- 1957 рік – одруження з Валентиною Чемберджи.
- 1958 рік – закінчення університету.
- 1960 рік – народження дочки Катерини.
- 1961 рік – початок роботи в Агентстві друку «Новини».
- 1967 рік – Познер стає членом КПРС. Розлучення з Валентиною Чемберджи.
- 1969 рік – одруження на Катерині Орловій.
- 1970 рік – початок роботи в Комітеті з телебачення і радіомовлення.
- 1985 рік – телемости між Ленінградом і Сіетлі.
- 1986 рік – телемости між Ленінградом і Бостоном.
- 1990 рік – автобіографічна книга «Parting With Illusions».
- 1991 рік – від’їзд до США. Книга Eyewitness: A Personal Account of the Розплутування of the Soviet Union».
- 1997 рік – повернення в Росію. Відкриття «Школи телевізійної майстерності».
- 2005 рік – розлучення з Катериною Орлової.
- 2008 рік – одруження на Надії Соловйової. Вихід телефільму «Одноповерхова Америка».
- 2010 рік – телефільм «Тур де франс».
- 2012 рік – телефільми «Їх Італія» і «Око божий».
Цікаві факти з життя Познера
- Колекціонує моделі автомобілів і гуртки з міст, в яких побував.
- Дуже любить бейсбол, одного разу грав з власною командою «Московські Чайники» в Сан-Франциско.
- Відмінно знає французьку і англійську мови.
- Мріє виїхати на пенсію у Францію.
- В жінках найбільше цінує доброту.