Біографія Романа Абрамовича – біографія Абрамовича Р. А. – фото, відео

Біографія Романа Абрамовича

Дата народження: 24 жовтня 1966 року
Місце народження: місто Саратов. Росія.

Роман Абрамович – підприємець. Роман Аркадійович Абрамович один з найщасливіших олігархів дев’яностих з числа так званої «семибанкірщини».

«Господар Чукотки», зробив на різних посадах в регіоні безліч соціальних проектів і пішовши з посади губернатора краю переїхав у Лондон.

Після народження у Саратові 24 жовтня 1966 року, його батьки досить швидко померли. Мати Ірина Василівна Абрамович, в дівоцтві Михайленко померла, коли Роман був усього рік. У віці чотирьох років він втрачає батька Арона Нахімович Абрамовича. Таким чином, у віці чотирьох років його почав виховувати брат отцаЛейба Нахімович, який перевіз його в Ухту Комі АРСР. Провчившись до другого класу, Роман Аркадійович втрачає свого дядька, який гине і його бере на виховання другий дядько, який перевозить його до Москви.

У 1983 році закінчує середню школу і вступає на військову службу за призовом в якості строковика. Відслуживши у Радянській Армії з 1984 по 1986 роках він отримує навички автомеханіка в атовзводе полку у Володимирській області. Між закінченням школи і службою в армії, Абрамович встигає вступити в Ухти лісотехнічний Університет, правда ніяких відомостей про його закінчення не збереглося, і служба в армії через рік, говорить про те, що він був відрахований, або сам пішов, але дане питання не має однозначної відповіді досі.

Після закінчення служби в армії, надходить в Автодорожній інститут Москви, хоча існує й інша версія, згідно з якою він дещо пізніше навчався в інституті нафтохімічної промисловості, але не в одному навчальному закладі в якості випускників він не числиться. Єдиними достовірними відомостями про освіту, вважаються дані про закінчення Московської юридичної академії, яку він закінчив уже у пізні роки до початку 2000 року.

Перші дані про роботу датуються 1987 роком, згідно з яким він протягом двох років працював на посаді механіка в будівельному тресті Мосспецмонтаж при міському будівельно-монтажному управлінні номер 122. Після цього, в січні 1989 року він займає посаду голови кооперативу Затишок, який займається виробництво дитячих іграшок і пропрацював на цій посаді до травня 1991 року. Його діяльність в ті роки носить характер виробничої і торговельної, з чого багато хто вважають і почалася його кар’єра в комерції. Згодом роман Аркадійович знайомиться з Березовським і потрапляє в ближнє коло Єльцина, власне з цим фактом і пов’язують його похід у нафтовий бізнес, з якого почалося зростання його кар’єри.

У травні 1991 року він стає директором невеликого підприємства АВК. У 1993 займає пост глави компанії Раником, зареєстрованої в Швейцарії і вважалася на ті часи оформленої за схемою офшору. У червні 1993 числиться на посаді директора Петролтранс, яка займається продажем нафтопродуктів і продуктів переробки.

Вершиною його руху по кар’єрних сходах на той момент стає посаду директора філії в Москві компанії “Сибнефть”, з якої починаються його перші великі пости, і він стає відомим у широких колах. Одночасно з призначенням на цей пост, в 1996 році він входить в склад ради директором Сибірської нафтової компанії. Робота в структурах компаній ПЕК досить швидко закінчується, після чого він виходить з ради правління і йде на вибори в державну думу.

Подібний крок обумовлений особливостями законодавства, які не дозволяють поєднувати подібну діяльність з постом на держ. службі. При цьому вважається Абрамович не тільки не пішов з компанії, але і став так званим лобістом. Власне, з цієї посади на державній службі і починається його спілкування з чукотським регіоном. Ставши 19 грудня 1999 року депутатом, він пройшов саме від Чукотського виборчого округу, набравши понад шістдесят відсотків голосів.

На посаді в державній думі, Абрамович не перебував не в однієї з партій, так само не був фракційним депутатом жодної з фракцій і основною його діяльністю була робота в комітеті з проблем Далекого сходу і Північних регіонів. У 2000 році 24 грудня Абрамович перемагає на губернаторських виборах і отримує крісло главу Чукотського регіону.

Результат виборів глави регіону, показав перемогу Абрамовича з 90% ми голосів за його кандидатуру. Подібний факт зараз викликає посмішку, однак він цілком пояснюється реаліями того часу. Абрамович був вже досить впливовим і багатим бізнесменом і досить багато зробив для регіону.

Тим більше на тлі інших кандидатів і позитивного ставлення до нього в регіоні подібні цифри цілком логічні. У 2005 Путін вносить на розгляд думи проект призначення Абрамовича на пост глави регіону і наділенням його повноваженнями у повному обсязі, що власне і відбувається при одностайному схваленні думою.

До того часу, Абрамович вже поступово переносить бізнес у Лондон, подібне призначення, вважають його платою за спокійне життя. Абрамович виявляється єдиним представником олігархічної верхівки Єльцина, який залишився при своєму майні при новій владі. Подібні чутки підтвердилися фактом 20 грудня 2006 року, коли Абрамович подав документи на відставку і Путін відмовив йому.

Таким чином, олігарх обіймав посаду «господаря Чукотки» аж до 2008 року, коли 3 липня Медведєв підписав указ про його звільнення з цієї посади. За свій час на даній посаді, Абрамович привів регіон число одних із процвітаючих. Подібного положення сприяло наявність видобутку алмазів і родовищ нафтогазового промислу в регіоні, а також особистий вплив і фінансові можливості Абрамовича. Втім, вихід з даної роботи не був повним.

Абрамович обирається 12 жовтня 2008 року в депутатський корпус Чукотської думи в якості звичайного депутата і 22 жовтня стає головою Чукоткою думи. Подібний крок оцінюється багатьма як вплив Путіна на подібне рішення і показує не повну узгодженість Медведєва в рішеннях з ним. Цей факт підтвердився влітку 2014 року, коли Путін нагородив депутатів і чиновників, які взяли участь у скасуванні ініціатив Медведєва, які він провів за час свого президентського терміну.

Образ олігарха, а також той факт, що він з якихось тонеобъяснимым причин займав толь невигідні пости враховуючи його рівень (ну незрозумілими їх можна назвати з натяжкою – прим. автора), компенсуються Абрамовичем іншими його кроками. Крім того, що він практично повністю переїжджає до Великобританії, звідки, до речі, і керує чукотським регіоном у той час, Абрамович в липні 2003 року набуває англійський футбольний клуб Челсі. Цей крок перетворює його з олігарха у бізнесмена, який веде свій бізнес у Європі, ну або принаймні «і в Європі» в очах суспільства.

Подібним кроком, він убезпечив себе у багатьох сенсах. У 2014 році він єдиний з близького кола Путіна не потрапив під санкційний список штатів, Канади і Європи.

На момент покупки Челсі, що стало шоком для Англійців, Абрамович виявляється на першому місці в списку журналу Fortune як найбагатшої людини планети. Даний рейтинг звичайно досить далекий від реальності, як і списки форбс. Не дивлячись на те, що в першої десятки нараховувалися представники компаній, якими володіли глави корпорації Дюпон і чий капітал переважав 8,3 мільярда доларів які нарахували у вітчизняного олігарха, ніколи не були у списках Форбс иФорчун.

Досягнення Романа Абрамовича:

• Зумів залишитися при владі і бізнесі після видворення з бізнесу інших членів «семибанкірщини» Путіним
• Власне кажучи, Челсі, дане придбання було не тільки знаковим кроком для олігарха і цікавим фактом для його співгромадян, але і пролунало як грім серед ясного неба для всього західного світу.

Знаменні дати в житті Романа Абрамовича:

• 24 жовтня 1966 народився в Саратові
• 1967 помирає мати
• 1970 гине батько на будівництва
• 1974 переїжджає в Москву
• 1984-1986-служба в радянській армії
• 1995 робота в Сибнефти
• 1999 депутатська посада
• 2003 Челсі належить російському олігархові
• 2008 звільнений від Чукотки

Цікаве з життя Романа Абрамовича:

• Під час служби в армії, Абрамович незадовго до демобілізації, встиг проявити свій непересічний розум. Будучи відправленими в ліс для прорубании просіки, він як старший за званням домовився з місцевими жителями, що він віддасть майже за безцінь їм дрова, при умові саме вивезення. Місцеві жителі вирубали просіку за три дні і забезпечили себе дровами на кілька років вперед. При цьому Абрамович заробив чималі гроші, за рахунок низькою ціни на дрова, відсутність витрат і великий обсяг лісу. Незрозуміло, що заважало місцевим жителям до цього нарубати собі дров не сплачуючи Абрамовичу, але як після цього не вірити в стереотипи і антисемітські жарти.

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь