Біографія Галини Волчек – біографія Волчек Р. Б. – фото, відео

Біографія Галини Волчек

Дата народження: 19 грудня 1933 року
Місце народження: Москва, Росія

Галина Борисівна Волчек – колишній художній керівник Московського театру «Современник», актриса.

Галина Волчек була народжена 19 грудня 1933 року в Москві. Її батьком був знаменитий на Мосфільмі режисер і оператор Волчек Борис Миколайович. В його портфелі нагород значаться чотири Державні премії, а найвідомішими фільмами є «Пампушка», «Тринадцять», «Ленін у Жовтні», «Мрія», «Вбивство на вулиці Данте». Мати Галини Віра Ісаківна, в дівоцтві Маймина, теж з творчого середовища – закінчила ВДІК.

У дитинстві Галина мріяла про театр і кіно. В період Великої Вітчизняної війни Волчек жили в Свердловську та Алма-Аті, де знаходилася студія Мосфільм з-за евакуціі, а батькові доводилося працювати.

У 13 років Галина після розлучення батьків переїжджає до батька, а незабаром із звичайної школи переходить в екстернат.
У 16 років мрія про кіно і театрі збувається – дівчина вступила на навчання в Школу-студію МХАТ, де разом з нею навчалися Ігор Кваша Людмила Іванова, а викладав Олег Єфремов.

У 1956 році з цими однокурсниками, також приєдналася до них Лілією Толмачової, Євгеном Євстигнєєвим і Олегом Табаковим, Галина випускається зі Школи-студії і організовує Студію молодих акторів, через деякий час переименовавшуюся в «Современник». Відмінність цієї студії від вже наявних на той час театрів була ініціатива самих акторів, а не вказівка зверху.

Першими ролями Волчек стали Нюрка з «Вічно живих» (цей спектакль взагалі став першою постановкою в молодому театрі), мати «В пошуках радості», Грачиха в «Без хреста» і міс Амелія в «Баладі про невеселому шинку».

У 1961 році Галина пробує режисерську стежку, і через рік випускає спектакль «Двоє на гойдалках» по У. Гібсону. Ця постановка висловила основну думку молодого «Современника» – сенс і призначення людини. Організатори театру намагалися розвивати метод Станіславського, а психологія людини стала головною складовою його вистав. Дебютний спектакль Галини Волчек виявився настільки хороший, що його ставили протягом 30 наступних років.

Після такого успіху Галина як режисер в парі з Олегом Єфремовим випускає вистави «Без хреста», «В пошуках радості» і «Більшовики».

У 1966 році в театрі проходить прем’єра вистави «Звичайна історія», яка отримує несподіваний успіх та Державну премію СРСР. «Звичайна історія» за Івану Гончарову стала першою виставою, поклали подальшу серію постановок за класикою російської літератури – в 1968 році Волчек представляє публіці «На дні» Максима Горького, трохи пізніше – включає в репертуар театру п’єси Чехова і Андрєєва.

У 1970 році Олег Єфремов переходить в МХАТ і в «Современнике» звільняється місце головного режисера, яке пустувало ще 2 роки. Але в 1972 році Галина очолює театр. Її вибирають абсолютна більшість задіяних акторів. Насамперед, опинившись на такому посту, Волчек набирає нову трупу. Вона намагається залучити молодих акторів, так як впевнена, що молодим потрібно довіряти і залучати їх постановки.

Завдяки Волчек у театрі стали грати Валерій Фокін, Йосип Рахельгауз, Михайло Алі-Хусейн, Юрій Богатирьов, Костянтин Райкін, Марина Нейолова, Валентин Гафт – без яких вже важко уявити «Сучасник». Оновлює Волчек і репертуар – вводить вистави за Михайлу Рощин, Олександру Володіну, Олександру Вампилову, Чингізу Айтматову, Борису Васильовичу, Василю Шукшину. Люди із задоволенням ходять на вистави «Валентин і Валентина», «З коханими не розлучайтеся», «Провінційні анекдоти».

Нові режисери також поповнюють трупу театру – приходять Олександр Галін, Микола Коляда, Георгій Товстоногов, Анджей Вайда.

Але Волчек і сама ставить спекталки як режисер – особливо їй вдаються «Сходження на Фудзіяму», «Ешелон», «Вишневий сад», «Зворотний зв’язок», «Поспішайте робити добро».

У 1978 році театр запрошують в США. У Х’юстоні, театрі «Алей» Волчек ставить «Ешелон» Михайла Рощина.

У 1990 році в Сіетлі Волчек ставить ще 2 вистави «Три сестри» і «Крутий маршрут». Вистави користуються надзвичайною популярністю, і театр показує їх ще півтора місяця.

А через якийсь час, у цей раз на Бродвеї, «Сучасник» стає продовжувачем доброю традицією грати перед іноземними глядачами. Два тижні актори грають «Вишневий сад», і на кожній виставі аншлаг.

За такий інтерес «Сучасник» відзначений нагородою США – «Dramadeskawards». Цікаво, що це перша нагорода, присуджена театру не з Америки.

У 1999 році Волчек підхоплює дух часу і ставить «Три товариші» Ремарка. Цей спектакль стає справжнім проривом для багатьох молодих акторів, яких Галина твердою рукою затвердила в постановці.

У 2001 році вона повторює цей же трюк з тільки що выпустившимися акторами і ставить спектакль «Три сестри».
У портфелі зрежисованих Волчек вистав вважаються «Принцеса і Дроворуб», «Погода на завтра», «Близнюк», «Плаха», «Свій острів», «Пігмаліон», «МурлинМурло» і багато інших.

Незважаючи на талановиту кар’єру режисера, Волчек знімалася ів кіно. На її рахунку фільми «Дон Кіхот», «Русалочка», «Король Лір», «Грішний янгол», «Маяковський сміється» та інші.

На сьогодні Галина Борисівна відійшла від управління театром і зйомок у кіно.

Досягнення Галини Волчек:

• Народна артистка СРСР, лауреат Державної премії СРСР, лауреат премії Президента Російської Федерації в області літератури і мистецтва, Повний кавалер ордена “За заслуги перед Вітчизною”, кавалер Трудового Червоного Прапора, академік Російської академії кінематографічних мистецтв “НІКА”.

Дати з біографії Галини Волчек:

19 грудня 1933 року – народилася в Москві
1941-1945 рр. – проживає з сім’єю в Свердловську та Алма-Аті з-за війни
1946 рік – розлучення батьків і переїзд до батька
1949 рік – вступ у МХАТ
1956 рік – випуск изМХАТ та підстава “Современника”
1961 рік – режисерський дебют
1972 рік – головний режисер “Современника”
1978 рік – виїзд театру в США
1990 рік – отримання нагороди США в області драмтеатру
1995-1999 рр. – депутат в Держдумі

Цікаві факти Галини Волчек:

• Сама блискуча роль Волчек – Березня у виставі «Хто боїться Вірджинії Вульф?»
• Галина Борисівна засідала в Держдумі в якості депутата від фракції НДР
• Від заміжжя з Євгеном Євстигнєєвим у Галини Борисівни є син Денис. Зараз вона перебуває в розлученні.

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь