Біографія Дмитра Мамин-Сибіряк – біографія Мамин-Сибіряк Д. Н. – фото, відео

Біографія Дмитра Мамин-Сибіряк

Дата народження: 6 листопада 1852 року
Дата смерті: 15 листопада 1912 року
Місце народження: Висимо-Шайтанський заводське селище, Пермська губернія

Дмитро Мамін-Сибіряк – великий прозаїк, драматург і письменник. Дмитро Наркисович Мамін-Сибіряк народився 6 листопада 1852 року в невеликому селищі Висимо-Шайтан (нині Висимо в Свердловській області). Його батько був представником духовенства і дуже хотів, щоб син також присвятив своє життя служінню Господу. Його сім’я була освіченою, тому хлопчик отримав прекрасну світську освіту на дому і вступив в місцеву школу для продовження освіти.

За рекомендацією батька він поступив у 1866 році в духовне училище Єкатеринбурга, а потім успішно перевівся в духовну семінарію Пермі. Його характер і нестандартний розум вже там проявляють себе, він бере участь у декількох гуртках, де починає знайомство з ідеями Герцена, Чернишевського, Добролюбова. Саме під час навчання в семінарії він починає писати невеличкі розповіді, проявляючи, нехай і неотесаний, але талант.

Він успішно випустився з семінарії 1871 році і поїхав в Петербург. Його не приваблювала професія священика, а тому він вирішив продовжити своє навчання на науковому терені.

Він вступив до Медико-хірургічної академії, де навчався спочатку на ветеринарному, а потім і на медичному відділенні. Наука стає для нього ще більш цікавою, в 1874 році він поступив в університет Петербурга на факультет природознавства, а через два роки перевівся на факультет юриспруденції. В цей час у нього починаються матеріальні труднощі і розвивається туберкульоз.

Під час студентського періоду він вже публікувався, писав невеликі розповіді, але оплату отримував невелику. Цей період бідності і захоплення журналістикою він описав в автобіографічному романі “Риси з життя Пепко”.

У 1877 році він повернувся на Урал, а в 1878 поховав свого батька і став головою сім’ї. Йому потрібно було забезпечити освіта для братів і сестер. Заробіток можна було знайти лише у великому місті і тому в тому ж році його сім’я переїжджає в Єкатеринбург, де Дмитро познайомився в прекрасною жінкою, Марією Алексєєвої.

Вона стала його дружиною, а також напарником в літературній діяльності. Мамин-Сибіряк багато подорожував по Уралі і під час роз’їздів приділяв увагу економіки, історії регіонів, фольклору. Він набрав величезну кількість матеріалу для своєї літературної діяльності.

Його подорожні записки публікуються в збірнику “Від Уралу до Москви”, які побачили світ у газеті “Русские ведомости”. Це був безсумнівний успіх, який привернув увагу відразу декількох видань, включаючи відомі журнали “Вітчизняні записки”, “Вісник Європи”, “Русская мысль” та інші. В цей же час він бере подвійне прізвище. Дмитро Сибіряк – це його літературний псевдонім, який став частиною прізвища.

Мотиви його творчості залишаються незмінними, він продовжує писати про життя російського народу на Уралі. У 1883 році Дмитро Мамін-Сибіряк закінчив роботу над великим романом “Приваловские мільйони”, який він писав протягом десяти років. Цей роман приніс йому популярність після публікації в журналі “Дело”. Потім “Вітчизняні записки” публікують його роман “Гірське гніздо”, яке одразу ж було прийнято громадськістю і критиками, які визначили його як дуже талановитого письменника у жанрі реалізму.

У 1890 році Дмитро розлучився зі своєю першою дружиною і одружився на М. Абрамової, актрисою драматичного театру Єкатеринбурга. Разом з цією жінкою він переїхав у Петербург. Його сімейне щастя було недовгим, дружина померла усього року після дуже важких пологів. Ця трагедія наклала відбиток на життя письменника, який залишився з хворою донькою Оленою на руках.

Його депресія не завадила йому сконцентруватися на вихованні дочки і почати писати дитячі оповідання. Саме в цей період він написав дуже відомий цикл “Аленушкины казки”, який був написаний спеціально для доньки. Протягом наступного десятиріччя він жив у Петербурзі, приділяючи дочки якомога більше уваги. Він написав також багато прекрасних оповідань, повістей та романів, серед яких виділяються “Уральські оповіді” і знаменитий роман “Хліб”. На жаль, в цей же час його здоров’я погіршується через що розвивається туберкульозу.

Він помер від сухот 15 листопада 1912 року, а його дочка померла через два роки після цього. Мамин-Сибіряк залишив після себе величезну літературну спадщину. Найбільшим його досягненням можна вважати використання унікальних персонажів та образів, які він створював для дітей.

Його казки завжди пронизані не тільки любов’ю і розумінням, але і високою мораллю. Він захищав свою рідну природу і намагався навчити того ж читачів, а також відобразив багато зміни в суспільному житті Росії у своїх романах та оповіданнях.

Важливі віхи життя Дмитра Мамин-Сибіряк:

Народився 6 листопада 1852
– Надходження в духовне училище Єкатеринбурга в 1866
– Надходження в духовну семінарію Пермі в 1868
– Надходження в медико-хірургічну академію Петербурга в 1872
– Переклад на факультет юриспруденції в 1876
– Одружився на Марії Алексєєвої і почав подорожувати по Уралу після повернення з Петербурга в 1877
– Публікація серії нарисів “Старателі” і робота в журналі “Російська Думка” в 1882
– Публікація роману “Приваловские мільйони” в 1883
– Публікація роману “Гірське гніздо” в журналі “Вітчизняні записки” в 1884
– Одружився М. Абрамової в 1890
– Переїхав у Петербург, втратив дружину і почав роботу над казками і дитячими розповідями в 1891
– Публікація роману “золото”, вихід у світ “Охониных брів” в 1892
– Публікація двотомного збірника “Уральські оповіді”, друк роману “Хліб” в 1895

Цікаві факти з біографії Дмитра Мамин-Сибіряк:

– З 2002 року авторам літературних творів щодо Уралі вручається премія імені Маміна-Сибіряка.

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь