Біографія Анни Ахматової – біографія Ахматової – фото, відео

Біографія Анни Ахматової

Дата народження: 23 червня 1889 року
Дата смерті: 5 березня 1966 року
Місце народження: місто Одеса

Анна Ахматова – відома поетеса Срібного століття, Ахматова народилася 23 червня 1889 року. Її життєвий шлях, сповнений розчарувань і успіхів, розпочався в Одесі. Андрій Горенко, її батько, був звичайним капітаном другого рангу у відставці, який служив у чині колезького асесора після звільнення з армії. Її мати була освіченою і дуже сучасною жінкою, яка була бажаним гостем у будинках

Одеської творчої еліти. Всього через рік після народження майбутньої великої поетеси сім’я переїхала з Одеси до відома Царське село, що перебувало під Петербургом.

З самого раннього дитинства Анна Ахматова отримувала хорошу освіту. Вона вже в дитинстві знала французьку мову, читала багато книг і прекрасно розуміла світський спосіб життя. Пізніше вона відучилася в жіночій гімназії Царського села, де і познайомилася з Миколою Гумільовим, її першим чоловіком, і там же почала свій творчий шлях. Сам Микола Гумільов завжди вважав Анну Ахматову своєю незмінною музою.

Її перші вірші були написані, коли їй було всього одинадцять років. З тих самих пір поетеса постійно працювала над поліпшенням літературної техніки. Незважаючи на скептичне ставлення її батька до віршування вона продовжувала писати, але перестала підписувати вірші прізвищем батька. Саме в цей період вона взяла прізвище своєї прабабусі і стала Ганною Ахматової.

У підлітковому віці вона залишилася з матір’ю після розлучення батьків. Вони вдвох багато переїжджали, спочатку жили в Євпаторії, пізніше в Києві, де Ганна продовжила навчання в жіночій гімназії Києва. У 1910 році вона вийшла заміж за Миколу Гумільова, який допоміг їй опублікувати її перші вірші будучи досить відомим у літературних колах поетом.

У 1911 почали виходити її вірші, вони з’являлися в самих різних журналах і газетах, але вже в наступному році світ побачив “Вечір”, її перший збірник віршів. В 1912 році після виходу книги вона народила сина Лева, а двома роками пізніше до неї прийшла справжня слава – вийшов її збірка віршів “Чотки”, який був тепло прийнятий критиками. Її стали вважати за “модною” поетесою.

Після публічного визнання допомогу Гумільова вже не має істотного значення, творчі суперечності стають причиною сімейного розладу, який призводить до розлучення з Гумільовим в 1918 році. Майже відразу ж Анна Ахматова вийшла заміж за Володимира Шилейко, популярного поета і вченого. Шлюб тривав зовсім недовго і вже у 1922 році вона розлучилася з ним і зіграла весілля з Миколою Пуніна, мистецтвознавцем.

Всі чоловіки в житті поетеси жили трагічним життям. Її син і останній чоловік були арештовані, але лише Лев буде відправлений на етап, а Микола Гумільов був розстріляний в 1921 році.

Останній офіційно опублікований до Другої Світової війни збірка віршів вийшов у 1924 році, після чого НКВС відразу ж визначило її поезію як “антикомуністичну і провокаційну”. Через гоніння з боку влади вона змінила свою творчість, романтика і лірика змінилася соціальними мотивами. Арешт чоловіка і сина стали стартом для поеми “Реквієм”, яка стала відображенням її переживань з приводу рідні. В 1940 році вона опублікувала “З шести книг”, збірник політкоректних віршів, який дозволяє їй нагадати про себе.

Під час війни Анна Ахматова переїжджає в тил, живе в Ташкенті, багато працює. Після перемоги вона відразу ж вирушає назад в Москву, але тут її холодно приймає місцевий літературний бомонд. У 1946 році всі її творчість було розкритиковане, а сама вона була виключена зі Спілки Радянських Письменників. Потім її сина Лева Гумільова, знову заарештували й засудили до десяти років таборів.

Майже весь час Ахматова постійно писала в Політбюро, дневала біля порогів різних політичних діячів, але витягнути сина з табірної системи не вдалося. Лев вважав, що мати не доклала достатньо зусиль і тому після закінчення свого терміну віддалився від неї.

У 1951 Анна Ахматова знову стає дійсним членом ССП, а потім починає активно працювати. У 1964 році вона отримала премію від Італійських літераторів – “Етна-Торіна”. В цей період влада вже не так агресивно налаштовані по відношенню до діячів мистецтва і їй дозволяють отримати її. Ця премія стала наслідком активної творчості. У 1958 році вона випустила збірку “Вірші”, а відразу після отримання премії, 1965, випустила “Біг часу”. За рік до смерті, в тому ж році, вона отримала ступінь доктора в Оксфордському університеті.

Вона померла 5 березня 1966 в Домодєдово. Анна Ахматова була великої поетеси Срібного століття, випустила кілька об’ємних збірок віршів “Вечір”, “Четки” (9 видань), “Біла зграя”, “AnnoDomini MCMXXI”, “З шести книг”, “Біг часу”. Вона написала неймовірно трагічну і глибоку по наповненню поему “Реквієм”, а також стала лауреатом премії “Етна-Торіна”.

Основні віхи життя Анни Ахматової:

– Народилася 11 червня (23 червня) в 1889 році
– Навчалася в гімназії Царського села в 1900-1905 роках
– До Києва переїхала з матір’ю в 1906
– Шлюб з Миколою Гумільовим у 1910
– Випуск у світ збірки “Вечір” в 1912
– Народження Льва Гумільова в 1913
– Випуск збірки “Чотки” в 1914
– Розлучення з Миколою Гумільовим і вихід заміж за Володимира Шилейко 1918
– Шлюб з Миколою Пуніна в 1922
– Арешт Льва Гумільова і переїзд до Москви в 1935
– Випуск у світ збірки “З шести книг” у 1940
– Переїзд в тил в Ташкент в 1941
– Повернення до Москви і негайну переїзд в Ленінград у 1945
– Виключення з СЗП 1946
– Арешт Льва Гумільова в 1949
– Відновлення в ССП в 1951
– Отримання престижної італійської літературної премії “Етна-Торіна” в 1964
– Померла 5 березня 1966

Цікаві факти з біографії Анни Ахматової:

– Все своє життя Ганна Ахматова вела щоденник, який був частково опублікований в 1973. Напередодні своєї смерті вона записала у щоденнику, що шкодує про відсутність її Біблії поруч.
– Після арешту сина Ганна Ахматова проводила багато часу поруч із “Хрестами” як і сотні інших матерів. Одна з жінок дізналася поетесу в обличчя з просила, чи зможе вона описати ці жахи репресій. Ганна відповіла, що зможе і почала роботу над поемою “Реквієм”
– Перед смертю вона зуміла налагодити стосунки із сином, який несправедливо вважав, що мати не доклала достатньо зусиль для його звільнення. Лев Гумільов, будучи доктором Ленінградського університету, і його студенти будували пам’ятник відомій поетесі й навіть самі шукали камені в місті, так як матеріалу не вистачало.

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Залишити відповідь