Батурина Олена Миколаївна – Біографія, опис життя, історія успіху

Олена Батуріна, дружина московського мера,
найвідоміший і удачливий
виробник тазиків і стільчиків з
пластмаси, її холдинг «Інтеко» на
сьогодні контролює 1/5 частина
всього будівельного ринку столиці. За
даними Forbes, її стан оцінюється
в 1,1 млрд. дол.

Коротка біографія.

Олена Миколаївна Батурина

народилася 8 березня
1963 року. Закінчила Московський інститут
управління імені Серго Орджонікідзе (нині –
університет). 1982-1989 роках була науковим
співробітником Інституту економічних проблем комплексного розвитку
народного господарства міста Москви, головним спеціалістом комісії
Мосміськвиконкому за кооперативам та індивідуальної трудової
діяльності.

У 1991 році

Олена Батурина

і її брат Віктор зареєстрували
компанію (кооператив)

“Інтеко”

, яка стала займатися
виробництвом полімерних виробів. У тому ж році вийшла Батурина
заміж за Юрія Лужкова, який у 1992 році став мером Москви. ЗМІ
писали, що “Інтеко” на початку 1990-х років отримувала вигідні
муніципальні замовлення. Через кілька років бізнес “Інтеко” за
виготовлення пластмасових виробів був доповнений власним
сировинним виробництвом на базі Московського нафтопереробного
заводу (МНПЗ), що знаходився під контролем столичного уряду.
На території МНПЗ був побудований завод з виробництва поліпропілену,
і практично весь випускається МНПЗ полімер належав компанії
Олені Батуриній. В результаті “Інтеко” вдалося зайняти майже третину
російського ринку виробів з пластмаси.

В кінці 1990-х років “Інтеко” стала одним з основних генпідрядників
зведення в Калмикії Міста Шахів (Сіті-Чесс), будівництво
якого було ініційовано президентом республіки Кірсаном
Ілюмжиновим. Згодом компанія була одним з фігурантів
розслідування, яке б стосувалося нецільового використання бюджетних
коштів при будівництві Сіті-Чесс. Восени 1999 року Олена Батуріна
балотувалася в депутати Держдуми від Калмикії, але вибори програла.

У 2001 році почалося перетворення “Інтеко” велику інвестиційно-
будівельну корпорацію. Вона зуміла взяти під контроль близько чверті
столичного ринку панельного житлового будівництва. Через рік у складі
“Інтеко” з’явилося підрозділ монолітного будівництва. Починаючи з
середини 2002 року компанія придбала цілий ряд цементних заводів,
завдяки чому компанія Олени Батуріної перетворилася в найбільшого
постачальника цементу в країні. У 2003 році “Інтеко” оголосила про плани по
випуску власного облігаційної позики. Тоді ж вперше
з’ясувалося, що Батурина володіє 99% акцій компанії, а 1
відсоток акцій належить її братові. Через деякий час “Інтеко”
оголосила про створення власної ріелтерської структури “Магістрат”.

У 2003 році ЗМІ писали про конфлікт між “Інтеко-агро” – дочірньої
фірмою “Інтеко” – і губернатором Бєлгородської області Євгеном
Савченко. Обласні власті звинуватили агрохолдинг в скупці бєлгородських
земель за “сірими” схемами і заниженими цінами. Пізніше з’ясувалося, що
діяльність “Інтеко-агро” заважає розробці Яковлівського рудника,
який належить ТОВ “Метал-груп” – компанії, підконтрольній
послу РФ в Україні Віктору Черномирдіну і його сина Віталія. Після
напади на виконавчого директора ТОВ “Інтеко-Агро” Олександра
Аннєнкова і вбивства адвоката “Інтеко” Дмитра Штейнберга Олена
Батурина зверталася до президента Володимира Путіна з проханням звільнити
Савченко, але не отримала підтримки на федеральному рівні.

15 лютого 2004 року в результаті часткового обвалення покрівлі будівлі
аквапарку “Трансвааль-парк” в московському районі Ясенів загинули 28
відвідувачів розважального комплексу і постраждали більше 100. В березні
2004 року “Комерсант” повідомив про те, що Батурини були
найбільшими кредиторами компанії “Терра-Ойл”, яка до моменту
катастрофи контролювала бізнес аквапарку. У березні 2005 року Тверської
районний суд Москви частково задовольнив позов Олени Батуріної про
захист честі і гідності та визнав відомості, опубліковані в газеті,
не відповідними дійсності.

У 2005 році “Інтеко” продала всі свої цементні підприємства, а через
деякий час і Домобудівний комбінат №3 (ДБК-3), який
придбала в 2001 році. Після продажу комбінату “Інтеко” пішла з ринку
панельного домобудівництва. Навесні 2006 року “Інтеко” повернулася на
цементний ринок, купивши у групи СУ-155 Верхнебаканский цементний
завод в Краснодарському краї.

У березні 2006 року корпорація “Інтеко” офіційно оголосила про те, що
ще в лютому брат Батуріної пішов з компанії. 17 березня акціонери
“Інтеко” (тобто сама Батуріна) на позачергових зборах взяли
рішення про викуп у Віктора Батурина, що належав йому пакета
акцій.

У липні 2006 року Олена Батурина була обрана до складу ради
директорів ВАТ АКБ “Російський земельний банк”.

1 грудня 2006 року була опублікована інформація про те, що
видавничий дім Axel Springer Russia відмовився друкувати статті про Олену
Батуріної і її бізнесі, знищивши весь тираж грудневого номера
російського журналу Forbes. У свою чергу, американський Forbes
зажадав, щоб Axel Springer випустив поточний номер у тому вигляді, в
якому він був надрукований, що в результаті і було зроблено. У лютому 2007 року
“Інтеко” подала два судових позови – кожен на суму у 106 тисяч 500
рублів – до головного редактора Максиму Кашулинскому та видавничої
дому. Компанія виграла перший позов навесні 2007 року, програвши другий
восени 2007 року. Після цього було змінено предмет позову, і в січні
2008 року виграла справу проти Axel Springer Russia і авторів статті про
Батуріної.

На початку 2007 року загострився конфлікт між Батуріної і її братом
Віктором, який, за деякими даними, вирішив повернути собі чверть
акцій “Інтеко” – пакет, до того часу коштував близько мільярда
доларів. Олена Батурина і її брат обмінялися судовими позовами.
Первинні позови Віктора Батурина суд відхилив, позови Батуріної,
подані у відповідь, було зареєстровано 15 лютого 2007 року. Віктор
Батурин заявив, що готує нові судові претензії до своєї сестри.
Однак кілька днів тому ЗМІ повідомили, що сторони відмовилися “від
взаємних майнових та інших претензій”.

Олена Батурина – найбагатша жінка Росії. За даними журналу
Forbes, опублікованими в 2006 році, її стан оцінювався в 2,3
мільярди доларів. Вона також є власником пакетів акцій
“Газпрому” і Ощадбанку. За даними видання за 2007 рік, воно склало
2,4 мільярда доларів, і Батурина залишилася єдиною жінкою,
входить в сотню найбагатших громадян Росії.

Олена Батурина прихильник спорту – займається тенісом, непогано
катається на гірських лижах. Водить автомобіль, має третій розряд по
стрільби з малокаліберної гвинтівки. Займається верховою їздою.

Від шлюбу з Юрієм Лужковим у Батуріної дві доньки: Олена народилася в
1992 році, Ольга – в березні 1994 року.

Батурина Олена Миколаївна   Біографія, опис життя, історія успіху

За матеріалами:

Вікіпедія

,

ru.wikipedia.org

Матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: