Ім’я: Альберт Ейнштейн (Albert Einstein)
День народження: 14 березня 1897
Місце народження: р. Ульм, королівства Вюртемберг, Німеччина
Дата смерті: 18 квітня 1955 (58 років)
Причина смерті: дізнатисяаневризма аорти
Місце поховання: дізнатисяПрінстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США
Зріст: 175 см
Знак Зодіаку: Риби (характеристика)
Діяльність: вчений-фізик
Wikipedia
Біографія Альберта Ейнштейна
Альберт Ейнштейн – вчений-легенда, який здійснив небувалий переворот в науці створенням знаменитої теорії відносності, автор багатьох інших відкриттів у галузі теоретичної фізики, Нобелівський лауреат і непохитний пацифіст з загадковою біографією.
На фото: Альберт Ейнштейн
Він зайняв третю позицію в списку 100 великих євреїв всіх часів, поступившись лідерством лише Мойсея і Ісуса. Багато його вважають ідолом епохи, людиною століття, ставлять в один ряд з такими геніями як Максвелл і Ньютон. Але деякі викривачі позбавляють його ореолу, називають розрекламованим науковим плагіатором і шахраєм, стверджуючи, що ряд положень його вищезгаданої теорії були висловлені раніше іншими видатними представниками пантеону науки.
Дитинство і юність
Майбутній фізик-теоретик з’явився на світ 14 березня 1879 р. в Ульме під Мюнхеном. Його мати Пауліна була домогосподаркою, донькою успішного торговця зерном. Отець Герман, навпаки, виявився не надто блискучим комерсантом. Сім’ї не раз доводилося переїжджати з-за розорень його підприємств, зокрема, у 1880-му в Мюнхен. У цьому місті у хлопчика з’явилася сестричка Майя.
Альберт Ейнштейн у дитинстві (ліворуч) і з молодшою сестрою
Первісток народився з великою і деформованою головою. Батьки довго побоювалися, що син відставатиме в психічному розвитку. Він ріс замкнутим, до семи років не розмовляв, тільки повторював за іншими людьми одні й ті ж фрази. Пізніше він заговорив, але не вимовляв фрази відразу вголос, а попередньо їх відтворював одними губами. Причому якщо його вимоги відмовлялися виконувати, він страшенно сердився, несамовито кривив обличчя, жбурляв виникаючі під руку предмети. Одного разу в момент такого нападу він трохи не покалічив сестру. Так що родина вважала хлопчика розумово відсталим. Сучасні вчені припускають, що таким чином міг проявлятися синдром Аспергера.
В 6 років Альберт почав займатися музикою і все доросле життя був закоханий в скрипку, але в дитячі роки навчався з-під палиці. Під фортепіанний акомпанемент суворої матері він грав Моцарта і Бетховена. Ряд біографів вченого вважає, що саме тиранка Пауліна посіяла в душі Ейнштейна скептичне ставлення до жіночої статі.
У школі майбутній геній вчився погано. Вступивши до 10 років у гімназії, він вів себе нешанобливо і зухвало, волів займатися самоосвітою, а не відвідувати нудні уроки. Особливо його пригнічувало вивчення давньогрецької мови. Навіть з математики у нього довгий час стояло 2, хоча інтерес до яких у нього прокинувся вже в ті роки і почався з того, що батько презентував йому компас. Альберт був вражений тим, що таємничі сили змушували стрілку зберігати незмінне напрямок.
Альберт Ейнштейн у молодості
Не останню роль у становленні особистості Альберта зіграв друг їх сім’ї студент Макс Талмуд і його дядько Якоб. Вони приносили тямущому хлопчику цікаві підручники, пропонували вирішувати інтригуючі головоломки. Зокрема, підліток зачитувався трактатом Евкліда «Начала». Крім цього, знайомство з філософською працею Канта «Критика чистого розуму» змусило його, вкрай релігійної з дитинства, задуматися над питанням про існування бога і про природу воєн.
Молодий Альберт Ейнштейн
Після чергового краху батьківського бізнесу в 1894 році сімейство перебралися в передмістя Мілана Павію. Через рік Альберт приєднався до них, так і не закінчивши мюнхенську гімназію. Він розраховував вступити в політехнікум Цюріха і стати вчителем, однак вступні випробування провалив. В результаті йому довелося провести рік в школі Аарау і тільки після отримання атестата в 1896-му стати студентом цюріхського навчального закладу.
Шлях до науки
У 1900 році здатний, але проблемний студент, який дозволяв собі сперечатися з професорами, закінчив навчання з прекрасними результатами. Продовжити наукову діяльність в альма-матер йому не запропонували за його незлагідного характеру і нескінченних пропусків занять. Потім протягом двох років він не міг знайти роботу по спеціальності, перебував у скрутному матеріальному становищі. З-за стресу і злиднів у нього відкрилася языва.
Після закінчення навчання Ейнштейн опинився у злиднях
Ситуацію врятував його колишній однокурсник і майбутній відомий вчений Марсель Гроссман, який у 1902 році допоміг Альберту влаштуватися в Бюро патентування винаходів в Берні. За родом діяльності талановитий молодий спеціаліст мав можливість знайомитися з безліччю цікавих патентних заявок, що, на думку ряду критиків, і дозволило йому згодом на основі чужих ідей розробляти власні теоретичні положення. Незабаром він одружився на колишньої однокурсниці (детальніше див. у розділі «Особисте життя») Мілеві Марич.
У 1905-му Ейнштейн опублікував ряд робіт, які стали фундаментом для теорій відносності, квантової і броунівського руху. Вони мали величезний суспільний резонанс, змінивши уявлення людей про навколишній світ. Зокрема, їм був обґрунтований приголомшливий факт більш повільного плину часу в рухомих координатах. Це означало, що астронавт, який вирушив на віддалену планету зі швидкістю вище за швидкість світла, повернеться додому більш молодим порівняно з однолітками, які перебували на землі.
Альберт Ейнштейн змінив уявлення людей про навколишній світ
Через рік вчений вивів свою знамениту формулу Е=mc2, отримав ступінь доктора в рідному університеті і з 1909 року почав там викладати. За це відкриття в 1910-му Ейнштейн вперше був номінований на Нобелівську премію, але переможцем не став. Протягом наступних десяти років члени комітету залишалися непохитними і продовжували відкидати його кандидатуру на престижну нагороду. Головним аргументом їх вирішення було відсутність експериментального підтвердження справедливості формули.
У 1910-му Ейнштейн вперше був номінований на Нобелівську премію
У 1911-му автор революційної роботи переїхав до Праги, де протягом року працював у найстарішому навчальному закладі Центральної Європи, продовжуючи свої наукові вишукування. Потім він повернувся до Цюріха, а в 1914-му відправився в Берлін. Крім науки він займався громадською діяльністю, активно виступав за громадянські права і проти воєн.
Під час сонячного затемнення 1919 р. дослідники знайшли підтвердження ряду постулатів спірної теорії, і до її авторові прийшло світове визнання. У 1922-му він нарешті став Нобелівським лауреатом, правда, не за теорію, яка була вінцем його інтелектуальної діяльності, а за інше відкриття фотоефекту. Він побував у Японії, Індії, Китаї, США, у ряді європейських держав, де знайомив публіку зі своїми переконаннями і відкриттями.
На початку 1930-х професор-пацифіст почав зазнавати переслідувань на тлі зростання антисемітських настроїв. З приходом до влади Гітлера він емігрував за океан, отримавши місце в дослідницькому інституті Прінстона. У 1934-му на запрошення Франкліна Рузвельта він побував в Білому домі, а в 1939-му підписав звернення вчених на ім’я американського президента про необхідність створення ядерної зброї для протистояння фашистської Німеччини, про що згодом шкодував.
На початку 1930-х професор-пацифіст почав зазнавати переслідувань на тлі зростання антисемітських настроїв
У 1952-му Ізраїль (після смерті глави Хаїма Вейцмана) запропонував геніальному фізику зайняти посаду президента. Він відхилив настільки привабливу пропозицію, пославшись на відсутність досвіду державної діяльності.
Особисте життя Альберта Ейнштейна
Батько теорії відносності був диваком – ніколи не носив шкарпеток, не любив чистити зуби, проте користувався успіхом у жінок, мав за своє життя близько десяти коханок, а був одружений двічі.
Першою його любов’ю стала Марі, дочка професора Йоста Винтелера, в будинку якого він жив під час навчання в Аарау. Після від’їзду Альберта в Цюріх їхній роман закінчився, але дівчина довго переживала їх розрив, що ускладнила її психічний стан. Згодом вона потрапила в лікарню для душевнохворих, де і померла.
Альберт Ейнштейн і Мілева Марич
Другий обраницею вченого була однокурсниця, блискучий математик і фізик, Мілева Марич. Вони обвінчалися в 1903 році в Берні. Дівчина була зовні непоказна і накульгувала. Батьки Альберта дивувалися, навіщо він обрав дружини поганулю, на що фізик відповідав: «Ну і що! Чули б ви її вокал».
Документальний фільм, присвячений Альберту Ейнштейну
Правда, пристрасна любов генія до неї дуже скоро охолола. Він представив їй список принизливих умов спільного життя, фактично перетворювали кохану в домробітницю і наукового секретаря. Більш того, він переконав дружину віддати їх однорічну дочку Лізерл, що народилася в 1902-му і отвлекавшую чоловіка від наукової діяльності, в іншу сім’ю, де маля незабаром померла від скарлатини та неналежного догляду.
У 1904 році у пари народився син Ганс Альберт, в 1910-му – Едуард, хворий згодом шизофренією і відправлений батьком назавжди в психіатричну лікарню. Старший син ріс похмурим і відлюдним, подорослішавши, відмовився займатися теоретичною фізикою, невзлюбив батька за його ставлення до матері і брата. Сім’я розпалася через зради Альберта в 1914-му, він виїхав у Берлін. В якості відкупних при розлученні Альберт віддав Марич 32 тисячі доларів – приз за відкриття фотоефекту.
Альберт Ейнштейн і Ельза Левенталь
Після розлучення фізик одружився на своїй двоюрідній сестрі Ельзі, яка виховувала двох доньок від попереднього шлюбу – молодшу Марго і дівчину на виданні на ім’я Ільзе. Спочатку Ейнштейн мав ніжні почуття саме до останньої, але отримавши відмову, зупинився на її матері.
На відміну від першої дружини, кузина була жінкою недалекій і дивилася крізь пальці на зради чоловіка. Альберт обожнював представниць слабкої статі, і в нього були закохані багато красуні, включаючи Марго. Також вчений пристрасно захоплювався вітрильним спортом. Йому подобалося ходити на яхті в поодинці. В музиці і літературі він був консерватором – любив класику.
Смерть
Геній-дивак з трубкою і всклокоченной шевелюрою був неймовірно популярний. Його ім’ям називали вулиці, вежі, телескопи, кратер на Місяці, квазар. У 1955-му його стан здоров’я сильно погіршився. Він потрапив в клініку, в очікуванні смерті був спокійним і умиротвореним.
Альберт Ейнштейн показує язик
Напередодні смерті, що настала 18 квітня від розриву аорти, він знищив рукопис свого останнього дослідження. Що його змусило це зробити – донині залишається загадкою.
Після розтину тіла вченого патологоанатом Томас Харві зробив цікаве спостереження. У лівій півкулі мозку Ейнштейна спостерігалося аномальне кількість гліальних клітин, «живлять» нейрони. А, як відомо, ліва півкуля відповідає за логіку і «точні науки». Також, незважаючи на похилий вік генія, в його мозку практично не було дегенеративних змін, властивих літнім людям.
Пам’ятник Альберту Ейнштейну роботи Роберта Беркса
Серед відомих нині живих нащадків Альберта Ейнштейна – його правнуки Томас, Пол, Едуард і Світу Ейнштейна. Томас – лікар, завідує клінікою в Лос-Анджелесі. Підлогу грає на скрипці. Едуард (якого всі називають просто Тед) свого часу кинув старшу школу і побудував успішний бізнес – у нього меблевий магазин. Миру працює у сфері телемаркетингу і у вільний час грає на музичних інструментах.
