Алан Грінспен (Alan Greenspan /
США) народився 6 березня 1926 року,
незадовго до початку Великої
Депресії, в Нью-Йорку в сім’ї
єврейських емігрантів. Його батько,
Герберт Грінспен (Herbert
Greenspan) був бізнесменом, а
пізніше – біржовим брокером і
економічним консультантом.
Коротка біографія
.
Батьки матері
Алана
, Троянди Голдсміт (Rose Goldsmith), переїхали в
США з Польщі. Роза вийшла заміж за Герберта Грінспена в 17-річному
віці, їх шлюб був неміцний: коли Алану виповнилося 3 роки, його
батьки розлучилися, і зі своїм батьком Алан практично не спілкувався.
Втім, на Грінспена великий вплив справила книга його батька “Recovery
Ahead!”, в якій той захищав Новий курс – економічну політику
президента Франкліна Делано Рузвельта. Дитинство Алан провів з
матір’ю: вони жили в невеликому будинку разом з батьками Троянди в
бідності з-за Великої депресії: мати не відразу змогла знайти собі
роботу. Незважаючи на це Грінспен ріс дуже розумною дитиною: вже у 5 років
він міг складати в розумі тризначні числа.
Грінспен
відмінно навчався в одній з нью-йоркських державних
шкіл, зміг перевестися з сьомого класу одразу у дев’ятий. Відомо,
вчитель математики Алана викладав свій предмет на прикладі
банківських звітів, які він приносив до школи. Незважаючи на брак
грошей, мати не шкодувала коштів на розвиток талантів Грінспена: крім
навчання він захоплювався тенісом, бейсболом та музикою. Після закінчення
George Washington High School в 1943 році він поступив в престижну
приватне Джульярдської школи мистецтв (Juilliard School) але потім
відрахувався і грав на саксофоні і кларнеті у джазовому ансамблі, одним
з музикантів в якому був знаменитий саксофоніст Стен Гетц (Stan
Getz). Незабаром Грінспен почав завідувати фінансовими справами свого
ансамблю, а у 1944 році вирішив його залишити, щоб отримати
економічна освіта.
Алан Грінспен
поступив в Школу комерції Нью-йоркського
університету (New York university’s School of Commerce), у 1948 році
отримав ступінь бакалавра з економіки, а в 1950 році закінчив
університет з відзнакою (summa cum laude – “з найвищою похвалою”) і
ступенем магістра. Після цього Грінспен навчався в аспірантурі
Колумбійського університету (Columbia University), де його вчителем
був відомий економіст Артур Бернс (Arthur Burns), майбутній глава
Федеральної резервної служби однак Грінспен через брак коштів
на навчання був змушений піти з аспірантури. Тільки в 1977 році в
Нью-йоркському університеті Грінспен без захисту дисертації отримав
ступінь доктора філософії (Ph.D.) по економіці і там же в 2005 році –
ступінь почесного доктора комерційних наук.
У 1948-1953 роках Грінспен працював у Conference Board,
дослідницькому центрі (Think Tank), що спеціалізувалося на
економіці і фінансах. У 50-ті роки Грінспен познайомився з
письменницею Айн Ренд (Ayn Rand), основоположницею об’єктивізму –
філософської течії, що захищав лібертаріанство і нерегульований
капіталізм (лессферизм). Грінспен публікувався в кількох виданнях,
близьких до цієї течії.
З 1953 по 1955 рік Грінспен викладав у Нью-Йоркському
університеті, а в 1954 році разом з Вільямом Таунсэндом (William
Townsend) заснував фірму Townsend & Greenspan, що займалася
економічним консалтингом. Після смерті Таунсэнда в 1958 році
Грінспен очолював компанію і керував їй з 1954 по 1974 і з 1977 по
1987 рік і придбав завдяки їй ім’я і стан.
У 1968 році Грінспен випадково зустрів колишнього колегу по джазового
ансамблю Леонарда Гармента (Leonard Garment), який був партнером
майбутнього президента США республіканця Річарда Ніксона (Richard
Nixon). Гармент порадив Ніксону взяти Грінспена директором з
законодавства в штаб його виборчої кампанії. Після перемоги
Ніксона на виборах Грінспен брав участь у формуванні перехідною
адміністрації, але потім відмовився від посади в Білому домі, залишившись
неформальним радником. У серпні 1974 року президент Ніксон
призначив Грінспена головою президентської ради економічних
радників. Це було одне з останніх рішень, прийнятих Ніксоном. 9
серпня президент подав у відставку з-за Уотергейтського скандалу, однак
Грінспен зберіг свій пост при набрав на президентський пост
Джеральде Форді (Gerald Ford) і був відправлений у відставку тільки новим
президентом-демократом Джиммі Картером (Jimmy Carter).
Після обрання президентом США республіканця Рональда Рейгана
(Ronald Reagan) Грінспен став його економічним радником,
консультантом у конгрессиональной комісії з бюджету та з 1981 по
1983 рік очолював Національну комісію з реформи системи
соціального страхування.
У серпні 1987 року Грінспен був призначений головою ради
керівників Федеральної резервної служби (ФРС) –
квазідержавної структури, яка виконує функції центрального
банку США. Через два місяці після призначення на світових біржах
стався обвал котирувань, який згодом став відомий як
“Чорний понеділок”, проте завдяки енергійним діям ФРС
цей криза був швидко подоланий. Після свого призначення Грінспен
розпустив компанію Townsend & Greenspan, не знайшовши їй покупця.
На думку експертів, дії Грінспена на посаді глави ФРС, в тому
серед його заходів по боротьбі з інфляцією і підвищення обліковий ставки,
призвели до війни в Перській затоці і економічної кризи, яка
привів до поразки Джорджа Буша-старшого (George Bush Sr.) на
президентських виборах 1992 року. За чутками, Грінспен перебував у
поганих відносинах з республіканською адміністрацією і тому зміг
заручитися підтримкою нового президента США демократа Білла
Клінтона. На посаді голови ФРС Грінспен впорався і з кредитним
кризою 1998 року і “Крах доткомів”. Грінспен зміг зберегти свій
піст і при Джорджі Буші-молодшому.
Термін повноважень Грінспена на посаді голови ФРС закінчився 31 січня
2006 року. Після його відходу у відставку президент Буш призначив головою
ФРС Бена Бернанке (Ben Bernanke), який, на відміну від Грінспена,
бачив головну небезпеку для американської економіки в дефляції і
виступав за планування інфляційних процесів в країні.
Після відставки преса хвалила Грінспена за те, що за час його
керівництва ФРС США була маленька інфляція і відзначався
безперервного зростання економіки. Експерти відзначали, що завдяки
низької облікової ставки американські фірми могли розвивати свою
інвестиційну діяльність і вкладати кошти в інформаційні
технології. Однак багато вже тоді передбачали, що політика
Грінспена призвела до утворення спекулятивних бульбашок в економіці а
після початку іпотечної кризи в США в 2007 році та світового
економічної кризи восени 2008 року Грінспена називали одним з
основних винуватців. Сам він у жовтні 2008 року визнав,
що деякі його викладки були невірні і що США не було
повністю відмовлятися від механізмів державного регулювання,
особливо на початковому етапі формування “бульбашки” на ринку іпотечних
кредитів.
Крім діяльності у ФРС Грінспен обіймав також посади радника
президента США із зовнішньої розвідки, обіймав посаду голови
комісії з фінансовим структурам та їх регулювання, а також
спеціальної комісії по економічному зростанню.
Крім цього Грінспен обіймав посаду корпоративного
керуючого компанії Alcoa, Automatic Data Processing, Capital
Cities/ABC, General Foods, J. P. Morgan & Co і The Pittston Company.
Також він очолював економічну редакцію журналу Time, входив в
рада повірених корпорації RAND, був директором і членом
наглядової ради Інституту Гувера при Стенфордському
університеті (Stanford university’s Hoover Institution) директором
Національного економічного клубу і віце-головою Нью-
Йоркського економічного клубу. Грінспен є почесним
професор ряду американських і європейських університетів.
Грінспена називали найбільш впливовим державним
діячем у світі після президента США. Преса відзначала, що
довше Грінспена головою ФРС був тільки Вільям Макчесні
Мартін (William McChesney Martin), який займав цей пост з 1951 по 1970
рік. Характеризуючи свої політичні переконання, Грінспен називав себе
“либертарием-республіканцем”.
У 2002 році Грінспен був посвячений у лицарі королевою
Великобританії Єлизаветою II за внесок у досягнення стабільності
світової економіки. Крім того Грінспен був нагороджений французьким
орденом Почесного легіону.
У вересні 2007 року були опубліковані мемуари Грінспена: “Епоха
потрясінь” (“The Age of Turbulence”). У своїй книзі він піддав
критиці економічну політику Джорджа Буша-молодшого, якому він
радив припинити “безконтрольні” бюджетні витрати. Також Грінспен
назвав однією з причиною зростання цін на житло і створення “бульбашок” на
ринку нерухомості розвал СРСР і лібералізацію в країнах Східної
Європи, які призвели до масової міграції робочої сили. Крім того,
в “Епоху потрясінь” він згадав про свою зустріч з одним з радників
президента Росії Володимира Путіна, в ході якої вони обговорювали
праці філософа-либертария Айн Ренд, подруги Грінспена. Також були
опубліковані біографії Грінспена “Greenspan: The Man Behind Money”
Джастіна Мартіна (Justin Martin) і “Maestro: Greenspan’s And The Fed
American Boom” Боба Вудворда (Bob Woodward).
Грінспен був двічі одружений. Його першою дружиною в 1952 році стала
художниця Джоан Мітчелл (Joan Mitchell). Їх шлюб розпався через рік,
проте Мітчелл познайомила Грінспена з Айн Ренд. Пізніше Грінспен
зустрічався з кореспондентом ABC News Барбарою Уолтерс (Barbara
Walters). У квітні 1997 року Грінспен одружився на кореспонденті NBS
News Андреа Мітчелл (Andrea Mitchell).
Тому
