Абрамов Олександр Григорович – Біографія, опис життя, історія успіху

Російський підприємець.
Голова ради директорів Evraz
Group з грудня 2008 року, до цього займав
даний пост в 2005-2006 роках, а до кінця
2005 року був ще й президентом компанії.
Колишній генеральний директор ТОВ
“Євразхолдинг” (1999-2005), який раніше займав
керівні посади в компаніях
“Група підприємств ЕАМ” і
“Евроазметалл”. За даними журналу Forbes,
у 2009 році з особистим статком в
4,4 мільярда доларів займав займав
119-е місце в списку найбагатших людей
планети і шосте серед росіян.

Коротка біографія.

Абрамов Олександр Григорович

народився 20 лютого 1959
року в Краснодарі (деякі джерела помилково називали датою його
народження 10 лютого 1957 року, день, коли народився його тезка, помічник
президента Росії і секретар Держради РФ Олександр Сергійович
Абрамов).

У 1982 році Абрамов з відзнакою закінчив факультет молекулярної і
хімічної фізики Московського державного фізико-технічного
інституту (МФТІ). У 1985 році він закінчив аспірантуру МФТІ. Відомо,
що Абрамов захистив дисертацію, став кандидатом фізико-
математичних наук. У тому ж 1985 році він почав працювати в Інституті
високих температур АН СРСР, де обіймав посаду завідувача
лабораторією, а пізніше став керівником комерційного центру.

За деякими відомостями, зайнявшись бізнесом Абрамов “пробував
свої сили в будівництві, намагався виробляти і продавати
медтехніку”. На початку 1990-х років Абрамов виступив одним з
творців компанії ТОО “Евроазметалл” (“Євразійські метали”,
EAM), яка торгувала металопродукцією (за іншими даними –
металами, рудою і вугіллям), в 1992 році зайняв посаду генерального
директора.

У 1995 році Абрамов став директором і головою ради
директорів ЗАТ “Група підприємств ЕАМ”, що об’єднав кілька
вугільних, гірничорудних і сталеливарних компаній. На момент створення
групи Абрамову належало 20 відсотків компанії. “Група ЕАМ”
згодом стала ядром “Євразхолдингу” Абрамова: в кінці 1995 року
компанія підписала угоду про стратегічне партнерство зі
швейцарською компанією Duferco, ставши власником контрольного пакета
акцій Нижньотагільського металургійного комбінату (НТМК) (пакет
швейцарської фірми перейшов під контроль “Євразхолдингу” у 2002 році).
У тому ж 1995 році Абрамов став членом ради директорів ВАТ
“Нижньотагільський металургійний комбінат”, а в 2000 році очолив
його. Розповідаючи про те, як саме ЕАМ отримав НТМК, журнал
“Компанія” писав, що Абрамов, “накопичили борги, які утворилися у
меткомбінатів перед продавцями вугілля”, обміняв їх на акції комбінату.
За даними ЗМІ, цьому його придбання “в чималому ступені
посприяв губернатор Свердловської області Едуард Россель”.

Створене в тому ж 1995 році ТОВ “Євразхолдинг” взяло на себе
функції головного виконавчого органу НТМК (пізніше воно буде
виконувати аналогічні функції і щодо інших підконтрольних
йому підприємств, у тому числі Західно-Сибірського (ЗСМК, Запсиб) і
Новокузнецька (НКМК) металургійних, Високогорського і
Качканарського гірничо-збагачувальних комбінатів, а також компанії
“Євразруда” і Находкинского морського порту). Пост президента групи
підприємств “ЕАМ” Абрамов зайняв в 1998 році, а в 1999 році став
генеральним директором “

Євразхолдингу

“(займав цей пост до 2005
року).

У 1998-1999 роках Абрамов також обіймав посаду головного експерта ЗАТ
“Феррокс” – компанії, через яку НТМК здійснював продаж
металу, і в тому числі, постачали продукцію для рейкову
Міністерства шляхів сполучення (МПС). У 1998-1999 роках Абрамов також
був членом ради директорів ВАТ АКБ “Транскредит” (контрольний
пакет банку в 1999 році викупили структури, близькі до глави МПС
Миколи Аксьоненко).

Крім того, в 1998 році Абрамов як голова “Групи ЕАМ” став членом
ради директорів ЗАТ “Інвестиційний банкірський дім ‘Фінанси і
промисловість'” (ІК “Финпром”), дочірньої компанії банку “СБС-Агро”
Олександра Смоленського. Цією інвестиційною компанією керував
“Финпром-холдинг”, керівником якого був Олег Бойко –
власник мережі гральних клубів “Вулкан”, засновник концерну “Олбі” і
банку “Національний кредит”. За відомостями ЗМІ, Бойко був
співвласником “Євразхолдингу”, і ще в 1994-1995 роках надав
“досить потужний імпульс” розвитку компанії, визначаючи
стратегічну лінію її розвитку. Надалі Бойко “надав
Абрамову не тільки гроші, але і свої великі зв’язки” (до 1995 року
Бойко очолював виконком партії “Демократичний вибір Росії”, а в
1994-1996 роках засідав у раді директорів ЗАТ “Громадське
російське телебачення”), “які допомогли успішному металлотрейдеру
перетворитися в олігарха”. Частку Бойка у “Євразхолдінгу”, що становила,
за деякими оцінками 15-20 відсотків, Абрамов викупив лише в 2004
році.

Ще одним союзником Абрамова ЗМІ називали главу Уральської гірничо-
металургійної компанії (УГМК) Іскандера Махмудова(деякі
спостерігачі навіть вважали Абрамова його молодшим партнером). За
думку аналітиків, перехід Качканарського Гзк, снабжавшего НТМК
сировиною, під контроль УГМК в 2000 році “помітно полегшив завдання
мінімізації витрат на придбання руди”. УГМК допомагала
“Євразхолдингу” і з купівлею Кузнецького металургійного комбінату
(КМК) наприкінці 2003 року. Компанія Абрамова тоді діяла за вже
використаної схемою: консолідувавши понад 50 відсотків боргів КМК,
вона “з допомогою своїх союзників”, серед яких згадувалися не тільки
Махмудов, але і кемеровський губернатор Аман Тулєєв, відсторонила від
керівництва КМК групу МІКОМ. Співпраця з Абрамова
Махмудовим також завершилася в 2004 році, коли “Євразхолдинг” купив
Качканарський ГЗК.

У жовтні 2000 року Абрамов був обраний членом Ради з
підприємництва при уряді РФ.

У 2001 році Абрамов увійшов до складу ради директорів ВАТ “Сіверський
трубний завод”. У тому ж році він очолив комітет кредиторів ВАТ
“Західносибірський металургійний комбінат”. У червні 2002 року
“Євразхолдинг” вже називалася в ЗМІ власником “Запсибу “” (пізніше
розповідалося, що холдинг скупив понад 70 відсотків боргів
підприємства і, заплативши в 2000 році понад 110 мільйонів доларів
відступних, витіснив з ЗСМК структури “Альфа-Груп”). З придбанням
цього підприємства, як і у випадку з КМК, Абрамову, за відомостями ЗМІ,
також допоміг губернатор Тулєєв. У числі активів холдингу в цей період
згадувалися не тільки НТМК, КМК і ЗСМК, але і Новосибірський
металургійний завод їм. Кузьміна (близько 90 відсотків акцій). Крім
того, повідомлялося, що “Євразхолдинг” керував Кузнєцким
меткомбінатом, контролював компанію “Кузнецкуголь”, шахти
Распадська і Полосухінская, а також Находкінський морський торговельний
порт. Розповідаючи про швидкий перехід Західно-Сибірського і
Нижньотагільського меткомбінатів під управління холдингу, “Відомості”
робили висновок: “Переділ металургійної галузі підійшов до кінця”. Вже
у наступному 2002 році Абрамов, який, незважаючи на успішність
свого бізнесу, до цього залишався в тіні більш відомих металургів,
згадувався в ЗМІ в числі лідерів російського сектора чорної
металургії.

В кінці 2003 року “Євразхолдинг” придбав “Находкинскую базу
активного морського рибальства”, одне з найбільших рибодобувних
підприємств. У самій компанії цю покупку пояснювали інтересом до
прибутковим активам, а також тим, що “Євразхолдинг” має намір розширити
свою присутність в Далекосхідному регіоні. “Тепер у мене є
можливість вийти і рибалити там, де я хочу”, – роз’яснив Абрамов
мотиви покупки.

У 2003 році, в період підготовки до випуску єврооблігацій,
“Євразхолдинг” Абрамова, який називали “найбільш закритою компанією
у російській металургії” був змушений розкрити структуру інвесторам
власності. Так, зокрема, з’ясувалося, що власником холдингу
є кіпрська компанія Crosland Ltd. Бенефіціарії Crosland в
проспекті емісії не називалися. На початку червня 2005 року відбулася
перша публічна продаж акцій (IPO) “Євразхолдингу” на Лондонській
фондовій біржі. Ціна глобальних депозитарних розписок (GDR – Global
Depositary Receipt) спеціально створеної для IPO “Євразхолдингу”
компанії Evraz Group склала 14,5 долара за штуку, загальний обсяг
залучених коштів в ході IPO склав 422 мільйони доларів, що
відповідало капіталізації компанії в 5,1 мільярда доларів. Лише
напередодні IPO Evraz Group S. A. стало відомо, що контролює групу
саме Абрамов, який є основним бенефіціаром Crosland Global
(напередодні розміщення Crosland володів 91,7 відсотка акцій “Євразу”, а
Абрамов через цю компанію контролював 59,11 відсотка акцій
металургійної компанії). Після цього ЗМІ почали писати про
Абрамова як про самостійне і впливового гравця. Розміщення ж
паперів холдингу на Лондонській біржі дозволило компанії Абрамова
“глобалізувати свій бізнес” і просунутися на міжнародному ринку.
“У нас є хижий інтерес на Україні”, – зізнавався бізнесмен навесні
2005 року.

У грудні 2005 року було оголошено про рішення залишити Абрамова
керівні посади в компанії і зрадити її пост президента
заступнику Абрамова Валерія Хорошковського (цю посаду він зайняв
вже 1 січня 2006 року). Зазначалося, що головою ради
директорів Evras Group замість Абрамова в травні 2006 року став
співвласник компанії (28,2 відсотка) Олександр Фролов, а в 2007 році
останній (після відставки Хорошковського) отримав ще й пост президента
компанії. Сам же Абрамов, як повідомлялося, мав намір
“зосередиться на стратегічному управлінні групою, зберігши за
собою місце в раді директорів, членом якого він став у квітні 2005
року.

У червні 2006 року партнером Абрамова і Фролова став губернатор
Чукотки, мільярдер Роман Абрамович: через мережу офшорів він придбав
у бізнесменів 40 відсотків акцій Evraz Group. Папери були передані
компанії Lanebrook, яка стала власником 82,67 відсотка акцій Evraz
Group. При цьому 50 відсотків Lanebrook передавалося компанії
Greenleas International Holdings Limited, кінцевим бенефіціаром якої
є керуюча компанія Абрамовича Millhouse. Ціна угоди не
називалася, проте раніше висловлювалися припущення, що вона “близька
до 3 мільярдів доларів”. Надалі діяльність Evras Group
пресі частіше пов’язувалася не з ім’ям Абрамова, а з ім’ям
Абрамовича. У серпні 2008 року публікувалася інформація про
розподіл акцій компанії між основними бенефіціарами
(Millhouse Capital Романа Абрамовича називалася власницею 36,44
відсотка; Абрамов – 24,29 відсотка, Фролов – 12,15 відсотка акцій Evras
Group). При цьому на Лондонській фондовій біржі котирувалися
залишилися 17,4 відсотка акцій компанії.

За даними на грудень 2008 року, до складу

Evras Group

входили не тільки
три згадані російські сталеливарні підприємства, але і заводи
в Італії (Palini e Bertoli), Чехії (Vitkovice Steel) та Україні
(Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського, також три
коксохімічні підприємства – Дніпродзержинський коксохімічний
завод “Баглейкокс” і “Дніпрококс”). Підкреслювалося, що підрозділ
компанії в Північній Америці Evraz Inc. NA об’єднало до того часу
металургійні активи Evras Group: Oregon Steel Mills, Claymont Steel і
канадські підприємства IPSCO по виробництву листового і трубного
прокату. Крім того, Evras Group називали “великим гравцем на світовому
ринку ванадію” – в число його активів входили Highveld Steel and Vanadium
Corporation – інтегрована компанія з виробництва сталі і ванадію в
Південній Африці, а також компанії Strategic Minerals Corporation і Nikom в
Чехії. Гірничодобувне підрозділ Evraz Group, за даними на
початок 2009 року, об’єднувало гірничорудні підприємства ВАТ
“Євразруда”, Качканарський і Високогористий Гзк в Росії і український
гірничо-збагачувальний комбінат “Суха балка”. На сайті холдингу
зазначалося, що Evraz Group також належала компанія
“Южкузбассуголь”, 40 відсотків акцій ВАТ “Распадська” і 10 відсотків
акцій китайської металургійної компанії Delong (у 2008 році Evraz
Group підписала договір на купівлю до 51 відсотка акцій компанії).

Абрамов до грудня 2008 року залишався членом ради директорів Evraz
Group без виконавчих повноважень. У тому ж місяці він був обраний
головою ради директорів Evraz Group (Фролов при цьому зберіг
посаду президента компанії).

У грудні 2009 року стало відомо, що Абрамов разом з Сулейманом
Керімовим і Віктором Вексельбергом увійде до складу акціонерів
створеного Михайлом Прохоровим банку “Міжнародний фінансовий
клуб” (МФК). При цьому повідомлялося, що акціонери банку особисто
брати участь у роботі ради директорів.

В кінці 2009 року Абрамов в ролі міноритарія взяв участь у
створення ТОВ “СПб реновація”, яке 30 грудня набула право на
розселення 22 кварталів старих “хрущовських” будинків в Санкт-Петербурзі
і будівництво на їх місці нового житлового фонду.

У квітні 2010 року Абрамов, викупивши 19,71 відсотка акцій, став одним
із співвласників банку “Міжнародний фінансовий клуб” (МФК),
входить до “Групи Онексім” Михайла Прохорова.

Абрамов – член бюро правління Російського союзу
промисловців і підприємців (РСПП). Фігурував Абрамов
у пресі і як президент приватного фонду прямих інвестицій “Євраз
Інвест”, який він створив разом з Фроловим. За даними близьких до
“Євразу” джерел “Ведомостей”, Абрамов виявляв інтерес до
девелоперських проектів, разом з Renaissance Partners інвестував в
лісопромисловий сектор.

“Не виключено, що фонди Абрамова будуть інвестувати і в
гірничодобувну галузь”, – відзначали учасник ринку в 2008 році.

Абрамов – мільярдер. Аналітики відносили до числа бізнесмена
“власників нового покоління, раціоналізм якого поєднується зі
здатність мислити нестандартно і глобально”. Він не любить публічної
слави, писали в пресі. Зазначалося також, що Абрамов “не
розглядав металургію як справу всього життя – він побудував компанію і
тепер продає її по частинах, залишаючись великим акціонером “Євразу”. За
даними журналу Forbes, в 2008 році в світовому списку найбагатших людей
планети він займав 65-е місце з особистим статком в 11,5 мільярда
доларів. У 2009 році його стан знизилося – називаючи Абрамова
власником 4,4 мільярда доларів, Forbes помістив його на рядку 119
складеного ним рейтингу мільярдерів (6 місце в сотні найбагатших
бізнесменів Росії за даними російського Forbes).

Абрамов – член наглядової ради МФТІ, засновник
Благодійного фонду інноваційного розвитку освіти в
галузі природничих наук. Розповідаючи про хобі Абрамова, ЗМІ
відзначали, що він – “затятий рибалка і любитель природи” (мисливець),
“вправний плавець і тенісист”. Згадувалися в пресі та члени сім’ї
бізнесмена – дружина, два сини і дочка.

Абрамов Олександр Григорович   Біографія, опис життя, історія успіху

За матеріалами:

Вікіпедія

,

ru.wikipedia.org

Матеріал підготовлений на основі інформації з відкритих джерел

Тому

print

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: