Міцно увійшов у наше життя Інтернет, як явище досить нове, масове і масштабне, не може не перекроювати нас під себе. На рахунок того, як саме впливає Інтернет на свідомість людини, існує чимало поширених думок і вони варіюються від подання загального отупіння до розвитку надздібностей. А що кажуть нам психологи? Як насправді впливає Інтернет на наш розум?
Виявляється, години, проведені в мережі, позначаються, насамперед, на наших звичках і здібностях до запам’ятовування і пошуку інформації всередині себе. Яке ж це вплив?
По-перше, стверджують психологи, інтернет-інформація, яку ми поглинаємо під час обідніх перерв, коротких перекурів або просто за сьогочасної потреби, нарізана ніби салат. Тексти в мережі короткі, думки в них виражені лаконічно: прочитав, проковтнув — біжи далі. А тому вислів «многабукаф», що вийшло з мережі і відноситься до неї, як не можна краще відображає наше злегка зневажливе небажання читати щось об’ємне. До чого? Все одно в голові залишиться тільки суть, зміст, уміщається в п’яти рядках — цілком достатньо, щоб написати в Твіттер.
По-друге, читаючи такі невеликі тексти, ми часто не приділяємо їм належної уваги. Як правило, на прочитання того ж статусу у соцмережі у нас йде не більше п’яти секунд, а тому ми поглинаємо інформацію наспіх, паралельно з іншими справами і не в спеціально відведений для цього час, а між роботою, перед переговорами або під час обіду. Як відомо, роблячи поспіхом декілька справ, ти не робиш добре жодного. Тому незрозуміло, як сто одночасних справ вдавалися Цезарю і, можливо, саме з цієї причини роботодавці закривають нам доступ до соцмережі.
По-третє, ця сама інформація, така коротка і легкодоступна, стає для нас ніби наркотиком. Ми не можемо жити без доступу в Інтернет, нам здається, ніби спеціально для нас повернувся кам’яний вік, і поки всі інші люди ведуть цивілізовану життя, ми влачим жалюгідне існування, відрізані від соцмереж, психологічних тестів, гороскопів, бізнес-рад і іншого.
По-четверте, ми замінюємо Інтернетом реальне спілкування. Нам здається, що раз він дає нам стільки інформації, то цілком здатний замінити співрозмовника. А тому часто за порадою ми йдемо саме в Інтернет, до незнайомих людей, замінюючи ними друзів, маму і керівника. І це — на жаль. Колись знаменитий на весь світ Марк Цукерберг «переніс тусовку в мережу», а от сучасні психологи наполягають на її повернення в реальне життя! А де ми проводимо найбільше часу? На роботі! Ось чому так важливий психологічний клімат у колективі: спілкуйся з колегами — не дай Інтернету засмоктати себе!
В той же час — і це в-четверте — Інтернет створює лише ілюзію спілкування. Зміна статусу в соцмережі, відправка твіту або коментаря представляється нам живою активністю, а два-три повідомлення, написаних знайденому на просторах Інтернету другові дитинства, — цією бесідою. Але хіба це так? Зовсім ні.
По-п’яте, інтернет є для нашого мозку свого роду резервом. Ми знаємо, що до нього завжди можна звернутися в разі потреби. А тому навіщо напружуватися і щось запам’ятовувати? Маршрут можна подивитися на картах, дрібну деталь відновити в пам’яті за допомогою Вікіпедії. Всі наші знання обрывочны і фрагментарні, ми не аналізуємо інформацію, просто поглинаємо її, відповідно до вимог моменту і не більше того. Чи добре це? Мабуть, немає. Цей процес йде для нас несвідомо, ми навіть не концентруємося на ньому.
Яку оцінку можна дати цих висновків? Психологи стверджують, що все це просто є і, мабуть, така адекватна реакція людства на розвиток цифрових технологій. З іншого боку, якщо усвідомлення всього цього доставляє нам, швидше, дискомфорт, то ми можемо ламати статистику! Звичайно, в роботі без Інтернету нікуди, але особисте спілкування — зовсім інша справа. Давайте більше спілкуватися наживо, ділиться враженнями, частіше зустрічатися. За робочим порадою звертатися до керівника, за допомогою до колег. Фотографії показувати друзям вклеєними в паперовий альбом і читати книги. Тоді і ніякі вм’ятини нам не страшні!