Твір за оповіданням дитинство Товстої

Заголовок Твір за оповіданням дитинство товстої

Повість Л. Н. Толстого “Дитинство” є першим завершеним його твором. Письменник працював над ним з 1850/51 по 1852 рік. У тому ж році повість була видана в журналі “Современник” за назвою “Історія мого дитинства”. Толстой задумав великий роман, що складається з чотирьох частин: “Дитинство”, “Отроцтво”, “Юність” та “Молодість”, але до кінця так і не дописав. На сьогоднішній день існує трилогія, але теж незакінчена.

Толстой вважав, що кожен етап життя людини унікальний, він хотів зафіксувати характерні риси цих етапів, особливості розвитку людини, осягнути його в становленні, взаємодії з суспільством, а також показати вплив цього товариства на переконання людини.

Головний герой повісті Толстого – Николенька Іртеньєв. Йому всього десять років. Він дуже спостережливий, нічого не ховається від очей його, він бачить і зовнішні і внутрішні зміни в поведінці оточуючих. Він людина думає, міркує, аналізує і оцінює себе, людей і події. Дуже критично відноситься до своїх вчинків, прагне жити по совісті. Властивий йому дар сердечності змушує його прагнути бути краще, чистіше, справедливіше, вміти бачити слабкі і дурні сторони своєї натури і безжально судити себе за кожен проступок. Николенька дивиться на старших і намагається зрозуміти, чому вони чинять саме так. Він роздивляється їх особи, і йому подобається вгадувати настрій по усмішці і виразом очей. Милування батьками наводимо його до думки: “А за що можна полюбити мене?”.

Коли Николенька їде в Москву, він відчуває почуття гіркоти розставання з садибою, з дворовими людьми, до яких так звик,… при розставанні з матір’ю навіть плаче. Але незабаром їм опановує нове почуття – перша закоханість, і щирі переживання героя говорять нам про чистоту його помислів. Після смерті рідної людини, матері, Николенька відчуває вселенське горе, і весь його щасливий світ валиться від несправедливості і нерозуміння того, що відбувається.

Николенька володіє рисами характеру, які мав сам Толстой, коли був дитиною, та й інші персонажі теж схожі на реальних друзів або родичів письменника. Але все ж метою Толстого було не розповісти про те, як пройшло його дитинство, а розкрити сенс цього етапу у розвитку людини. Він хотів показати, який він – світ дитинства, чим живе дитина, про що мріє, що відчуває, яким бачить світ і людей навколо себе.

Особливо важливий письменнику момент щастя дитинства, адже для дитини це щира любов, довірливість, безпосередність, чистота і, звичайно, мама. Але не все так безхмарно буває в дитинстві. Николенька стикається з незбагненною для його серця стороною життя – смертю матері. Трепетне ставлення до самому близькій людині на землі природно і безмірно. Він раптом зрозумів, що все навколо не так вже й радісно, адже раніше його оберігала від усіх бід любов матері. Йому відкрилася ще одна істина – близькі люди можуть лицемірити, і горе для одного може бути байдуже іншому.

Толстой любив свій перший твір. “Коли я писав “Дитинство”, – говорив він у 1908 році, – то мені здавалося, що до мене ніхто ще так не відчув і не зобразив всю красу і поезію дитинства”.

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: