«Станційний доглядач» короткий зміст повісті Пушкіна – читати переказ для 7 класу онлайн

Зміст

  • Про творі
  • Головні герої
  • Інші герої
  • Короткий зміст
  • Висновок
  • Тест з повісті
  • Про творі

    Повість Пушкіна «Станційний доглядач» було написано в 1830 році і увійшла в цикл «Повістей покійного Івана Петровича Бєлкіна». Провідною темою твору є тема «маленької людини», представленого чином станційного доглядача Самсона Вырина. Повість належить до літературного напрямку сентименталізм.

    Стислий виклад «Станційного доглядача» буде цікаво учням 7 класу, а також всім, кому цікава класична російська література. На нашому сайті ви зможете прочитати короткий зміст «Станційного доглядача» онлайн.

    Головні герої

    Оповідач – чиновник, який «протягом двадцяти років підряд, об’їздив Росію», від його особи ведеться розповідь у творі.

    Самсон Вырин – чоловік років п’ятдесяти, станційний доглядач «з поважного стану доглядачів», батько Дуні.

    Інші герої

    Авдотья Самсоновна (Дуня) – дочка Вырина, дуже красива дівчина, на початку повісті їй близько 14 років – «маленька кокетка» з великими блакитними очима.

    Ротмістр Мінський – молодий гусар, обманом увезший Дуню.

    Син пивовара – хлопчик, який показав оповідачеві, де знаходиться могила Вырина.

    Короткий зміст

    Повість починається з роздумів оповідача про долю станційних доглядачів: «що таке станційний доглядач? Сущий мученик чотирнадцятого класу, огороджений своїм чином токмо від побоїв, і те не завжди». При цьому за спостереженнями оповідача, «доглядачі взагалі суть люди мирні, від природи послужливі».

    У травні 1816 року оповідач проїжджав через ***ську губернію. Чоловік потрапив під проливний дощ і зупинився на станції, щоб переодягнутися і випити чаю. Накривала на стіл дочку доглядача – Дуня, що вразила оповідача своєю красою. Поки хазяї поралися, оповідач розглядав кімнату – на стінах висіли картинки, що зображують історію блудного сина. Оповідач з наглядачем і Дунею випили чаю, приємно розмовляючи «наче століття були знайомі». Їдучи, оповідач поцілував Дуню в сінях з її дозволу.

    Через кілька років оповідач знову відвідав цю станцію. Увійшовши в хату, він був вражений недбалістю та застарілістю обстановки. Сам же доглядач, Самсон Вырин, сильно постарів і посивів. На питання про дочки старий спочатку не хотів відповідати, але після двох склянок пуншу розговорився.

    Вырин розповів, що три роки тому до них заїхав молодий гусар. Спочатку відвідувач сильно сердився, що йому не подають коней, але побачивши Дуню, пом’якшав. Після вечері молодій людині нібито стало погано. Підкупивши викликаного на наступний день лікаря, гусар пробув кілька днів на станції. У неділю молодий чоловік одужав і, їдучи, запропонував підвезти дівчину до церкви. Вырин відпустив дочка з гусаром.

    «Не минуло й півгодини, як доглядач почав турбуватися і сам пішов до церкви. Від знайомого дяка Вырин дізнався, що Дуні на службу божу не було. Увечері приїхав ямщик, що віз офіцера, і розповів, що Дуня поїхала з гусаром до наступної станції. Старий зрозумів, що хвороба гусара була вдаваною. Від горя Вырин «занедужав сильною і».

    «Ледь оправясь від хвороби», доглядач узяв відпустку і пішки пішов шукати свою дочку. З подорожней Мінського Самсон знав, що гусар їхав у Петербург. Дізнавшись адресу ротмістра в Петербурзі, Вырин приходить до нього і тремтячим голосом просить віддати йому його дочка. Мінський відповів, що просить у Самсона вибачення, але Дуню він йому не віддасть – «вона буде щаслива, даю тобі чесне слово». Договоривши, гусар виставив доглядача на вулицю, сунувши йому за рукав кілька асигнацій.

    Побачивши гроші, Вырин розплакався і викинув їх. Через пару днів, прогулюючись по Ливарній, Вырин помітив Мінського. Довідавшись у його кучера, де живе Дуня, доглядач поспішив у квартиру дочки. Зайшовши до кімнати, Самсон застав там розкішно одягнену Дуню і Мінського. Побачивши батька, дівчина впала в обморок. Розсерджений Мінський «сильною рукою схопивши старого за комір, виштовхнув його на сходи». Через два дні Вирин поїхав назад на станцію. Вже третій рік він про неї нічого не знає і боїться, що її доля така ж, як доля інших «молоденьких дур».

    Через деякий час оповідач знову проїжджав через ті місця. Там, де раніше була станція, тепер жила сім’я пивовара, а Вырин, спившись, «з рік як помер». Оповідач попросив провести його до могили Самсона. Хлопчик, син пивовара, розповів йому по дорозі, що влітку сюди приїжджала «прекрасная пані» «з трьома маленькими барчатами», яка, прийшовши до могили доглядача, «лягла тут і лежала довго».

    Висновок

    У повісті «Станційний доглядач» А. С. Пушкін визначив особливий характер конфлікту, який відрізняється від зображуваного у традиційних творах сентименталізму – конфлікт вибору між особистим щастям Вырина (батьківським щастям) і щастям його дочки. Автор підкреслив моральне перевагу доглядача («маленької людини»), над іншими героями, зобразивши приклад беззавітної любові батьків до своєї дитини.

    Короткий переказ «Станційного доглядача» призначений для швидкого ознайомлення з сюжетом твору, тому для кращого розуміння повісті радимо прочитати її повністю.

    Тест з повісті

    Після прочитання розповіді спробуйте пройти тест:

    Почати тест!

    Правильних відповідей:

    Ваш результат:

    Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: