Самоаналіз або допомога психолога?


Самоаналіз або допомога психолога?Самокритика. Скільки порцій в день для щастя треба? І чи є взагалі щоденна необхідність у такій справі? Насолити самому собі або підсолодити реальність — ось вона, дилема. Трапляється, пошук першопричини проблеми настільки затягує, що епізодичний самоаналіз переростає в систематичний. Якому з них найбільш схильні ви, не замислювалися? Невдоволення результатом, поточним станом, уявними відчуттями… Що саме вас турбує: професійна незадоволеність, особисте життя, побут, духовність? Не так важко викорінити проблему, як правильно її діагностувати і почати лікування.

Самоаналіз або допомога психолога?

Поетапний самоаналіз або невгамовне самокопання. Плоди або шкоди. Чи може довести така самостійна практика до психічного розладу? Давайте просто поміркуємо на рівні аналогії. Ось ви в змозі самому собі вилікувати зуб? Ні! Ми звертаємося до фахівця. Так звідки з’являється таке амбітне бажання самостійно розібратися у душевних переживаннях, усунути занепокоєння, заспокоїти розхитану нервову систему? Чомусь люди вважають, що можна в себе залізти, все розвалити і кинути на самоплив. Зараз кожен другий вважає себе гуру психології. І справа не в дипломі, а в самовизначенні. На жаль, у нас немає культури звернення до психолога, адже методи таких фахівців можуть виявитися ефективніше самодопомоги або порад друзів і подруг.

Людині важко вийти за рамки того інформаційного поля, яке в нього є. Розширити його, безумовно, можливо. Але чи вистачить цього для конструктивної оцінки? Займаючись систематичною самоаналізом, що доходить до самокопання, чи можете ви з упевненістю стверджувати, що знаєте особливості вікових криз, особливості психології чоловіків та жінок, сімейних і несімейних зразків поведінки. А якщо це порівняння себе з іншою людиною, то хто ним стане? Самооцінка або падає, якщо ми порівнюємо себе з кумиром, або піднімається якщо ми йдемо від протилежного. Третього не дано. Але ж це всього два-три людини. Деяких людей робочий цейтнот у режимі нон-стоп змушує звертати більшу увагу на професійні незадоволеності.

Ментальність, культура, склад сім’ї, робоча атмосфера — ці та інші чинники в комплексі впливають на самосприйняття людини. І якщо їх не враховувати, то самоаналіз вийде не те щоб негативним, а неповним. З одного боку, він зроблений, сили й час витрачені, емоції віддані, а результат не виходить. В народі є така приказка: «Зі своєю совістю завжди можеш домовитися». Якщо людина дійсно поставив собі завдання вставати в 7 ранку, будучи при цьому моторошним сонею, то він може це зробити. Розуміючи, що звична розпещеність заважає його кар’єрі і розбиває його робочий графік, він здатний навчитися тайм-менеджменту самостійно. Для таких некритичних випадків допомога психолога, звичайно, не потрібна. Домовлятися з собою, шукати іншу роботу з лояльним графіком або все-таки намагатися змінитися? Невміння дотримуватися режиму, небажання йти на роботу, відсутність мотивації, — що конкретно вас гальмує або не влаштовує?

І ось, в процесі самопізнання люди починають читати літературу з психології на хвилюючу тему, що їх цікавить. І як студенти медичного університету знаходять у себе відразу всі види розладів, відхилень, страхів і душевних хвороб. В ситуації консультування іноді стикаєшся з тим, що необхідно перебудувати людини, щоб почати з ним ефективно працювати. Ось в чому різниця між самоаналізом і допомогою психолога. Читаючи електронні книги, людина, як правило, пропускає ряд практичних вправ, які є в будь-якій науково-популярної літератури з психології. А фахівець завжди цікавиться, як протікає процес виконання клієнтом практичних вправ. І кожен раз буде розпитувати «як ваші справи?», «чи стали ви більше встигати за день?», «чи задоволені ви собою?» Тоді ці питання будуть стукати молоточком по самооцінці і гордості. Це як спонукання до дії і пробудження дисципліни.

А коли людина сидить за книжкою, хто веде його емоційний стан? Хто відстежує зміни? Хто несе відповідальність за те, що йому може стати гірше. Відсутність цензури призводить до того, що на інформаційному ринку у нас часто-густо неперевірена інформація, думки і міркування дилетантів. Звертаючись до інформації, варто відстежити, дає спеціаліст поради та рекомендації грамотно, не зашкодять вони. Почати змінюватися з понеділка, з першого числа, з нового року — це бич більшості людей.

Людині важко витримати місяць домашніх практичних завдань. Йому важлива і потрібна максимально оперативний зворотний зв’язок у вигляді конкретних результатів. Елементарна вправа: провести аналогію зі словом, описати свої відчуття і поточний стан. Уявіть собі, лише 10 відсотків респондентів можуть виконувати це просте вправу без отримання зворотного зв’язку протягом місяця. На першій ж тижня третина бажаючих займатися саморозвитком сходять з дистанції. Це як раз той самий рівень відповідальності і самоаналізу.

Практики бувають різні

Існує метод нейролінгвістичного програмування (НЛП), що дозволяє керувати своєю мотивацією і емоційним станом. Людину можна перепрограмувати на рівні слів і жестів, встановити установку на певні дії. У випадку, коли необхідно привести в почуття людини, що пережила катастрофу, максимально швидко зняти шоковий напруга або позбавитися від посттравматичного стресу, цей специфічний метод має місце бути. Людина може сам вибирати вид терапії. Можливо, деяким допоможе тимчасово придушити занепокоєння або навіть відновитися саме ця техніка.

Одному треба завести щоденник і записувати бентежать моменти, іншому — провести день, погоджуючись з усім і забуваючи слово «ні». Методи роботи і завдання абсолютно різні. Для одного клієнта вони будуть посильними, для іншого – архитрудными. Зсередини вас поїдає думка про те, що ви не готові до нового етапу в робочому середовищі? Є навіть таке цікаве психологічне вправа («сліпий поводир»), породжує довірчі стосунки в команді. Чи збираєтеся ви відкривати свій бізнес, або влаштуватися на нову роботу з новим колективом, вам потрібно розібратися в собі, проаналізувати, зважити, інакше не вийде спільної справи. Людині закривають очі, і йому доводиться довіритися своєму колезі, який буде водити його по кулуарах, кабінетах або навіть всього офісу. Комусь це дасться легко, адже партнер несе відповідальність за кожен крок. Хтось відчуває дискомфорт, страх і навіть паніку тільки тому що очі були закриті, що він перестав повністю контролювати ситуацію. До того ж твоє життя тимчасово знаходиться в чужих руках. Буває, що таку вправу потрібно виконувати протягом тижня або місяця, щоб розібратися в собі. Коли вам стає комфортно — мета досягнута!

Самоаналіз або допомога психолога?Мара або прагнення до досконалості?

Останнім часом і в робочому середовищі спостерігається тенденція до перфекціонізму. І як бути в такому випадку? Система оцінки повинна збігатися з тією, чиєю перевірці та критиці піддасться результат виконаної роботи. Але кожен наповнює своїм семантичним навантаженням поняття перфекціонізму. В результаті виникає дисонанс. Чия думка важливіше? У вашого шефа може бути в пріоритеті часовий параметр, тоді як ви робите наголос на неспішний, але креативний підхід до роботи.

Буває, докладаєш максимум зусиль, але не досягаєш успіхів. Звичайно, це залежить і від відносин з начальством, яке може або не може, хоче чи не хоче просувати співробітника по кар’єрних сходах. Прослідкуйте, якщо це одноразова ситуація, то причиною можуть бути і суб’єктивні фактори (упередженість начальника, непорозуміння), але якщо такі випадки частотны, то причину варто шукати і в собі. Що, можливо, я роблю не так? Чому я опираюся? Людині дуже складно виділити в собі якийсь недолік.

Не простежується залежність темпераменту людини від переходу з епізодичного на системний вид самоаналізу. Особливості нервової системи, які ми отримуємо з моменту народження, не змінюються протягом життя, а непередбачуваних ситуацій може бути безліч. Хіба що людина може навчитися на рівні характеру вести себе в соціумі. Наприклад, холерик не стане гніватися в присутності колег і начальника або плескати дверима. Тобто, йде соціальна адаптація. У кого-то простежується аналітичний і системний підхід до самоаналізу, а у кого-то — творчий та інтуїтивний. І нічого в цьому немає поганого. Важливо те, що людина, аналізуючи свої дії або бездіяльності самостійно, може прийти до точки болю, до того місця, де вже намацується розгадка. Потенційно кожна людина може наблизитися до цієї точки самостійно, але дуже великий шанс, що він відступить, злякавшись болю. Дуже важко зізнатися собі, що винен ти, а не хтось інший.

Безумовно, самоаналіз — це процес необхідний. І кожен з нас мимоволі звертається до нього, відповідаючи на власні питання. Але згубним може стати аналіз, межує з самоїдством. Ви хочете розібратися у собі з метою самопізнання або з бажання щось довести іншим? Для чого ви скануєте? Дайте відповідь на це запитання. Не запускайте часто повторювані проблеми, і довіртеся знань психологів. Вони об’єктивно оцінять ситуацію і обережно підберуть індивідуальні методи роботи. Ескапізм — не кращий спосіб змін. Ніколи не бійтеся бути з собою відвертими і чесними.

Автор: Ганна Василівна Гаврилюк

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам