«Ревізор» короткий зміст дій і явищ комедії Гоголя – читати переказ онлайн

Зміст

  • Про творі
  • Головні герої
  • Інші персонажі
  • Короткий зміст
  • Дія перша
  • Дія друга
  • Дія третя
  • Дія четверта
  • Дія п’яте
  • Висновок
  • Тест по комедії «Ревізор»
  • Про творі

    Якщо ви шукали повний зміст комедії «Ревізор» Гоголя – перейдіть за цим посиланням у нашу зручну бібліотеку.

    «Ревізор» – комедія в п’яти діях, написана Н. Ст. Гоголем в 1835 р. У ній розповідається про те, як в повітовому місті випадкового проезжего приймають за ревізора зі столиці. Існує версія, за якою сюжет комедії «Ревізора» Гоголю підказав Пушкін. А ще зберігся розповідь приятеля Гоголя, А. С. Данилевського, про те, як вони по дорозі в Петербург розігрували з себе ревізорів, і скрізь були прийняті з великою пошаною.

    Для того щоб скласти своє враження про комедії, ви можете прочитати «Ревізор» в короткому змісті дій і явищ на нашому сайті.

    Головні герої

    Іван Олександрович Хлестаков – «чиновник» (як вважають жителі міста) з Петербурга. Непоказний хлопець 23-х років, одягнений по моді і трохи простакуватий. Цікавиться грою, любить багате життя і прагне «показати себе».

    Осип – слуга Хлестакова, вже у віці. Хитрий чоловік. Вважає себе розумнішим пана і любить його повчати.

    Городничий – літній зарозуміла людина, хабарник.

    Ганна Андріївна – дружина городничого, провінційна кокетка. Дуже цікава і тщеславна. Змагається зі своєю дочкою за увагу кавалерів.

    Марія Антонівна – донька городничого, наївна провінційна дівчина.

    Інші персонажі

    Бобчинський і Добчинський – два надзвичайно схожих один на одного міських поміщика, говорять багато і завжди ходять разом.

    Аммосов Федорович Ляпкін-Тяпкін – суддя, вважає себе освіченим, насправді ж прочитав лише кілька книг.

    Артемій Пилипович Суниця – попечитель богоугодних закладів, проноза і шахрай.

    Іван Кузьмич Шпекін – поштмейстер, простодушний до наївності.

    Лука Лукич Хлопов – доглядач училищ.

    Короткий зміст

    Дія перша

    Відбувається в одній з кімнат будинку городничого

    Явище I

    Городничий збирає чиновників і повідомляє їм «пренеприятное звістка» – у місто незабаром приїде ревізор з «секретним предписаньем». Всі схвильовані, Аммосов Федорович навіть висловлює припущення, що скоро буде війна, і ревізор посланий дізнатися, чи немає в місті зрадників. Але городничий відкинув це припущення: з їх міста, «хоч три роки скачи, ні до якої держави не доїдеш», яка вже тут зрада? Він роздає накази, перераховуючи всі проблемні місця міста – хворих необхідно переодягнути в чисте і бажано зменшити їх кількість. З присутствених місць забрати розлучених там сторожами гусей і прибрати від паперів «мисливський гарапник». Його можна буде повернути, коли ревізор поїде. Від засідателя весь час віддає водкою», і це теж радять усунути, наприклад, поїсти лука. Потребують уваги і навчальні заклади, вчителі яких мають «дуже дивні вчинки, натурально нерозлучні з вченим званням»: один корчить пики учням, інший ламає меблі… Що до «дрібних грішків» чиновників, то городничий нічого не має проти цього: «це вже так самим богом влаштовано».

    Найспокійніше суддя, він виправдовується тим, що бере лише «борзими щенками», а це куди краще, ніж рублями або шубою.

    Явище II

    Входить поштмейстер. Він теж вже чув про приїзд у місто ревізора, і впевнений, що все це відбувається не просто так, а від того, що наближається війна з турками. «Це все француз паскудить», говорить він. Городничий переконує поштмейстера, що ніякої війни не буде, а потім ділиться з ним своїми переживаннями. Його «бентежить купецтво і громадянство», яким він не до вподоби – не було б на нього якогось доносу. Городничий просить поштмейстера, «для спільної нашої користі», роздруковувати та прочитувати принесені листи, той погоджується, додавши при цьому, що і так читає чужі листи – з цікавості.

    Явище III

    Входять, захекавшись, Бобчинський і Добчинський. Вони тільки що бачили очікуваного ревізора в готелі. Це молода людина, «непоганий зовнішності, в партикулярном сукня», він «ходить десь по кімнаті, і в особі отаке міркування…». Цей молодий чоловік уже другий тиждень живе в трактирі, не платить грошей і не з’їжджає. Всі одноголосно вирішують, що це не хто інший, як ревізор. Городничий вкрай схвильований – в ці два тижні відбулося чимало неприємних подій: «висічена унтер-офіцерська дружина! Арештантам не видавали провізії! На вулицях шинок, нечистота!». Він приймає рішення терміново їхати в готель і вимагає до себе пристава, чиновники розходяться по своїм установам.

    Явище IV

    Городничий залишається у своїй кімнаті.

    Городничий вимагає дрожки (двомісна кінна візок) нову капелюх і шпагу. За ним пов’язується Бобчинський, він готовий бігти за дрожками «півником, півником», лише б подивитися «шпаринку» на ревізора. Городничий велить квартального начисто вимести всю вулицю, що веде до корчми.

    Явище V

    Нарешті є приватний пристав. Городничий спішно роздає вказівки по благоустрою міста: на мосту для краси поставити високого квартального, розметати(розламати) старий паркан, бо «чим більше ламання тим більше означає діяльності градоправителя».

    А якщо хтось буде питати, чому не вибудувана церква – так відповідати, що вона починала будуватися, але згоріла. Уже в дверях він віддає наказ не випускати на вулицю напівголих солдатів.

    Явище VI

    Вбігають дружина і дочка городничого, вони сваряться. Ганна Андріївна велить дочки цю ж хвилину побігти за дрожками, підглянути, все довідатися, а особливо – якого кольору очі у ревізора, і цю ж хвилину повертатися назад.

    Дія друга

    Маленька кімната в готелі.

    Явище I

    Осип лежить на барської ліжку і сердиться на пана, який всі гроші «профинтил» в карти. І ось тепер вже другий місяць вони не можуть доїхати додому з Пітера. Осипу хочеться їсти, але в борг вже не дають. Взагалі ж в Пітері йому дуже подобалося: всі «делікатно», життя «тонка і политичная». Тільки от пан і там не займався справою, а всі гроші від батька спускав. «Право, на селі краще: воно хоч немає публічності, та й заботности менше», – каже Йосип.

    Явище II

    Входить Хлестаков, сварить Осипа за те, що той знову валявся на ліжку. Потім невпевнено вимагає (майже просить) у слуги спуститися вниз за обідом. Осип відмовляється, кажучи, що в борг їм більше не дадуть, але потім погоджується спуститися і покликати господаря до Хлестакову.

    Явище III

    Хлестаков один. Він міркує сам з собою про те, як йому хочеться їсти. В якій же «поганий містечко» його занесло – тут навіть у крамницях не дають в борг. А у всьому винен піхотний капітан, який обібрав його в карти. І все ж Хлестаков хотів би битися з ним ще раз.

    Явище IV

    Входить трактирний слуга. Хлестаков підлещується перед ним, вмовляє його принести обід і «урезонити» господаря: той мужик і може не поїсти, а Хлестакову, як панові, це ніяк неможливо.

    Явище V

    Хлестаков розмірковує, що ж йому робити, якщо обіду не принесуть. «Тьху! навіть нудить, так їсти хочеться». Потім починає мріяти, як він повернеться додому в петербурзькій одязі і отрекомендует себе, як чиновника з Петербурга.

    Явище VI

    Приносять обід, він поганий і складається всього з двох страв. Хлестаков незадоволений, однак з’їдає все. Слуга говорить йому, що це востаннє – більше давати в борг господар не дозволить.

    Явище VII

    Осип повідомляє, що Хлестакова бажає бачити городничий. Хлестаков лякається: а раптом шинкар уже встиг поскаржитися і його зараз поведуть у в’язницю?

    Явище VIII

    Входять городничий і Добчинський. Хлестаков і городничий якийсь час злякано дивляться один на одного. Потім городничий пояснює, що прийшов подивитися, як живе Хлестаков, адже його обов’язок – дбати про те, щоб приїжджають було добре. Хлестаков наляканий, він виправдовується, що все заплатить, йому «з села пришлють». Потім заявляє, що шинкар сам винен, він погано його годує, погрожує піти до міністра. Городничийв свою чергу лякається, обіцяє розібратися і просить його не губити – у нього дружина і діти. Він кличе Хлестакова на іншу, кращу, квартиру, але Хлестаков, думаючи, що його збираються забрати у в’язницю, відмовляється. Городничий пропонує йому грошей, щоб той розплатився з шинкарем, Хлестаков охоче бере, причому городничий изловчается всунути йому чотириста рублів замість потрібних двохсот. Ставлення Хлестакова до городничого змінюється: «Я бачу, ви благородна людина». Він погоджується поїхати до городничого жити. Городничий вирішує, що ревізор бажає зберегти інкогніто, і що з ним треба бути насторожі.

    Явище IX

    Приходить трактирний слуга з рахунком, городничий виганяє його, пообіцявши прислати грошей.

    Явище X

    Хлестаков, городничий і Добчинський збираються оглядати міські установи, причому від огляду в’язниць Хлестаков категорично відмовляється, а ось богоугодна заклад залучає його увагу. Городничий посилає Добчинського з запискою до своєї дружині, щоб та готувалася прийняти гостя, і до Суниці, відповідальному за богоугодні заклади. Добчинський відчиняє двері з кімнати Хлестакова, збираючись вийти. Зовні підслуховує Бобчинський – він летить на підлогу і расшибает ніс. Осипу тим часом наказано перенести речі Хлестакова до городничого.

    Дія третя

    Кімната першої дії

    Явище I

    Дружина і дочка городничого чекають новин стоячи біля вікна. Нарешті з’являється Добчинський.

    Явище II

    Ганна Андріївна дорікає Добчинського за те, що він прийшов так швидко, розпитує його про ревізорі. Добчинський віддає записку і підкреслює, що він перший (з Бобчинским) «відкрив», що це справжній ревізор.

    Явище III

    Дружина і дочка городничого готуються приймати ревізора і чепуряться. Помітно суперництво між ними – кожна старається, щоб друга наділу не відповідний їй сукню.

    Явище IV

    Входить Осип з валізою на голові. Його проводжає слуга городничого. Осип просить їсти, але йому не дають, пояснюючи це тим, що всі страви прості, і він, як слуга ревізора, є такого не стане. Осип згоден на будь-яку їжу.

    Явище V

    Квартальні відчиняють обидві частини дверей. Входить Хлестаков: за ним городничий, далі піклувальник богоугодних закладів, доглядач училищ, Добчинський і Бобчинський з пластиром на носі.

    Хлестаков розмовляє з городничим. Він дуже задоволений тим, як все влаштовано в місті – його ситно нагодували і показали хороші закладу». В інших містах такого не було. Городничий відповідає, що це тому, що в інших містах градоправителі більше дбають про свою користь, тут же – про те, як догодити начальству. Хлестаков цікавиться, де можна було б пограти в карти. Городничий божиться, що сам він карт і в руки не бере, хоча не далі, ніж вчора «выпонтировал» у чиновника сто рублів.

    Явище VI

    Входять Ганна Андріївна і Марія Антонівна. Городничий представляє їх Хлестакову.

    Починається обід. За обідом Хлестаков хвалиться: у Петербурзі він найголовніша особа, всі його знають. Він «на дружній нозі» з самим Пушкіним, та й сам написав багато гарних речей, наприклад, «Юрія Милославського». Дочка городничого пригадує, що у цього твору інший автор, але її одергивают. Щодня Хлестаков у палаці та на балах, а один раз навіть керував департаментом. На пакетах йому пишуть «ваше превосходительство», віст з ним грають іноземні посли, а на стіл подають кавун за сімсот рублів. В передній, очікуючи його пробудження, зазвичай «товчуться графи і князі»…

    Городничий та інші з повагою слухають вихваляння Хлєстакова, а потім проводжають його відпочити.

    Явище VII

    Залишилися обговорюють Хлестакова і сходяться на тому, що він дуже важливий осіб. Бобчинський і Добчинський сперечаються про те, що Хлестаков, напевно, сам генерал, а то й генералісимус. Потім чиновники розходяться, а Суниця говорить Луку Лукичу, що йому чогось страшно. «Ну що, як проспиться та в Петербург махне донесення?»

    Явище VIII

    Дружина і дочка городничого сперечаються, на кого більше дивився Хлестаков під час сніданку.

    Явище IX

    Входить навшпиньки городничий. Він вже не радий, що напоїв гостя: навіть якщо половина з сказаного Хлєстаковим – правда, городничого минути лиха. Ганна Андріївна ж впевнена, що все буде добре, бо як Хлєстаков – «освічений, світський, вищого тону людина». Городничий дивується: як Хлєстаков в такі роки вже стільки досяг? «Чудно все завелося тепер на світі: хоч би народ-то вже був видний, а то худенький, тоненький — як його довідаєшся, хто він?».

    Явище X

    Входить Осип. Всі біжать до нього, цікавлячись, чи спить Хлестаков. Городничий випитує, на що пан найбільше звертає уваги. Дає Осипу грошей на чай та на бублики. Дружину і дочку городничого цікавить, «які очі більше подобаються» Хлестакову. Потім всі розходяться, городничий велить квартальним не впускати в будинок сторонніх, особливо з проханнями.

    Дія четверта

    Та ж кімната в будинку городничого

    Явище I

    Входять обережно, майже навшпиньках, чиновники, а також Добчинський і Бобчинський, в повному параді і мундирах. Всі вони зібралися для того, щоб дати Хлестакову хабар, але не можуть придумати, як це краще влаштувати. Зрештою приймається рішення входити поодинці і говорити віч-на-віч: «Представитися потрібно поодинці, так між чотирьох очей і того… як там слід — щоб і вуха не чули. Ось як у суспільстві облаштованому робиться!

    ».

    Явище II

    Виходить Хлестаков з заспаними очима. Він чудово виспався і радий тому, як його тут приймають: він любить привітність. До того ж Хлестаков зауважив, що донька городничого «дуже непогана», та й матінка така, що «ще можна б…». Таке життя йому подобається.

    Явища III-VII

    Входить Аммосов Федорович, упускає гроші і дуже лякається цього. Хлестаков, побачивши купюри, просить дати йому позику. Суддя охоче віддає гроші і йде. Потім послідовно входять поштмейстер, Лука Лукич, Суниця. У кожного Хлестаков просить в борг і отримує певні суми. Останніми з’являються Бобчинський і Добчинський, у яких Хлестаков вже безпосередньо вимагає грошей. У них багато немає: на двох всього шістдесят п’ять рублів. Хлестаков бере, кажучи, що «це все одно». У Добчинського є прохання до ревізору: щоб визнали закононародженим його сина. Хлестаков обіцяє посприяти. У Бобчинського прохання ще простіше: щоб Хлестаков, коли поїде до Петербурга, сказав би там усім, в тому числі і государеві, що «в такому-то місті живе Петро Іванович Бобчинський».

    Явище VIII

    Хлестаков один. Він починає здогадуватися, що його приймають за «державної людини», і пише про це листа своєму другові, журналісту, щоб той гарненько висміяв чиновників.

    Явище IX

    Осип вмовляє Хлестакова виїхати швидше. Той погоджується. В цей час з вулиці доноситься шум: це з проханнями прийшли купці, але їх не пускає квартальний. Хлестаков розпоряджається всіх прийняти.

    Явище X

    Купці підносять Хлестакову вино і цукрові голови. Вони просять заступитися за них – дуже вже утискає купецтво городничий, обманює і обкрадає. Хлестаков обіцяє розібратися і бере з купців гроші; не гребує він і срібним підносом, а Осип забирає залишилися подарунки, аж до мотузочки: «і мотузочок в дорозі знадобиться».

    Явище XI

    До Хлестакову приходять жінки, слесарша і унтер-офицерша. Вони також скаржаться на городничого: той ні за що висік унтер-офицершу. «Ідіть, я распоряжусь!

    », – говорить Хлестаков, але прохання його стомлюють, і він велить Осипу більше нікого не впускати.

    Явище XII

    Хлестаков розмовляє з Марією Антонівною і цілує її. Вона побоюється, що приїжджий просто сміється над нею, «провінціалка». Хлестаков переконує, що закохався в неї і, щоб це довести, встає на коліна.

    Явище XIII

    Входить Ганна Андріївна. Побачивши Хлестакова на колінах, вона обурюється і проганяє доньку геть. Хлестаков вирішує, що і «вона теж дуже недурна» і знову кидається на коліна. Він запевняє Ганну Андріївну у вічній любові і доходить навіть до того, що просить її руки, не звертаючи уваги на те, що та вже заміжня: «Для любові немає різниці… Ми удалимся під покров струменів… Руки вашої, руки прошу!»

    Явище XIV

    Вбігає дочка городничого, побачивши Хлестакова на колінах, вигукує: «Ах, який пасаж!». Хлестаков, щоб уникнути скандалу, просить у Ганни Андріївни руки її дочки.

    Явище XV

    З’являється захеканий городничий і починає переконувати Хлестакова не вірити купцям: вони обманюють народ, а унтер-офицерша «сама себе висікла». Ганна Андріївна перебиває городничого радісною новиною. Городничий поза себе від радості, благословляє Хлестакова і Марію Антонівну.

    Явище XVI

    Осип повідомляє, що коні готові, і Хлестаков поспішає виїхати. Городничого він каже, що їде до багатого старого-дядькові, і обіцяє завтра ж повернутися назад. На прощання він цілує ручку Марії Антонівни і ще раз просить у городничого грошей у борг.

    Дія п’яте

    Та ж кімната

    Явище I

    Городничий, Ганна Андріївна і Марія Антонівна.

    Сім’я городничого радіє, уявляючи собі заможне життя в Петербурзі. Ганна Андріївна хоче, щоб в неї «будинок був перший у столиці і щоб … в кімнаті таке було амбре, щоб не можна було
    увійти й потрібно було тільки так заплющити очі»

    Явища II-VII

    Всі вітають городничого. Він лає купців за те, що ті посміли скаржитися. Тепер він став важливою людиною, і купці так просто не відбудуться – всі повинні принести багаті подарунки на весілля. Чиновники просять городничого не забувати їх в Петербурзі, той обіцяє, але Ганна Андріївна незадоволена: там її чоловіка не буде часу думати про «всякої мелюзге».

    Явище VIII

    З’являється поштмейстер з роздрукованим листом у руках. Він розповідає дивовижну новину – прийнятий за ревізора Хлестаков зовсім таким не був. Поштмейстер читає лист Хлестакова до одного-літератору: «По-перше, городничий — дурний як сивий мерин…»».

    Тут городничий перебиває поштмейстера: не може бути там такого написано. Поштмейстер віддає йому листа, потім написане йде по руках, і кожен читає про себе безсторонню правду. Поштмейстер п’є гірку, Суниця схожий на «свиня в ярмулці», доглядач училищ весь пропах цибулею, а суддя «у найсильнішій мірою моветон». «А втім, – завершує лист Хлестаков, – народ гостинний і добродушний».

    Всі роздратовані, особливо городничий, який боїться, що його помістять в яку-небудь комедію. «Над чим смієтесь? Над собою смієтеся», – говорить він. Але Хлестакова вже не наздогнати: йому дали кращих коней. Починають з’ясовувати, як взагалі можна було прийняти «цього вертопраха» за ревізора – не інакше, як бог відібрав розум. Всі звинувачують Бобчинського і Добчинського, адже саме вони принесли новину про ревізорі.

    Останнє явище

    Входить жандарм: прибув з Петербурга чиновник зупинився в готелі і вимагає до себе.

    Німа сцена.

    Висновок

    За словами самого письменника, в «Ревізорі» він «зважився зібрати в одну купу все погане в Росії, яке я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях і в тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім». Дія комедії «Ревізор» відбувається в сучасному Гоголю суспільстві, і майже всі вади цього товариства яскраво відображені в цьому творі. Непрямим доказом цього може послужити те, що п’єсу довго не бажали ставити. Знадобилося втручання Жуковського, який особисто переконав імператора в тому, що «у комедії немає нічого неблагонадійного, що це тільки весела насмішка над поганими провінційними чиновниками».

    Комедія відразу ж сподобалася глядачам, багато фрази з неї розійшлися і стали крилатими. Так і сьогоднішньому читачеві твір однозначно здасться цікавим і актуальним. Після прочитання короткого переказу «Ревізор» по головам дуже радимо знайти час для ознайомлення з повним текстом п’єси.

    Тест по комедії «Ревізор»

    Після прочитання короткого змісту ви можете перевірити свої знання пройшовши цей тест.

    Для більш повного розуміння короткого змісту рекомендуємо ознайомитися з характеристиками головних героїв:

    • Герої комедії «Ревізор»
    • Характеристика городничого
    • Характеристика чиновників
    • Хлестаков і хлестаковщина в комедії
    • Характеристика Хлестакова

    Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: