«Матрьонін двір» короткий зміст по главам для 9 класу – читати переказ оповідання Солженіцина

Зміст

  • Про творі
  • Головні герої
  • Інші персонажі
  • Короткий зміст
  • Глава 1
  • Глава 2
  • Розділ 3
  • Висновок
  • Тест за оповіданням
  • Про творі

    «Матрьонін двір» Солженіцина – розповідь про трагічну долю відкритою, не схожою на своїх односельців жінки Мотрони. Опублікований вперше в журналі «Новий світ» в 1963 році.

    Розповідь ведеться від першої особи. Головний герой стає квартирантом Мотрони і розповідає про дивовижну долю. Перша назва оповідання «Не стоїть село без праведника» добре передавав ідею твору про чистою, безкорисливою душі, але було замінено щоб уникнути проблем з цензурою.

    Прочитати короткий зміст «Матрьонін двір» по головам особливо актуально для учнів 9 класу, в якому твір вивчається.

    Головні герої

    Оповідач – літній чоловік, який відбув рядків у в’язниці і хоче тихого, спокійного життя в російській глибинці. Оселився у Мотрони і розповідає про долю героїні.

    Мотря – самотня жінка років шістдесяти. Живе одна в своїй хаті, часто хворіє.

    Інші персонажі

    Тадей – колишній коханий Мотрони, чіпкий, жадібний старий.

    Сестри Мотрони – жінки, які шукають свою вигоду у всьому, до Мотрони ставляться недбало.

    Короткий зміст

    У ста вісімдесяти чотирьох кілометрах від Москви, на дорозі до Казані і Мурому пасажирів поїзда завжди дивувало серйозне зниження швидкості. Люди прямували до вікон і говорили про можливе ремонті шляхів. Проїжджаючи цю ділянку, поїзд знову набирав колишній хід. А причина уповільнення була відома лише машиністам та автору.

    Глава 1

    У 1956 році влітку автор повертався з «палаючої пустелі навмання просто в Росію». Його повернення «затягнулося років на десять», і йому не було ні куди, ні до кого поспішати. Оповідач хотів кудись в російську глибинку з лісами і полями.

    Він мріяв «вчителювати» подалі від міської суєти, і його направили в містечко з поетичною назвою Високе Поле. Там автору не сподобалося, і він попросив перенаправлення з моторошним назвою «Торфпродукт». По приїзду в селище оповідач розуміє, що сюди «легше приїхати, ніж потім виїхати».

    Тут, у невеликому селі Тальново автор зустрів на базарі жінку, яка допомогла йому знайти будинок. Так він став квартирантом у Мотрони – «самотньої жінки років шістдесяти».

    Крім господині в хаті мешкали миші, таргани та з жалю підібрана хромая кішка.

    Щоранку господиня прокидалася в 5 ранку, боячись проспати, так як не дуже довіряла своїм годинником, яким йшов вже 27 рік. Вона годувала свою «брудно-білу криворогую козу» і готувала нехитрий сніданок постояльцеві.

    Як-то від сільських жінок дізналася Мотря, що «вийшов новий пенсійний закон». І Мотря стала домагатися пенсії, але було дуже важко її отримати, різні контори, які відправляли жінку, перебували в десятках кілометрів один від одного, і день треба було витратити, з-за одного підпису.

    Люди в селі жили бідно, не дивлячись на те, що навколо Тальново усмішки на сотні кілометрів торф’яні болота, торф з них «належав тресту». Сільським жінкам доводилося мішками натаскувати собі торфу на зиму, ховаючись від набігів охорони. Земля тут була піщаною, врожаї давала бідні.

    Люди в селі часто звали Мотрю на свій город, і вона, кинувши свої справи, йшла допомагати їм. Тальновские жінки, ледь не в чергу вишиковувалися щоб забрати на свій город Мотрю, адже працювала вона в задоволення, радіючи хорошому чужого врожаю.

    Раз на півтора місяця господині випадала черга годувати пастухів. Обід цей «вганяв Мотрю у великий витрата», тому що доводилося купувати їй цукор, консерви, олія. Сама бабуся собі такої розкоші не дозволяла навіть на свята, живучи тільки тим, що давав їй убогий город.

    Розповідала Мотря якось про коня Вовчка, який злякався і «зазнав сани в озеро». «Мужики поотскакивали, а вона за узду схопила, зупинила». При цьому, не дивлячись на удаваний безстрашність, господиня боялася пожежі і, до тремтіння в колінах, поїзди.

    До зими Мотрону все ж нарахували пенсію. Сусідки стали заздрити їй. А бабуся нарешті замовила собі нові валянки, пальто зі старої шинелі, і сховала на похорон двісті рублів.

    Як-то на хрещенські вечора до Мотрони прийшли три її молодші сестри. Автор був здивований, адже раніше не бачив їх. Подумав, може, вони побоювалися, що Мотря допомоги буде просити у них, от і не приходили.

    З отриманням пенсії, бабуся ніби ожила, і робота їй давалася легше, і хвороба турбувала рідше. Тільки одна подія затьмарювало настрій бабусі: на Хрещення в церкві хтось забрав її казанок зі святою водою, і залишилася вона і без води і без казанка.

    Глава 2

    Тальновские жінки розпитували про Мотрю її пожильця. А вона передавала питання йому. Автор розповів хазяйці, лише те, що був у в’язниці. Сам же не розпитував про минуле старенької, не думав, що є там щось цікаве. Знав тільки, що вона вийшла заміж і прийшла в цю хату господинею. Дітей у неї народилося шестеро, але всі вони померли. Пізніше була у неї вихованка Кіра. А чоловік Мотрони не повернувся з війни.

    Як-то прийшовши додому, оповідач побачив старого – Тадея Мироновича. Він прийшов просити за свого сина – Антошку Григор’єва. Автор згадує, що за цього шалено ледачого і зухвалого хлопчиська, якого переводили з класу в клас лише щоб «не псувати статистику успішності», іноді чомусь просила й сама Мотря. Після відходу прохача, оповідач дізнався від господині, що це був її брат зниклого чоловіка. У той же вечір розповіла вона, що повинна була вийти за нього заміж. Будучи дев’ятнадцятирічною дівчиною, Мотря любила Фадея. Але його забрали на війну, де той пропав без вісті. Через три роки померла мати Тадея, будинок залишився без господині і свататись до дівчини прийшов молодший брат Тадея – Юхим. Вже не сподіваючись побачити коханого, жарким літом Мотря вийшла заміж і пішла господинею в цей будинок, а взимку «з угорського полону» Тадей повернувся. Кинулася йому в ноги Мотря, а він сказав, що «якщо б то не брат мій рідний, порубав би вас обох».

    У дружини він пізніше взяв «іншу Мотрю» – дівчину з сусіднього села, яку вибрав в дружини тільки через ім’я.

    Автор пригадав, як вона приходила до господині і часто скаржилася, то чоловік її б’є і ображає. Вона народила Фаддею шістьох дітей. А у Мотрони діти народжувалися і вмирали. Всьому виною «псування», думала вона.

    Незабаром почалася війна, і Юхима забрали, звідки він уже не повернувся. Самотня Мотря взяла у «Другий Мотрони» маленьку Кіру, і виховувала її 10 років, поки дівчина не вийшла заміж за машиніста і не поїхала. Так як Мотря сильно хворіла, то рано подбала про заповіт, в якому присудила віддати вихованці частину своєї хати – дерев’яну світлицю-прибудову.

    У гості приїхала Кіра і розповіла, що в Черустях (де вона живе), щоб отримати землю молодим, необхідно поставити споруду яку-небудь. Для цієї мети дуже підходила заповідана Матренина світлиця. Тадей почав часто приходити і вмовляти жінку віддати її зараз, за життя. Мотрону не шкода було світлиці, але страшно було ламати дах будинку. І ось, в холодний лютневий день прийшов Тадей із синами і почав відокремлювати світлицю, яку коли-то і побудував зі своїм батьком.

    Два тижні лежала світлиця біля будинку, бо хуртовина замела всі дороги. А Мотря була сама не своя, до того ж прийшли три її сестри і облаяли, за те, що дозволила віддати світлицю. У ті ж дні, «кішка колченогая сбрела з двору і пропала», що сильно засмутило господиню.

    Одного разу, повертаючись з роботи, оповідач побачив, як старий Тадей пригнав трактор і на двоє саморобних санчат вантажили розібрану світлицю. Після випили самогону та в пітьмі повезли хату в Черусті. Їх проводжати пішла Мотря, та так і не повернулася. В годину ночі автор почув голоси у селі. Виявилося, сани другі, які з жадібності Тадей прикріпив до перших, застрягли на рейсах, розсипалися. В цей час йшов паровоз, з-за бугра його було не видно з-за мотора трактора не чути. Він налетів на сани, загинув один з машиністів, син Тадея і Мотря. Пізно вночі прийшла подруга Мотрі Маша, розповіла про це, погоревала, а потім сказала автору, що Мотря заповідала їй свою «в’язку», і вона її хоче забрати в пам’ять про подругу.

    Розділ 3

    Ранок Мотрю збиралися ховати. Оповідач описує як, приходили прощатися з нею сестри, плачучи «на показ» і звинувачуючи в її смерті Тадея і його сім’ю. Тільки Кіра горювала щире по загиблої прийомної матері, та «Друга Мотря», дружина Фадея. Самого ж старого на поминках не було. Коли перевозили вони злощасну світлицю, перші сани з дошками та латами так і залишилися стояти біля переїзду. І, в той час, коли один син його загинув, зять під слідством, а дочка Кіра зовсім трохи не втрачає розум від горя, він переживав тільки про те, як доставити сани додому, і просив всіх знайомих допомогти йому.

    Після похорону Мотрони хату її «забили до весни», а автор переселився до «одного з її зовиць». Жінка часто згадувала про Мотрону, але все з осудом. І в цих спогадах виник абсолютно новий образ жінки, що так разюче відрізнялася про людей навколо. Мотря жила з відкритим серцем, завжди допомагала іншим, нікому не відмовляла в допомозі, хоч здоров’я її було слабким.

    Свій твір А. В. Солженіцин закінчує словами: «Всі ми жили поруч з нею і не зрозуміли що вона той самий праведник, без якого, по прислів’ю, не коштує ні село. Ні місто. Ні вся земля наша».

    Висновок

    Твір Олександра Солженіцина оповідає про долю щирою російської жінки, у якої «гріхів було менше, ніж у колченогой кішки». Образ головної героїні – це образ того самого праведника, без якого не стоїть село. Мотря все своє життя присвячує іншим, в ній не краплі злості або фальші. Навколишні користуються її добротою, і не усвідомлюють, наскільки свята і чиста душа цієї жінки.

    Так як короткий переказ «Матрьонін двір» не передає самобутньої авторської мови і атмосфери розповіді, варто прочитати його повністю.

    Тест за оповіданням

    Короткий зміст засвоїться набагато краще, якщо ви відповісте на питання цього тесту.

    Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям:

    Сподобалася стаття? Поділитися з друзями: