Зміст
Про творі
Розповідь Н. С. Лєскова «Людина на годиннику була написана і вперше опублікована в 1887 році під назвою «Порятунок погибавшего». Твір створено в рамках літературного напряму реалізм. Оповідання «Людина на годиннику» заснований на реальній історії спасіння вартовим потопаючого людини.
Прочитати короткий зміст «Людини на годиннику» можна прямо на нашому сайті.
Головні герої
Постніков – головний герой, солдат Ізмайловського полку. Перебуваючи на посаді, спав людини, але поніс покарання за те, що залишив службу.
Офіцер придворної інвалідної команди – видав себе за людину, що врятував потопаючого.
Свіньїн – батальйонний командир, підполковник. Людина не безсердечний, але насамперед і найбільше “службист”.
Інші персонажі
Кокошкін – генерал, обер-поліцмейстер.
Міллер – офіцер, командир Ізмайловського полку.
Владика – священик.
Короткий зміст
«Зимою, близько Хрещення, в 1839 році в Петербурзі була сильна відлига», лід на Неві танув. Вартовий, солдатів Ізмайловського полку Постніков, стоячи на варті «у нинішнього йорданського під’їзду, почув, що в польнье» кричить і благає про допомогу людей. Постніков довго вагався, бо не мав права залишати місце варти. Не витримавши, солдат утік до річки і за допомогою рушниці допоміг потопаючому вибратися.
Поки солдат думав, кому передати повністю мокрого і тремтячого людини, на набережну якраз виїхали сани офіцера «придворної інвалідної команди». Постніков швидко повернувся на свій пост. Не з’ясовуючи подробиць, офіцер взяв людини з собою і відвіз його в съезжий дім», назвавши себе рятівником. Врятований ж був занадто слабкий, тому йому було все одно, хто йому допоміг.
У палацовій варті стало відомо про те, що Постніков покинув караул. Його тут же змінили і відправили до офіцера Міллеру. Побоюючись, що про подію доповідатимуть государю, командир попросив допомоги у офіцера Свиньина. Свіньїн, розпорядившись посадити Постнікова в карцер, вирушив до обер-поліцмейстера Кокошкін.
Дізнавшись про те, що трапилося, Кокошкін наказав викликати до нього інвалідного офіцера і врятованого. На допиті з’ясувалося, що свідків події крім вартових не було. Інвалідний офіцер, який видав себе за спасителя, був нагороджений медаллю «за спасіння в нестійкою».
Постникову ж Свіньїн визначив покарання – «двісті різок». Після екзекуції» солдата віднесли до полкової лазарет. Постнікова відвідав Свіньїн, принісши йому «фунт цукру і чверть фунта чаю». Солдат був вдячний офіцерові. «Він справді був «задоволений», тому що, сидячи три дні в карцері, він очікував набагато гіршого», а двісті різок було не настільки значним покаранням, порівняно з тим, що могло б його очікувати за вироком військового суду.
Чутками про цю подію зацікавився владика. Дізнавшись історію від Свиньина, священик зазначив: «Воїну зазнати за свій подвиг приниження і рани може бути набагато корисніше, ніж стоятимеш знаком».
Висновок
В оповіданні «Людина на годиннику» Лєсков розкриває ряд моральних тим, провідною з яких є тема людського боргу. За нехтування військовим статутом Постникову могла загрожувати смертна кара, однак він все ж врятував потопаючого.
Короткий переказ «Людини на годиннику» буде корисний для ознайомлення з сюжетом розповіді, а також при підготовці до уроку російської літератури.
Тест за оповіданням
Тест по короткій версії розповіді:
Почати тест!
Правильних відповідей:
Ваш результат:
Сподобалося короткий зміст? Допоможи проекту – тисни на кнопку, розкажи друзям: