Короткий зміст Матрьонін двір коротко і по главах (Солженіцин) для читацького щоденника, читати короткий переказ онлайн

1959 рік. Олександр Солженіцин пише розповідь «Матрьонін двір», який опублікують лише в 1963 році. Суть сюжету тексту твору в тому, що Мотря, головна героїня живе як всі в той час. Вона одна. Пускає до себе в хату квартиранта-оповідача. Вона ніколи не жила для себе. Все її життя – це допомога кому-небудь. У фіналі твору розказано про безглуздої смерті Мотрони.

Головна думка чудового твору А. В. Солженіцина «Матрьонін двір» в тому, що автор акцентує увагу читача на укладі життя села, але цей спосіб містить у собі духовну бідність і моральне каліцтво людей. Життєва правда Мотрони – праведничество. Солженіцин задається питанням: «Що ж передолит на вагах життя?» Напевно, саме з цієї причини спочатку розповідь був названий «Не стоїть село без праведника».

Читати короткий зміст Матрьонін двір Солженіцина по главам

Глава 1

Автор-оповідач у 1956 році повертається з місць не настільки віддалених» в Росію. Його ніхто не чекає, і поспішати йому ні до чого. У нього виникає велике бажання бути вчителем де-небудь в тайговій глушині. Йому пропонують поїхати у Високе Поле, але там йому не поглянулось, і він добровільно попросився в містечко «Торфпродукт».

Насправді – це село Тальново. В цьому населеному пункті автор на ринку зустрів добру жінку, яка допомогла йому знайти притулок. Так він став квартирантом Мотрони. У Мотрони в хаті жили миші, таргани та колченогая кішка. А ще на табуретках стояли фікуси, і вони теж були членами сім’ї Мотрони.

Ритм життя Мотрони був постійний: вона вставала о 5 ранку, бо не сподівалася на годинник (їм було вже близько 27 років), годувала козу і готувала сніданок квартирантові.

Мотрону розповіли, що вийшов указ, згідно з яким можна отримувати пенсію. Вона стала домагатися пенсії, але контора була далеко, а там, то друк не в тому місці, то довідка застаріла. Загалом, все не виходило.
В цілому в Тальново люди жили в бідності. І це незважаючи на те, що село оточували торфовища. Але землі належали тресту, і щоб не замерзнути взимку, люди були змушені красти торф і ховати його в затишних містечках.

Мотрю часто односельці просили про допомогу на присадибній ділянці. Вона нікому не відмовляла і надавала допомогу з задоволенням. Їй подобався зростання живих рослин.

Раз в 6 місяців підходила черга Мотрони годувати пастухів, і це захід вгоняло Мотрю у великий витрата. Сама вона жила бідно.

Ближче до зими Мотрону нарахували пенсію. Сусідки стали їй заздрити. Мотря справила собі нові валянки, пальто зі старої шинелі і 200 рублів сховала на похорон.

Настав Хрещення. В цей час до Мотрони прийшли її молодші сестрички. Автора здивувало, що до цього вони до неї не приходили. Мотря, отримавши пенсію, стала радісніше і можна сказати «душею розцвіла». Єдине затьмарення було, що в церкві хтось забрав її відерце зі святою водою, і вона залишилася і без відра і без води.

Глава 2

Всіх сусідок Мотрони цікавив її постоялець. Вона ж в силу своєї старості переказувала їх питання йому. Оповідач повідав Мотрону, що був у в’язниці. Мотря теж не особливо охоче розповідала про своє життя. Про те, що вийшла заміж, що дітей народила 6, але всі вони померли в дитинстві. Чоловік з війни не вернувся.

Як-то раз до Мотрони прийшов Тадей. Він просив за свого сина перед оповідачем. Ввечері автор дізнається, що Тадей – брат померлого чоловіка Мотрьонушки.

У цей же вечір розговорилася Мотря, розповіла як любила Тадея, як вийшла заміж за його брата, як Тадей повернувся з полону і вона повинилась перед ним. Як Тадей пізніше одружився на іншій дівчині. Ця дівчина народила Фаддею шістьох діток, а Мотрони дітлахи не заживались на цьому світі.

Потім, за словами Мотрони, почалася війна, чоловік пішов воювати і більше не повернувся. Тоді Мотря взяла племінницю Кіру і виховувала її цілих 10 років, поки дівчинка не подорослішала. Так як у Мотрони було слабке здоров’я, то вона рано замислювалася про смерть, відповідно написала заповіт і в ньому отсулила світлицю-пристрой Кірі.

Кіра приїжджає до Мотрони і розповідає про те, що аби отримати землю у власність треба на ній побудувати що-небудь. Ось і Тадей почав умовляти Мотрю, щоб пристрой перевезти до Кірі в село. Мотря довго сумнівалася, але все-таки зважилася. Тоді Тадей із синами почали відокремлювати світлицю від хати.

Погода була вітряна і морозна, тому світлиця в розібраному вигляді пролежала біля хати Мотрони досить довго. Мотря горювала, та ще й кішка до всього на додачу пропала.

У одиен прекрасний день автор прийшов додому і побачив, як Тадей вантажить на сани світлицю, щоб перевезти її на нове місце. Мотря вирішила проводити світлицю. Пізно вночі автор почув голоси і дізнався страшну звістку, що на переїзді поїзд налетів на другі сани і син Тадея і Мотря загинули.

Розділ 3

Світало. Привезли тіло Мотрі. Йдуть приготування до похорону. Сестри її горюють «від людей». Тільки Кіра щиро сумує, та дружина Фадея. На поминках старого не було – він намагався доставити сани з дошками і колодами додому.

Мотрю поховали, хату її забили дошками, а оповідач був змушений переїхати в інший будинок. Згадував він Матренушку завжди добрим словом та з ласкою. Нова господиня завжди засуджувала Мотрю. Розповідь закінчується словами: «Всі ми жили поруч з нею і не зрозуміли що вона той самий праведник, без якого, по прислів’ю, не коштує ні село. Ні місто. Ні вся земля наша».

Олександр Ісаєвич Солженіцин «Матрьонін двір»

Читати короткий зміст Матрьонін двір. Короткий переказ. Для читацького щоденника візьміть 5-6 пропозицій

Сподобалася стаття? Поділитися з друзями:
Моя книга: Допомога студентам та школярам